Справа № 759/18389/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3918/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
23 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілих - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Славутич Вишгородського району Київської області, українця, громадянина України, який працює водієм навантажувача складського господарства ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД», розлученого, маючого малолітню дитину 2013 року народження та батьків похилого віку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10 по 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному та на користь держави процесуальні витрати у розмірі 6649,4 грн.
За вироком, 06.07.2020 приблизно о 07 годині 15 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Якуба Коласа в м. Києві, зі сторони вулиці Петра Чаадаєва в напрямку вулиці Гната Юри, займаючи ліву смугу з двох наявних в його напрямку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку № 9 по вул. Якуба Коласа в м. Києві та позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід» і частково видаленою горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України.
В цей час, пішохід ОСОБА_13 перетинала проїзну частину вул. Якуба Коласа по вказаному пішохідному переходу, рухаючись справа наліво відносно руху автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України:
п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що на нерегульованому пішохідному переході він повинен дати дорогу пішоходам, які перебувають на ньому, маючи об'єктивну змогу виявити пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу та мала перевагу в русі, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки пішоходу, створюючи загрозу життю і здоров'ю громадян, в процесі руху на нерегульованому пішохідному переході, який розташований навпроти буд. № 9 по вулиці Якуба Коласа в м. Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень померла.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 67/3 від 18.12.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_13 наступила від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою і шоком; кров в плевральній і черевній порожнинах; малокров'я внутрішніх органів; смугасті крововиливи на внутрішній оболонці серця. Характер і розташування ушкоджень на нижніх кінцівках вказують, що первинний контакт виступаючих частин автомобіля з потерпілою стався на рівні гомілок, що свідчить про те, що в момент співудару потерпіла знаходилась в вертикальному чи приближеному до нього положенні, ймовірно у стані динаміки і була звернута лівою бічною поверхнею тіла по відношенню до виступаючих частин автомобіля.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3.б) та 18.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_13 .
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, не оспорюючи винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості, застосувавши до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні покарання, судом не в повній мірі було враховано обставини, що пом'якшують покарання та дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, працевлаштований водієм, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та батьків похилого віку, його молодий вік, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також повне визнання своєї вини та щире розкаяння у вчиненому, визнання цивільних позовів потерпілих, факт перерахування потерпілим по 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та намагання відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі в майбутньому, та вважає, що реальне позбавлення його волі призведе до невиконання рішення суду щодо відшкодування шкоди. Також підкреслює, що судом не була врахована позиція потерпілих, які, з огляду на молодий вік обвинуваченого, не бажали призначення йому суворого покарання, але підтримали цивільні позови про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу, потерпілих та їх представника, які при вирішенні вимог апеляційної скарги поклалися на розсуд суду, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при визначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував те, що вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини події, молодий вік обвинуваченого, позитивні дані про його особу, наявність у нього малолітньої дитини та батьків похилого віку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, його щире каяття, тому призначив йому мінімальне покарання , передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, не знайшовши підстав для застосування вимог ст.75 КК України.
Як пояснили потерпілі при апеляційному розгляді вони не підтримали апеляційну скаргу, оскільки звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не буде відповідати меті покарання, визначеній у ст.50 КК України, зокрема, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а перерахування їм ОСОБА_7 після вироку по 50 000 грн. не визначальною обставиною, яка б могла бути передумовою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Проте, при вирішенні апеляційних вимог поклалися на розсуд суду апеляційної інстанції.
З огляду на те, що ОСОБА_7 допустив грубе порушення правил безпеки дорожнього руху, здійснивши наїзд на пішохода на пішохідному переході, що спричинило його смерть, позицію потерпілих, які не підтримали апеляційну скаргу, відсутність даних про отримання потерпілими належної сатисфакції за загибель близької людини, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, є вірним і таким, що грунтується на матеріалах справи.
Ті дані, про які йдеться мова у апеляційній скарзі, судом першої інстанції були ретельно досліджені і їм надана належна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року щодо ОСОБА_14 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: