№755/17364/21
№3/755/8911/21
"04" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не проживаючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 207800, ОСОБА_1 , 07 вересня 2021 року, о 00 годині 15 хвилин, у м. Києві, по вул. Райдужній, 58, керувала автомобілем «Toyota Rav4», д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд за згодою ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9 а ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, вину не визнала та пояснила, що 07 вересня 2021 року вона знаходилася в гостях, відпочивала. У подальшому, приблизно о 00 годині 15 хвилин, вона зі своїм хлопцем ОСОБА_2 вигулювали собаку та вона вирішила піти забрати речі з автомобіля, який знаходився на парковці. Однак, коли вона відчинила автомобіль та включила у ньому світло, до неї підійшли працівники поліції, попрохали документи та почали звинувачувати її, що вона керувала даним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, на що вона категорично заперечила та зазначила, що вона взагалі не керувала автомобілем, він знаходиться у виключеному стані, а лише забирала з нього свої речі, так як було прохолодного, а тому, не розуміє, чому вона повинна проходити огляд на стан сп'яніння, однак, ніхто не реагував на її пояснення. Далі, працівники почали погрожувати їй тим, що заберуть документи, а тому, вона, будучи юридично необізнаною з приводу таких ситуацій, погодилася проїхати з останніми на огляд до лікаря-нарколога. Зокрема, на місці, працівники поліції пропонували їй відмовитися від проходження огляду, однак, вона наполягала на тому, що транспортним засобом не керувала і той знаходиться на парковці. Коли вона з поліцейськими їхала до лікаря-нарколога, останні заповнювали якісь документи та зазначали, що вона зобов'язана їх підписати, що вона і зробила, хоча не розуміла, що вона підписує, оскільки їй ніхто нічого не роз'яснював. Свідків, а на місці події, а ні у медичному закладі не було. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї за ст. 130 КУпАП складено безпідставно та незаконно.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Білан В.І. прохав закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, зазначивши, що остання взагалі не керувала транспортним засобом, права та обов'язки поліцейськими останній не роз'яснювалися, свідки у справі відсутні, відеофіксація не здійснювалася і єдиним доказом у справі є лише висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 005205 від 07.09.2021 року, який відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є недійсний, оскільки складений з порушенням вимог Інструкції.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 07 вересня 2021 року, приблизно о 00 годині, він зі своєю дівчиною ОСОБА_1 вигулювали собаку. Далі, так як було трохи прохолодно, ОСОБА_1 вирішила піти до автомобіля, який був припаркований на парковці навпроти будинку, щоб забрати свої речі, однак, коли вона пішла, то через деякий час зателефонувала і повідомила, що приїхали працівники поліції. Він одразу підійшов до автомобіля, де знаходилася його дівчина та поліцейські, які звинувачували останню, що вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і почали їй пропонувати їхати до лікаря-нарколога на огляд. Потім, і ОСОБА_1 , і особисто він, почали пояснювати поліцейським, що остання автомобілем не керувала автомобілем, а лише з нього забирала речі. Однак, поліцейські не реагували на їхні пояснення та ще раз запропонували ОСОБА_1 проїхати до лікаря і вона погодилася, права та обов'язки останній ніхто не роз'яснював, свідків, крім нього, на місці події не було.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Білана В.І. та свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що саме особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, керувала автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 207800, ОСОБА_1 , 07 вересня 2021 року, о 00 годині 15 хвилин, у м. Києві, по вул. Райдужній, 58, керувала автомобілем «Toyota Rav4», д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд за згодою ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 пояснили, що остання 07 вересня 2021 року, о 00 годині 15 хвилин, взагалі не керувала автомобілем, а даний автомобіль знаходився на парковці та вона з нього забирала свої речі, однак, поліцейські, не реагуючи, а ні на її пояснення, а ні на пояснення ОСОБА_2 , звинуватили останню у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та запропонували проїхати до лікаря-нарколога на огляд, на що вона погодилася, оскільки є юридично необізнаною, права та обв'язки їй ніхто не роз'яснював, свідків, а ні на місці події, а ні в медичному закладі не було.
Так, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Крім того, згідно з п. 3.5 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинне бути записано безперервно.
Як вбачається з носія (диску), який долучено працівниками поліції до матеріалів справи, на ньому взагалі відсутні будь-які відеофайли (пустий), що спростовує факт керування ОСОБА_1 07 вересня 2021 року, о 00 годині 15 хвилин, автомобілем «Toyota Rav4», д/н НОМЕР_1 , а протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних відомостей, що огляд проводився у присутності двох свідків.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 пояснили, що остання взагалі не керувала вищевказаним автомобілем та цю обставину не можливо спростовувати наданими матеріалами, оскільки, вони не містять доказу керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 22 розділом ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається з носія (диску), який долучено працівниками поліції до матеріалів справи, на ньому взагалі відсутні будь-які відеозаписи, відеофайли (пустий), а матеріали справи не містять відомостей про те, що огляд ОСОБА_1 проводився за участю свідків, що вказує на проведення огляду з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та вищевказаної Інструкції, а тому, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 005205 від 07.09.2021 року, є недійсним.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.).
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а висновок щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, що міститься у матеріалах справи, не може бути єдиним доказом щодо винуватості особи, оскільки долучений диск до матеріалів не містить жодного відеозапису, відеофайлу (пустий) з приводу події та огляду й відсутні дані щодо двох свідків.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Білана В.І. та свідка ОСОБА_2 , які не спростовуються наданими матеріалами, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: