Справа № 187/1005/18
1-кп/0187/127/21
"15" листопада 2021 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження № 12018040520000258 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_1 , за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_5 , які приймають участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційно),
Встановив:
В провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040520000258 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
За обвинувальним актом ОСОБА_3 досудовим розслідуванням обвинувачується в тому, що повторно 14.05.2018, близько 13 годин 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння перебуваючи на АДРЕСА_2 , в результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, таємно намагалась викрасти належне ОСОБА_7 майно, а саме велосипед марки «України», вартість якого, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 2971-18 від 25.06.2018 становить 1485 грн. Однак обвинувачена не довела свій протиправний умисел до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була зупинена сторонніми особами.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 113 від 26.08.2021 ОСОБА_3 у період інкримінованого їй діяння страждала і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене, хронічне психічне захворювання позбавляло іспитовану можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_3 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Потребує застосування до неї примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Попередньо, за ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 застосовано до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом - Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України».
Згідно довідки ДУ Дніпровська УПВ (№4) ОСОБА_3 01.10.2020 переведена до психіатричного закладу з суворим наглядом.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотав про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді примусової госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
ОСОБА_3 не заперечувала проти застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Потерпіла ОСОБА_7 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вислухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про наступне:.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №113 від 26.08.2021 ОСОБА_3 у період інкримінованого їй діяння страждала і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене, хронічне психічне захворювання позбавляло іспитовану можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_3 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Потребує застосування до неї примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння. Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Частиною 5 статті 94 КК України встановлено, що госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
Відповідно до ст. 512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
При визначення виду і міри медичного характеру, суд враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_3 вчинила суспільно-небезпечного діяння, яке відноситься до нетяжких злочинів, що підтверджується відповідними доказами по кримінальному провадженні. Зазначені дії вчинені ОСОБА_3 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно небезпечного діяння вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужала, що є підставою для застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом - Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» (місцезнаходження закладу: вулиця Надії Алексєєнко, 84, м. Дніпро, 49006).
Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи на сумум 1485 грн. - віднести на користь держави.
Долю речових доказів вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, суд керуючись ст.ст. 19,93,94 КК України, ст.314-316, 369-372 ст. 503,504, 508,513 КПК України,-
Постановив:
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Речові докази, зокрема: велосипед марки «України» вважати повернутим влснику ОСОБА_7 .
Судові витрати в сумі 286 грн. (двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.), віднести на користь держави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1