29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/3821/21
адміністративне провадження № К/9901/40373/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адмінісзтративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 520/3821/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, в якому просив:
- визнати дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо нарахування та виплати за період з 05.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення не з дотриманням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" протиправними;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 із застосуванням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військові та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об'єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 05.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення без урахування положень постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.01.2016 по 31.01.2018 з застосуванням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум;
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військові та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням отриманих сум.
08 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 520/3821/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними дій відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення не з дотриманням постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 та зобов'язання здійснити нарахування та відповідної виплату надбавки згідно з вимогами постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що в період з липня 2009 року по січень 2020 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України, а саме: з 14.07.2009 по 21.10.2018 на прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Харківського гарнізону (у період з серпня 2012 року по вересень 2014 року - Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), з 22.10.2018 по 28.01.2020 на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону (м. Рубіжне, Луганська обл.) у складі військової прокуратури об'єднаних сил.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про таке:
- суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору послався на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 в справі № 640/19556/18 щодо питання застосування частини восьмої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 09.12.2015 № 1090. Проте скаржник уважає, що судами неправильно розтлумачено зазначені норми. З огляду на зазначене, останній указує, що існує необхідність відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду;
- посилаючись на те, що грошове забезпечення військовослужбовців здійснюється за КЕВК 2112 на відміну від заробітної плати, що здійснюється за КЕВК 2111, скаржник стверджує, що збільшення розміру надбавки за вислугу років позивачу при виконанні рішень судів у цій справі призведе до відповідного зменшення розміру премій або інших надбавок та все одно призведе до нарахування позивачу тієї загальної суми грошових коштів, що була йому виплачена у спірний період. З огляду на зазначене, скаржник указує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Водночас скаржник не наводить обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 в справі № 640/19556/18, натомість висловлює свою незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, а також правовою позицією викладеною Верховним Судом у цій постанові.
Скаржник помилково ототожнює поняття необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їхнього застосування судом до спірних правовідносин, нормативно-правового обґрунтування відступлення не зазначає та посилається виключно на обставини, що вже були предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/19556/18.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, то Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас скаржник, посилаючись на вказаний пункт, як на підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, не зазначив жодної норми права, яка була неправильно застосована судами, що, в свою чергу, виключає можливість Верховного Суду надати відповідний висновок або перевірити чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України також скаржником не доведені.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржником не обґрунтовано передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 520/3821/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська