Справа № 2240/2250/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
29 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення у справі №2240/2250/18.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року скасовано.
Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без врахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою КМУ від 22.09.2010 № 889; індексації.
Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 27.09.2017, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою КМУ від 22.09.2010 № 889; індексацію, із врахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, яка надійшла на адресу головного управління 12.03.2021, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по адміністративній справі № 560/2368/20 - задоволено.
Визнано протиправним дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 з урахуванням ухвали суду від 02.12.2020 по адміністративній справі № 560/2250/18 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Направлено окрему ухвалу сторонам та Пенсійному Фонду України для вжиття відповідних заходів щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 560/2250/20.
Крім того, в мотивувальній частині зазначеної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 2240/2250/18 та встановлення строку для подання головним управлінням звіту про виконання рішення суду від 02.09.2020 по справі № 2240/2250/18 на протязі 30 календарних днів з дати набрання законної сили даної ухвали.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на адресу суду першої інстанції надійшов звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2020, в якому зазначено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 (отримана 14.09.2020) головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 21.09.2020 здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 27.09.2017, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену військовослужбовцям Збройних Сил України згідно постанови КМУ від 22.09.2010 № 889, індексацію, із врахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 27.09.2017 склав 8282,40 грн. Сума доплати за період з 27.09.2017 по 30.09.2020 становить 55826,22 грн.
Заборгованість по виплаті обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 18.03.2021 присвоєно реєстраційний номер рішення в реєстрі 75474. Сума доплати буде виплачена при відповідному фінансування.
Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду виконане в повному обсязі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що є законні підстави прийняти звіт про виконання рішення у справі №2240/2250/18.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Суд звертає увагу на те, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов'язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії.
Водночас, суд враховує, що згідно поданої відповідачем довідки про стан виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 2240/2250/18, на виконання зазначеної постанови суду позивачу нараховано доплату за період з 27.09.2017 по 30.09.2020 в сумі 55826,22 грн, з 01.10.2020 позивачу виплачувалась перерахована згідно рішення суду пенсія, розмір якої на зазначену дату склав 8782,40 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено запит від 18.03.2021 №2200-0404-5/15637 до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату заборгованості згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 2240/2250/18.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 02.04.2021 № 2800-030203-9/16061 встановлено, що позивачу перераховано суму доплати згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 2240/2250/18, яка склала 7823,46 грн за період з 27.09.2017 по 31.12.2017, а також з 01.05.2021 впорядковано розмір призначеної пенсії на виконання постанови суду, який склав 7789,85 грн.
Заборгованість згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 2240/2250/18 за період з 27.09.2017 по 31.12.2017 в сумі 7823,46 грн включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з датою надходження рішення до боржника на виконання 02.09.2020.
Відповідачем зазначено, що виплата заборгованості буде здійснена в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Суд вважає, що доводи відповідача стосовно відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення.
Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Поряд із цим, у зв'язку з наявністю у матеріалах справи доказів на вжиття відповідачем дій спрямованих на виконання рішення суду, на момент розгляду даного звіту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для накладення штрафу на керівника відповідача - суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, оскільки ним надано звіт про виконання рішення суду, а також здійснено дії в межах повноважень, тобто рішення суду виконується.
Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2019 року по справі №822/1080/17, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На підставі викладеного, беручи до уваги невиплату заборгованості на час прийняття даного рішення, суд враховує, що вказані виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, які у пенсійного органу обмежені, наслідком чого встановлено черговість цих виплат, що не може свідчити про не виконання рішення суду, оскільки останнє буде виконане в порядку черги, за відсутності вини відповідача щодо встановлених обставин, а саме прийняття рішення про виплату заборгованості в порядку черги.
Крім того, суд зважає на те, що заявник не може отримати заборгованість згідно рішення суду позачергово, порушивши права інших осіб, які також перебувають на обліку у вказаному реєстрі по виконанню судових рішень та мають рівні права із заявником на отримання заборгованості у черговому порядку.
Відтак, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати коштів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у даному випадку, штрафу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що є законні підстави прийняти звіт про виконання рішення у справі № 2240/2250/18, оскільки в даному випадку немає порушення строку подання звіту та немає вини керівника суб'єкта владних повноважень і його протиправних дій (бездіяльності), тому відсутні підстави накладати штраф на керівника, який визначений ч. 2 ст. 382 КАС України і встановлювати новий строк для подання звіту.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.