23 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4416/21 пров. № А/857/19111/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Сеника Р. П.; Судової-Хомюк Н.М.;
за участю секретаря судового засідання - Максим Х. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 380/4416/21 (головуючий суддя Гавдик З. В., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання протиправними та скасування постанов,-
24 березня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.09.2019 № 50214562, що постановлена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасією Михайлівною про стягнення виконавчого збору у розмірі 124682,16 гривень; визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2019 року у виконавчому провадженні № 60186905, що постановлена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасією Михайлівною.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що фактичного повного стягнення коштів за виконавчим листом внаслідок дій державного виконавця державним виконавцем на дату повернення не відбулось, тому у відповідача не було правових підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Законодавець встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувана суми за виконавчим листом. На думку позивача умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання виконавчого документа; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасії Михайлівни про стягнення виконавчого збору від 26.09.2019 року ВП №50214562. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасії Михайлівни про відкриття виконання провадження від 02.10.2019 року ВП №60189605.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), подано апеляційну скаргу в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що боржником виконавчий збір не було сплачено, тому постанова про стягнення із боржника виконавчого збору підлягала виділенню у окреме виконавче провадження. Так, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” 02.10.2019 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60186905 із примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору № 50214562 від 26.09.2019 року про стягнення із ОСОБА_1 120908,56 грн. виконавчого збору. Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що при винесені оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 60186905 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № № 50214562 від 26.09.2019, котра виконується у виконавчому провадженні № 60186905 державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 26.09.2019 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасією Михайлівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні за № 50214562. Вказаною постановою вирішено стягнути із ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 124682,16 грн. Постанова є виконавчим документи та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Також, 02.10.2019 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рибчак Анастасією Михайлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 60186905 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 124682,16 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що згідно із постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.09.2019 року, виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача без виконання. Частково стягнуто борг на користь стягувана у сумі 37736,11 грн., виконавчий збір у сумі 3773,60 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 298,72 грн.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 10 цього ж Закону, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 27 цього ж Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 37 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Саме на підставі вказаної норми відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.09.2019 року, в якій вказано, що частково стягнуто борг на користь стягувача у сумі 37736,11 грн., виконавчий збір у сумі 3773,60 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 298,72 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 40 цього ж Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 45 цього ж Закону, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно п. 22 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Колегія суддів зазначає, що в справі відсутні докази що державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання стягнення з боржника на користь стягувача, окрім зазначених в постанові про повернення виконавчого провадження.
Таким чином, на думку суду, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах, а отже, такі постанови не відповідають вимогам ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 380/4416/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.