29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 805/3068/17-а
адміністративне провадження № К/9901/42009/21
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 805/3068/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СИНТОП» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними дії та скасування припису, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СИНТОП» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області по складенню акту перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 02 серпня 2017 року № 05.4-5/12 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «СИНТОП»; визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області по складенню припису від 02 серпня 2017 року № 05.4-5/12 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «СИНТОП» та скасувати припис.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області по складенню припису від 02 серпня 2017 року № 05.4-5/12 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «СИНТОП»; скасовано припис Головного управління Держпраці у Донецькій області від 02 серпня 2017 року № 05.4-5/12. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «СИНТОП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «СИНТОП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області витрати на правову допомогу, які складають 44694 (сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 58 копійок.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Донецькій області від 02 серпня 2017 року № 05.4-5/12. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СИНТОП» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3040 (три тисячі сорок) гривень.
Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 скасовано в частині вирішення позовних вимог про складання акту, в цій частині провадження у справі закрито. Скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 в частині стягнення судових витрат і в цій частині справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання розподілу судових витрат. В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 залишено без змін.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «СИНТОП» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України судовий збір в розмірі 4000 (чотири тисячі ) гривень; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «СИНТОП» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України витрати на правову допомогу, які складають 44694 (сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто чотири) гривні 58 копійок.
Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в частині, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці повністю.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд встановив, що у скарзі не зазначені та не викладені, передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Натомість, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи та підстави непогодження з рішенням суду щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів. Також у касаційній скарзі наявні посилання на положення частини п'ятої статті 328 КАС України, яка містить перелік юридичних фактів, з якими пов'язано можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить викладу підстав касаційного оскарження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 805/3068/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СИНТОП» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними дії та скасування припису - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Тацій