16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2462/21 пров. № А/857/15537/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород, повний текст складено 19.07.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за №Ф-586-56 від 15.02.2021; винести окрему ухвалу, якою зобов'язати начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області усунути порушення п.п. 4 п. 2 глави 4 розд. V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 та вжити заходів щодо вилучення з інтегрованої картки платника даних про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 3-4 квартали 2019 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15 лютого 2021 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу ДПС судові витрати у розмірі 454, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати таке і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з тим, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-586-56 від 15.02.2021 на загальну суму 13210,80 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Позивач, порушуючи норми чинного законодавства не сплатив нарахований єдиний внесок, що свідчить про протиправну поведінку платника єдиного внеску.
Діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-586-56 від 15.02.2021 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2021.
За 2021 рік позивачу по справі ОСОБА_1 внаслідок змін в законодавстві не проводилося нарахування Єдиного внеску.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 01 вересня 2005 року був офіційно працевлаштований в ТОВ «Шаянські мінеральні води», зокрема, 01.09.2005 прийнятий на роботу за сумісництвом інспектором з кадрів; 02.03.2009 переведений з посади інспектора з кадрів (робота за сумісництвом) на посаду інспектора з кадрів (основне місце роботи); 01.04.2009 переведений на посаду юрисконсульта; 03.02.2020 переведений на посаду інспектора з кадрів; 02.03.2020 переведений на посаду юрисконсульта.
У період з 2011 року по 2021 рік підприємство сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копії яких містяться у матеріалах справи, (а.с. 21-22).
13 квітня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/641/20, яке набрало законної сили 01 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 від 10 лютого 2020 року. 15 лютого 2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області сформувало податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на суму 13 210,80 грн.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб
Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частиною 3 статті 4 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Приписами статті 13 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Разом з тим, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Суд першої інстанції вірно вважав, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, а саме, на необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах, мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції у такому разі здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.
Окрім того, 13 квітня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/641/20, яке набрало законної сили 01 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 від 10 лютого 2020 року. Судом також встановлено, що вказана вимога була прийнята податковим органом за період: 3-4 квартал 2019 року. Відповідачем у даній справі знову винесено вимогу, яка включає в себе також вищезгадані періоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15 лютого 2021 року, а відтак підставно скасував таку.
Також, суд першої інстанції вірно вважав, що нема підстав для застосування ч.ч. 1, 5 ст. 249 КАС України та постановлення окремої ухвали.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з бюджетних асигнувань відповідача 454 грн, а не 908 грн, оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що вимога позивача про постановлення окремої ухвали є позовною вимогою, так як судом першої інстанції попередньо зазначено, що це є правом суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року по справі № 260/2462/21 слід змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень», в решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити частково, змінити рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року по справі № 260/2462/21, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень».
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року по справі № 260/2462/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
повний текст складено 29.11.2021 (у зв'язку з перебуванням суддів у відрядженні з 22.11.2021 по 26.11.2021).