справа № 760/4355/21 головуючий у суді І інстанції Шереметьєва Л.А.
провадження № 22-ц/824/12810/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
25 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Української шкоди урядування на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української шкоди урядування про стягнення вартості наданих послуг, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача вартість наданих послуг у розмірі 55 900 грн. 62 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України було укладено цивільно-правову угоду № 6. Відповідно до цієї угоди замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати у січні 2020 року роботу, передбачену п. 1.1 даної угоди. Відповідно до вказаної угоди сума винагороди виконавця становить 18 633 грн. 54 коп. Виплата винагороди здійснюється замовником після підписання акту приймання виконаних робіт. 31 січня 2020 року між сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правової угоди № 6 від 02 січня 2020 року, винагорода сплачена не була. 31 січня 2020 року між сторонами було укладено цивільно-правову угоду № 12. Відповідно до цієї угоди замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати у лютому 2020 року роботу, передбачену п. 1.1. угоди. Відповідно до угоди № 12 сума винагороди виконавця становить 18 633 грн. 54 коп. Виплата винагороди здійснюється замовником після підписання акту приймання виконаних робіт. 28 лютого 2020 року між сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правової угоди № 12 від 31 січня 2020 року, винагорода сплачена не була. 28 лютого 2020 року між сторонами було укладено цивільно-правову угоду № 18. Відповідно до цієї угоди замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати у березні 2020 року роботу, передбачену п. 1.1. угоди. Відповідно до угоди сума винагороди виконавця становить 18 633 грн. 54 коп., а її виплата здійснюється після підписання акту приймання виконаних робіт. 30 березня 2020 року між сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правової угоди № 18 від 28 лютого 2020 року, винагорода сплачена не була. 30 березня 2020 року наказом Національного агентства України з питань державної служби було припинено державну організацію Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України та утворено Комісію з реорганізації державної організації Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України. Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ кінцевим строком для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача було встановлено 01 червня 2020 року. Позивач зазначає, що 07 травня 2020 року та 12 червня 2020 року до Комісії з реорганізації державної організації Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України ним подавалися заяви щодо визнання даного зобов'язання кредиторською заборгованістю з подальшою виплатою коштів по цивільно-правових угодах № 5 від 02 січня 2020 року, № 12 від 31 січня 2020 року, № 18 від 28 лютого 2020 року. Листом від 22 червня 2020 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяв, у тому числі, і щодо визнання цієї кредиторської заборгованості за цивільно-правовими угодами, без пояснення причин відмови. 15 липня 2020 року Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України було виключено із реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та приєднано до закладу післядипломної освіти - Української школи урядування, що належить до сфери управління Національного агентства України з питань державної служби. На підтвердження цього в пункті п. 7 Положення про Українську школу урядування зазначено, що школа є правонаступником Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України.
Рішенням Солом'янського районного суду від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Українська школа урядування просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що він заперечив свій обов'язок виконувати зобов'язання за угодами, оскільки вважає правочини такими, що не відповідають вимогам закону, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, суперечать інтересам держави. Вказані правочини містять зобов'язання про незаконні витрати коштів з Державного бюджету України, є недійсними в силу ч. 3 ст. 48 БК України та нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України та вимагають визнання їх недійсності судом. Факт укладення Центром угод без відповідних бюджетних асигнувань доведений відповідачем належними, допустимими та достатніми письмовими доказами, а саме листами Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі від 20 жовтня 2020 року № 02-18/1206 та № 03-20/1208. Судом першої інстанції всупереч вимог ст. 264 ЦПК України та ст. 203 ЦК України доводи відповідача щодо обставин нікчемності угод (правочинів) не перевірялися, не спростовувалися та не підтверджувалися. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що доводи апеляційної скарги є повністю необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Угоди та акти підписані повноважною на це особою посадовою особою. Доводи відповідача про те, що вказані в позові угоди є нікчемними/недійсними без відповідного судового рішення суду, є тільки його припущеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено,що 02 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України укладено цивільно-правову угоду № 6, за умовами якої замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати у січні 2020 року роботу, передбачену п. 1.1. даної угоди:
- інженера-програміста, системного адміністратора комп'ютерної та офісної техніки, супроводження вебсайту Центру, супровід програмного забезпечення (Мережа, ЮА-Бюджет, Цезаріс, Казначейство-Клієнт Казначейства та інші за вимогою працівників Центру);
- підтримання електронної системи захисту інформації на сервері Центру та усіх робочих персональних комп'ютерах Центру із використанням додаткового обладнання, яке оптимізує роботу єдиної системи зв'язку між робочими станціями користувачів (9 одиниць); створення системи резервного копіювання інформації на робочих станціях; налагодження комунікативних зв'язків між усіма робочими станціями Центру та віддаленого доступу до них.
