Справа№ 522/2682/20
Провадження№2/522/2003/21
24 листопада 2021 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі судового засідання Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою,
ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 в якому, після уточнення вимог, просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : 1) ОСОБА_1 виділити у користування кімнату № НОМЕР_1 , площею 9 кв.м.; 2) ОСОБА_2 виділити у користування кімнату АДРЕСА_2 , площею 15,3 кв.м.; 3) у загальному користуванні залишити кухню №3, площею 16,7 кв.м., коридор пл.0,8 кв.м., туалет пл.1,2 кв.м., кімнату №6, площею 34,5 кв.м., підсобне приміщення №8 11,6 кв.м.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 22.02.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину р.№163 від 22.02.2019 року. ОСОБА_2 є власником іншої 1/2 частки зазначеної квартири. Між сторонами виник спір щодо порядку володіння та користування квартирою. ОСОБА_2 фактично проживає у спірній квартирі та не допускає ОСОБА_1 в квартиру, чим позбавляє останню фактичного володіння та користування квартирою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з призначенням судового засідання на 10.06.2020 року.
10.06.2020 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 23.09.2020 року.
23.09.2020 року у судове засідання з'явилися сторони, судом витребувано докази по справі, розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладено на 14.12.2020 року.
11.12.2020 року до суду подано уточнену позову заяву, відповідно до даних висновку судового експерта Рапач К.В. № 40-20 від 18.09.2020 року, за яким співвласнику ОСОБА_1 пропонується виділити в користування наступні приміщення загальною площею 25,7 кв.м.: частина кімната №6 житловою площею 25,7 кв.м. Співвласнику ОСОБА_2 пропонується виділити в користування наступні приміщення загальною площею 31,6 кв.м.: кімнату №4 житловою площею 9,0 кв.м., частину житлової кімнати №5 площею 10,2 кв.м. прилеглі - балкон пл. 0,8кв.м., підсобне №7 площею 11,6 кв.м. Приміщення загального користування: коридор пл. 0,8 кв.м.; туалет пл. 1,2 кв.м.;кухня пл. 16,7 кв.м.;частина житлової №5 пл. 5,3 кв.м.; (переобладнаної в коридор з житлової); частина житлової N26 пл. 5 кв.м.; (переобладнаної в коридор з житлової) підсобне пл. 11,6 кв.м.
14.12.2020 року у судове засідання з'явилися сторони, для врегулювання спору мирним шляхом оголошено перерву до 10.03.2021 року.
10.03.2021 року у судове засідання з'явилися представники сторін, оголошено перерву до 31.05.2021 року.
24.05.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що відповідач не створює перешкоди позивачеві у користуванні квартирою, а висновок експерта не є точним, оскільки вчинний без огляду спірної квартири.
31.05.2021 року у судове засідання з'явилися представники сторін та відповідач, оголошено перерву до 18.08.2021 року.
18.08.2021 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 16.11.2021 року.
16.11.2021 року у судове засідання з'явився відповідач, оголошено перерву до 24.11.2021 року.
У судовому засіданні 24.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 22.02.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину р.№163 від 22.02.2019 року. ОСОБА_2 є власником іншої 1/2 частки зазначеної квартири. Цей факт не заперечується сторонами.
Між сторонами виник спір щодо порядку володіння та користування квартирою.
Відповідно до даних висновку судового експерта Рапач К.В. № 40-20 від 18.09.2020 року, за яким співвласнику 1 - яким суд вважає ОСОБА_1 , пропонується виділити в користування наступні приміщення загальною площею 25,7 кв.м.: частина кімната №6 житловою площею 25,7 кв.м. Співвласнику-2, яким суд вважає ОСОБА_2 , пропонується виділити в користування наступні приміщення загальною площею 31,6 кв.м.: кімнату №4 житловою площею 9,0 кв.м., частину житлової кімнати №5 площею 10,2 кв.м. прилеглі - балкон пл. 0,8кв.м., підсобне №7 площею 11,6 кв.м. Приміщення загального користування: коридор пл. 0,8 кв.м.; туалет пл. 1,2 кв.м.;кухня пл. 16,7 кв.м.;частина житлової №5 пл. 5,3 кв.м.; (переобладнаної в коридор з житлової); частина житлової N26 пл. 5 кв.м.; (переобладнаної в коридор з житлової) підсобне пл. 11,6 кв.м.
Будь яких доказів на спростування виснвоку експерта суду не надано.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно ч. 3 цієї ж статті, склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ч. 4 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.?
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У відповідності до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У відповідності до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
В постанові від 04.04.2019 року у справі № 750/4445/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі ч. 2 ст. 416 ЦПК України висловив такий висновок про застосування норми права.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу).
В постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1443цс16 Верховний Суд України висловив наступну правову позицію.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам у ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими так як, розмір її частки як співвласника, передбачає технічну можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
В зв'язку з цим, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи визначену частку ОСОБА_1 у спільній квартирі, та враховуючи наявність конфлікту сторін, щодо користування вказаною квартирою, суд вважає обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні майном.
Керуючись ст.ст. 4,7,12,13,80,82,245,246,258-273,354 ЦПК
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
1) ОСОБА_1 виділити у користування кімнату №4, площею 9 кв.м.;
2) ОСОБА_2 виділити у користування кімнату №5, площею 15,3 кв.м.;
3) у загальному користуванні сторін залишити кухню №3, площею 16,7 кв.м., коридор пл.0,8 кв.м., туалет пл.1,2 кв.м., кімнату №6, площею 34,5 кв.м., підсобне приміщення №8 11,6 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 29 листопада2021 року.
Суддя: Ю.Б.Свячена
24.11.21