16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/13144/21 пров. № А/857/18718/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №380/13144/21 (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 8473,60 грн (вісім тисяч чотириста сімдесят три гривні шістдесят копійок) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією ПН2310511 від 17.05.2021 року .
Позовні вимоги мотивовані тим, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 позивач сплатив 8473,60 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, хоча був звільнений від його сплати на підставі п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, однак відповідачем відмовлено у задоволенні такої вимоги.
Рішенням від 01 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше. Тобто, ключовим для вирішення даної справи є тлумачення поняття «придбання житла вперше».
На переконання апелянта, набуття права власності на нерухоме майно на будь-якій іншій підставі, окрім як договору купівлі-продажу, не охоплюється поняттям «придбання». А тому якщо будь-яка особа є власником нерухомого майна на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності, не є перешкодою для застосування до неї пільги, передбаченої п.9.ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 17.05.2021, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. та зареєстрованим у реєстрі за № 1001, позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з квитанцією № ПН2310511 від 17.05.2021 ОСОБА_1 сплатив на рахунок Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 8473,60 грн.
Позивач через уповноваженого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із претензією від 14.06.2021 щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви з тих підстав, що позивач не надав документів та інформації, зазначеної у підпунктах “б”, “в”, “г” пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, у редакції від 23.09.2020. Також наголосив, що питання звільнення від сплати збору з підстав факту придбання нерухомого майна вперше, повинно з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся в суд з позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав суду доказів подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідного пакету документів, зазначеного у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України №1740 від 03.11.1998, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Натомість інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується, що позивач на момент укладення договору купівлі-продажу квартири був співвласником іншої квартири.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п. 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (надалі - Закон № 400/97) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано «Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (надалі - порядок №1740).
Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 151 Порядку №1740.
Згідно з пунктом 153 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Відтак, наведеними вище нормами регламентовано порядок повернення надміру сплачених платежів та помилково сплачених, зокрема і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
У справі, що розглядається позивач вважає, що помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при укладенні договору купівлі- продажу квартири, оскільки вважає, що звільнений від сплати такого, так як придбав квартиру вперше.
Поряд з цим, 23.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на з окремих видів господарських операцій” (далі - Постанова №866), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок №1740, а саме: пункт 15-2 підпунктами "в" і "г", відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.".
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
“Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.
Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, починаючи з 26.09.2020 шляхом внесення змін до Порядку №1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктами “в” і “г” пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте дослідивши у повній мірі надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що серед таких відсутні докази подання як нотаріусу, так і Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області необхідного пакету документів, зазначеного у підпунктами “в” і “г” пункту 15-2 Порядку № 1740, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Поряд з цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суд встановив, що позивач, на момент укладення договору купівлі- продажу квартири у м. Львові від 17.05.2021, був співвласником квартири АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради 27.04.2007.
При цьому колегія суддів наголошує, що з аналізу наведеного вище правового регулювання спірних відносин слід дійти висновку, що визначальною умовою для звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є підтверджений на час придбання житла факт відсутності права власності на будь-яке інше житло безвідносно способу його набуття (купівлі, введення в експлуатацію, приватизацію, т.ін.).
Тобто, виключно особи, які не мають у своїй власності жодного житла на час здійснення операцій купівлі нерухомого майна, мають право не сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а сплачений збір за таке майно повинен бути повернутий особі за її заявою, як помилково зарахований.
Таким чином, враховуючи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у пенсійного органу були відсутні правові підстави для формування подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8 473, 60 грн при купівлі позивачем квартири у м. Львові, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не порушив прав позивача, відмовляючи у формуванні відповідного подання, що є підставою для відмови у позові.
Суд також вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що норми Порядку №1740 суперечать вимогам п. 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого збір на обов'язкове держане пенсійне страхування не сплачується у разі придбання житла вперше, оскільки вказана норма не містить визначення поняття «придбання вперше». Натомість Порядок №1740 наводить перелік обставин, за наявності яких відсутні підстави вважати, що житло було придбане вперше.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для застосування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у справах №819/145/17, 318/1126/17, 819/657/17 в межах даної справи, оскільки такі не можуть бути визначені як релевантні по відношенню до спірних правовідносин, так як у вказаних справах неможливо було встановити факт придбання особою житла вперше. Проте у справі що розглядається, наявні докази зареєстрованого за позивачем права власності на інше житло на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, за наслідками якого позивач хоче повернути збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №380/13144/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
У зв'язку з тимчасовою відсутністю судді Гудима Л.Я., постанова в повному обсязі складена 29 листопада 2021 року.