29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 620/2102/20
адміністративне провадження № К/9901/41089/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червнs 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної прокуратури, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Чернігівської області від 12 травня 2020 року № 111к про звільнення її посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді; поновити на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Чернігівської області та стягнути з Прокуратури Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, в позові відмовлено.
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення прокурора з органів прокуратури через неподання ним заяви про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та відмовляючи в позові суди виходили з того, що факт неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію є самостійною та достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора з посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
Перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції, зокрема, послався на висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 2 пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) у системному зв'язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, висловленому у справах №№440/2682/20 та 200/5038/20-а.
Так, у справі №440/2682/20 Верховний Суд зазначив, що синтаксичний розбір абзацу першого цього пункту вказує на таке: "<…> прокурори <…> звільняються <…> Генеральним прокурором <…> на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII за умови настання однієї з таких підстав <…>. Такий розбір і аналіз цієї норми дає змогу зробити висновок про те, що: по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою. Отже, фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. В цій же постанові Верховний Суд зазначив, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону №1697-VII. Безпосередні умови звільнення прокурора з посади передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, встановлених частиною першою статті 51 цього Закону. Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Аналогічний підхід до застосування пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"» та пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, проте обґрунтований іншими доводами, викладений також у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 послалася на відсутність факту ліквідації або реорганізації органів прокуратури України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування окремих положень Законів №1697-VII та №113-ІХ, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, висловлені щодо змін в організації виробництва та праці, які на думку заявника необхідно застосувати до спірних правовідносин.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи, оскільки Верховний Суд уже неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування окремих норм Законів №1697-VII та №113-ІХ у правовідносинах, що є подібними до спірних, а зазначені ОСОБА_1 приклади справ не є підставою для перегляду судових рішень, прийнятих судами у цій справі, так як заявник лише послалася на ці постанови, проте не зазначила норми, які застосовано судами у супереч цим висновкам.
Крім того, у пункті 57 постанови Верховного Суду у справі №200/13482/19-а (на яку є посилання у рішенні суду першої інстанції), зазначено, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, тлумачення норм законодавства, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.Е.Мацедонська
О.Р. Радишевська