Пунктами 2.2 та п.2.3 угоди сторони узгодили суму винагороди в розмірі 18 633 грн. 54 коп. та її виплату після підписання акту приймання виконаних робіт (а.с.6).
31 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.8).
31 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України була укладена цивільно-правова угода № 12 на виконання аналогічних робіт.
Пунктами 2.2 та п.2.3. угоди сторонами була узгоджена сума винагороди виконавця в розмірі 18 633 грн. 54 коп. та строки її виплати - після підписання акту приймання виконаних робіт (а.с.9).
28 лютого 2020 року був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.11).
28 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України укладена цивільно-правова угода № 18, предметом якої було виконання аналогічних робіт, що і в угодах № 6 та 12.
Пунктами 2.2 та п.2.3. угоди була визначена сума винагороди виконавцю в розмірі 18 633 грн. 54 коп. та строки її виплати - після підписання акту приймання виконаних робіт (а.с.12).
30 березня 2020 року був підписаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) до вказаної угоди (а.с.14).
Розрахунок з ОСОБА_1 після підписання актів приймання виконаних робіт проведений не був.
Наказом Національного агентства України з питань державної служби № 57-20 від 30 березня 2020 року припинено державну організацію - Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України та утворено Комісію з реорганізації державної організації Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України (а.с.42).
Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України було виключено із реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та приєднано до закладу післядипломної освіти - Української школи урядування, що належить до сфери управління Національного агентства України з питань державної служби.
Відповідно до п. 7 Положення про Українську школу урядування, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби № 87-20 від 28 травня 2020 року № 87-20, Українська школа урядування є правонаступником Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України та прийняв всі права та обов'язки Центру після ліквідації юридичної особи (а.с.16-19).
08 травня 2020 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 № Я- 453-20 про визнання кредиторською заборгованістю невиплачених коштів за виконання робіт за угодами у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису.
Наказом Національного агентства України з питань державної служби № 57-20 від 30 березня 2020 ролу «Про реорганізацію Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України» була створена комісія з реорганізації Центру та встановлено 2-х місячний строк з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи для заявлення кредиторами Центру своїх вимог.
08 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до комісії заяву про визнання несплачених сум за укладеними з Центром угодами кредиторською заборгованістю.
Протоколом № 4 комісії від 29 травня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено (а.с.74).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України були укладені угоди, за умовами яких позивач зобов'язався виконати визначену у них роботу.
Сторони погодили розмір оплати за виконання зобов'язань за вказаними угодами та визначили, що винагорода буде виплачена після підписання акту приймання виконаних робіт
Отже, уклавши угоди на умовах, викладених у них, Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в них закріплені.
Разом з тим, після підписання актів Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України не виконав свої зобов'язання та винагороду позивачу за виконану роботу не виплатив.
Згідно з п. 7 Положення про Українську школу урядування школа є правонаступником Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на те, що факт укладення Центром угод без відповідних бюджетних асигнувань доведений належними, допустимими та достатніми письмовими доказами. Укладені з позивачем договори є нікчемними.
У той же час, згідно з ч. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Чинним Цивільним кодексом України визначено перелік випадків, за наявності яких правочин вважається нікчемним. Підстави, про які зазначає відповідач, не відносяться до тих, за наявності яких укладені між позивачем та Центром підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України угоди можуть вважатися нікчемними.
Відповідно до вимог ст. 2, 23 БК України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
У той же час, у пункті 8.1 Положення про Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України зазначено, що Центр фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Додатковими джерелами надходжень є: кошти, одержані за підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених Центром договорів (угод, контрактів); кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги), маркетингові дослідження та інші роботи, виконання Центром на замовлення підприємства, установ, організацій та громад; кошти, одержані від видання інформаційної та методичної літератури, в тому числі, розміщеної на електронних носіях і інтернет-виданнях; доходи від передачі в оренду приміщень, обладнання; доходи, одержані як оплата за надання місць для тимчасового, переважно короткотермінового проживання в приміщеннях Центру; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.
За таких обставин, крім фінансування за рахунок коштів державного бюджету відповідач має додаткові джерела фінансування.
В укладених між позивачем та відповідачем договорах не визначено, що оплата за ними має здійснюватися за рахунок бюджетних призначень, а, відтак, і доводи відповідача в частині, що Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України взяв на себе відповідні бюджетні зобов'язання належними доказами у справі не підтверджені.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Української шкоди урядування залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.