№ 755/14839/21
№ 3/755/7844/21
"19" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої ФОП, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 215044, ОСОБА_1 , 07 серпня 2021 року, о 06 годині 00 хвилин, у м. Києві, по вул. Дніпровська Набережна, 13, керувала автомобілем «Hyundai Getz», д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», тобто, своїми діями порушила п. 2.9 а ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, заявила клопотання про закриття провадження відносно неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що 07 серпня 2021 року, зранку, вона на автомобілі «Hyundai Getz», д/н НОМЕР_1 , їхала на роботу та її зупинили працівники патрульної поліції, які після зупинки, почали звинувачувати її у тому, що вона перебуває у стані алкогольного сп'яніння та почали примушувати її пройти огляд на приладі «Драгер», зазначаючи, що якщо вона цього не зробить, то буде визнана винною автоматично, на що вона погодилася, оскільки була впевнена у тому, що в стані алкогольного сп'яніння вона не перебуває. Після проходження огляду, поліцейські їй повідомили, що прилад показав позитивний результат, однак, вона не погодилася з результатами огляду та була цим шокована. Вона неодноразово зверталася до поліцейських з проханням роз'яснити про наслідки проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, однак, останні, у відповідь повідомляли, що між такими оглядами немає різниці, просто так швидше. Ніхто з працівників поліції не роз'яснив її права у разі незгоди з результатами огляду на місці за допомогою приладу «Драгер», скористатися правом на звернення до медичного закладу для проходження огляду, зокрема, взагалі не роз'яснювали їй будь-яких прав та обов'язків. Крім того, працівники поліції взагалі не роз'яснили їй, яке саме правопорушення вона скоїла та за якою статтею КУпАП її збираються притягнути до адміністративної відповідальності. Таким чином, будучи юридично необізнаною, вона не змогла скористатися своїми правами та обов'язками, передбаченими законодавством України. Зокрема, зазначила, що вона не розуміла різниці між відмовою від підпису та незгодою з результатами огляду за допомогою приладу «Драгер», оскільки поліцейські їй це не роз'яснювали, а тому, вона написала в тесті на алкоголь та акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів, що відмовляється від отримання копії та підпису, хоча насправді, вона не погодилася саме з результатами огляду. Крім того, зазначила, що після того як вона пройшла огляд за допомогою драгеру, ї працівником поліції було лише повідомлено, що в суді надасте свої пояснення і все. Таким чином, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї за ст. 130 КУпАП складено незаконно та безпідставно, так як її не було доставлено до медичного закладу, не надано направлення та не відсторонено її від керування транспортним засобом.
Крім того, у судовому засіданні, за участю ОСОБА_1 було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи, та викликався інспектор патрульної поліції, однак, останній до суду так і не з'явився.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що саме особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, керувала автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 7 розділу І та п. 22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що після проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», поліцейські їй повідомили, що прилад показав позитивний результат, однак, вона не погодилася з результатами огляду. Вона зверталася до поліцейських з проханням роз'яснити про наслідки проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, однак, останні, у відповідь повідомляли, що між такими оглядами немає різниці, просто так швидше. Ніхто з працівників поліції не роз'яснив її права у разі незгоди з результатами огляду на місці за допомогою приладу «Драгер», скористатися правом на звернення до медичного закладу для проходження огляду, зокрема, взагалі не роз'яснювали їй будь-яких прав та обов'язків, а було лише повідомлено, що в суді надасть свої пояснення.
Крім того, як вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи, ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», однак, з результатами такого огляду остання не погодилася та зазначила, що вона шокована. У свою чергу, працівники патрульної поліції, у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки, не запропонували ОСОБА_1 проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, зокрема, не роз'яснили останній про її право самостійно протягом двох годин звернутися до медичного закладу для проходження огляду. Крім того, працівники патрульної поліції взагалі не роз'яснили ОСОБА_1 її права та обов'язки, зазначивши, що вона буде доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення вже в суді, що не спростовує пояснення, надані ОСОБА_1 у судовому засіданні.
Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Однак, у порушення вимог зазначеного вище Порядку, матеріали справи взагалі не містять доказів того, що працівниками поліції ОСОБА_1 було направлено для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я та таке направлення відсутнє у матеріалах справи.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Однак, у порушення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
Крім того, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Крім того, згідно п. 3.5 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року № 100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинне бути записано безперервно.
Однак, як вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи, то він взагалі не містить моменту зупинки транспортного засобу «Hyundai Getz», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а починається, вже з моменту спілкування працівника поліції з останньою, що спростовує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 , 07 серпня 2021 року, о 06 годині 00 хвилин, у м. Києві, по вул. Дніпровська Набережна, 13, керувала автомобілем «Hyundai Getz», д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з викладеним, слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.).
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, які не спростовуються наданими матеріалами, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: