Справа № 600/3741/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
29 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання дій неправомірними,
в серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання неправомірними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн.
Також, позивач просив визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 1491,00 грн.; стягнути з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 6 800,00 грн.; стягнути з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 7354,00 грн.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві з підстав пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо:
- визнання неправомірними дій Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн;
- стягнення з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 6 800,00 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в період з 05.05.2020 по 30.09.2020 ним в повному обсязі не отримано грошову допомогу в повному обсязі, у зв'язку уз чим позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради з відповідною заявою. Крім того, апелянт зазначив, що законодавчо немає обмеження щодо звернення за отриманням виплати лише до 30 вересня. Також, позивач вказує, що дізнався про порушене право лише з моменту коли звернувся до відповідача за доплатою допомоги (липень 2021 року).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем оскаржується бездіяльність Відділу №1 (м. Кіцмань) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
05.08.2021 позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в межах даної справи.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
02.09.2021 на усунення недоліків позовної заяви позивачем подано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якій позивач вказує, що строк на звернення до адміністративного суду починається з моменту, коли він фактично дізнався про порушене право, а саме коли звернувся до відповідача за доплатою допомоги в липні 2021 року.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено, а адміністративний позов в частині вимог щодо 2020 року повернуто особі, яка його подала.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, суд першої інстанції зазначив, що у даній справі № 600/3741/21-а позивачу здійснюється виплата, а саме щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій, що як і пенсія є соціальною виплатою. Відтак аналогічно отриманню пенсійних виплат, з дня отримання зазначеної допомоги особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання щорічна разова грошова допомога до 5 травня, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових таких виплат звернулась до уповноваженого органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від уповноваженого органу відповіді на подану нею заяву.
До того ж, як свідчать матеріали позову та доводи позивача, звертаючись до відповідача із заявою від 01.07.2021 року позивач був обізнаний про те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 та згідно статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) йому як учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
При цього, доведення до відома кожної особи про зміни в законодавстві забезпечується шляхом опублікування нормативно-правових та інших актів, а також судових рішень у спеціальних офіційних виданнях.
Зокрема, в частині доведення до відома рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, наслідком якого стало те, що з 27.02.2020 року в учасників бойових дій виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, суддя зазначає, що згідно частини 2 статті 94 Закону України Про Конституційний Суд України опублікування акта Конституційного Суду України разом з окремою думкою Судді здійснюється у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно змісту позову та доводів позивача, встановлено, що позивачу забезпечено виплату грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн саме за 2020 рік. Відтак і вимоги про визнання неправомірними дій Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн, полягає у незгоді з діями відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня не за 2021 рік, а за 2020 рік.
На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали в частині позовних вимог щодо 2020 року підлягають поверненню позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" №3551-XII.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 року по справі №607/7919/17 виклав правову позицію у подібних правовідносинах, де зазначив, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
<...> При цьому, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.
Так, колегія суддів зазначає, відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Крім того, Верховний Суд у зразковій справі №440/2722/20 встановив, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачується з квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року.
При цьому 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, згідно штампу суду першої інстанції позивач звернувся до суду 05.08.2021, тобто поза межами строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, а також позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, колегія суддів приходить до висновку, що шестимісячний строк звернення позивача до суду із позовом про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік сплив 30.03.2021.
Суд звертає увагу, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено інших поважних причин, які б слугували підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а також не надано доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20, в якій суд дійшов правового висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, у зв'язку з чим позовна заява підлягала поверненню особі, яка її подала в частині позовних вимог щодо 2020 року.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.