2-з/754/299/21
Справа № 754/15923/18
Іменем України
30 листопада 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.
при секретарі - Дуб С.
за участі представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 3-тя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Нянчур Сергій Миколайович, державний нотаріус П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Каберська (Мазур) Олена Юріївна про визнання права власності на спадкове майно,
В провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за вищевказаним позовом.
Позивач, діючи через представника повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на автомобіль NISSAN Maxima, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що відповідачі вчиняють дії направлені на відчуження спірного майна.
В судовому засіданні представник позивача вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на порушення порядку його оформлення в частині відсутності пропозицій про зустрічне забезпечення.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій та другій статті 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи стадію розгляду справи, обраний спосіб забезпечення позову, характер заявлених вимог, вимоги діючого законодавства на даний час, суд вважає, що підстав для задоволення заяви немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 153 ЦПК України, суддя -
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя: