Апеляційне провадження № 22-ц/824/12445/2021
справа № 755/9440/20
18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування завданої шкоди,
У липні 2020 року позивачі ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відповідачів Департаменту міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) про відшкодування завданої шкоди, в якому просили суд:
- стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь позивачів майнову шкоду у розмірі 88 405 грн. на користь кожного;
- стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь позивачів майнову шкоду у розмірі 88 405 грн. на користь кожного;
- стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 21 688,40 грн., що складаються з витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1 688,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.;
- стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.;
- стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 21 688,40 грн., що складаються з витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1 688,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.;
- стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги позивачів обґрунтовані тим, що провідним інспектором КП «Київблагоустрій» Гордієнко Т.О. був винесений припис № 1708287 від 22.03.2017 р., яким встановлено порушення п. 13.3.1 Правил благоустрою м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , що було вчинено ФОП ОСОБА_5 , та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення ТС МАФ протягом 3-х робочих днів або демонтувати власними силами, відновити благоустрій. Однак вказаний припис ФОП ОСОБА_5 не вручався. У зв'язку з невиконанням вимог припису, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) було видане доручення № 064-5191 КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу встановлених з порушенням тимчасових споруд, засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою, зокрема, павільйону у АДРЕСА_1 . На виконання вказаного доручення представниками відповідача-2 в період 16-21 серпня 2017 року було проведено демонтаж вказаного павільйону, за результатами якого складено акти демонтажу від 16.08.2017 р. № 03-477/ВК, від 17.08.2017 р. № 03-480/ВК, від 18.08.2017 р. № 03-483/ВК, від 19.08.2017 р. № 03-486/ВК, від 21.08.2017 р. № 03-487/ВК. Вказані акти під час проведення демонтажу ФОП ОСОБА_5 не вручались.
Відповідно до Акту про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта по АДРЕСА_1 , Технічного паспорту, виготовленого 05.03.2008 р., Технічного висновку про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам споруда має монолітний фундамент із бетону М-100 заглиблений в ґрунт на 1,3 м від поверхні, стіни по вісі є цегляні товщиною 2,5 см, перекриття металеві з покриттям азбесто-хвильовими листами по дерев'яному настилу і підвісною утепленою стелею, торгівельна площа складає 126 м кв., загальна форма приміщень становить 163,9 м кв. Отже демонтований павільйон не підпадає під визначення тимчасової споруди, був нерухомим майном, не яке не поширюються приписи Правил благоустрою міста Києва, що підтверджується висновком експертного дослідження № 29/94 від 08.04.2020 р. Вказана споруда була розміщена законно, на її будівництво наявна вся дозвільна документація, введена в експлуатацію ще в 1997 році та розміщена на земельній ділянці, відповідно до її цільового призначення, яка орендувалася ОСОБА_5 з 1996 року. У ФОП ОСОБА_5 існувала вся необхідна документація, відповідно до законодавства, яке діяло на той час, що підтверджує право власності на торгівельний павільйон за вказаною адресою. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 826/12953/17, що набрало законної сили, позов було задоволено та визнано протиправним і скасовано припис № 1708287 від 22.03.2017 р. винесений провідним інспектором КП «Київблагоустрій» Гордієнко Т.О.; визнано протиправним і скасовано доручення № 064-5191 від 22.05.2017 р. видане Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) в частині демонтажу павільйону у АДРЕСА_1 ; визнано протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) щодо проведення демонтажу павільйону.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 , ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 року замінено ОСОБА_5 правонаступниками - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_6 , яка в подальшому, у зв'язку з укладенням шлюбу, змінила прізвище на - ОСОБА_7 .
В результаті протиправних дій відповідачів позивачам було завдано матеріальної шкоди у розмірі 530 430,00 грн. без ПДВ, розмір якої підтверджено висновком експертного дослідження № 24/94 від 08.04.2020 р. Оскільки відповідачі своїми діями завдали позивачам майнову шкоду, однак, враховуючи, що протиправність дій Департаменту полягає у видачі доручення на демонтаж нежитлової будівлі, а протиправність дій КП «Київблагоустрій» - у безпосередніх діях по її демонтажу, не можна вважати, що шкода неподільна і завдана спільними діями, а тому вартість відновлювального ремонту підлягає відшкодуванню в рівних частинах.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі по 88 405 (вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ять) гривень 00 копійок на користь кожного.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі по 88 405 грн. на користь кожного.
Стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1 688, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень, а всього 21 688, 40 грн.
Стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1 688, 40 грн. гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., а всього 21 688, 40 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, 20.07.2021 року представник Департаменту міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА) подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що по адміністративній справі № 826/12953/17 касаційний розгляд ще не завершено. Дані рішення не є преюдиційними, оскільки зазначені у приписі та дорученні адреси майна не співпадають з адресою, зазначеною в документах позивачів. Судом не з'ясовано обставини набуття права власності на спірні об'єкти, чи є це самочинним будівництвом. Позивачем не було надано документів на підтвердження реєстрації нерухомого майна. Також судом не надано оцінку розбіжностям площі в документації на спірну споруду.
05.08.2021 року представником Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) також було подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій відповідач просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вказав на те, що позивач належним чином не підтвердив своє право власності на майно, яке було незаконно демонтовано, судом першої інстанції не було враховано, що ФОП ОСОБА_5 було надано дозвіл на тимчасове розміщення саме малої архітектурної форми, а не дозвіл на будівництво об'єкту нерухомого майна, а відповідно до ст. 181 ЦК України МАФ є спорудою - рухомим майном, а не нерухомістю, яка повинна бути пов'язана фундаментом із землею, тому не підлягає державній реєстрації. Вказує, що судом не було досліджена наявність дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів на виділення земельної ділянки. Вважає, що оскільки спадкодавець
без належних правових підстав здійснив самочинне будівництво на свій страх та ризик в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм, то відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів.
Представники апелянтів підтримали апеляційні скарги з підстав, що викладені в них та просили їх задовольнити.
Представник позивачів просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних рішень та дій відповідачів по демонтажу об'єкту нерухомого майна, що був розташований по АДРЕСА_1 , позивачам було завдано майнову шкоду у розмірі 530 430 грн. без ПДВ, у зв'язку з чим вона підлягає відшкодуванню відповідачами в рівних частинах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 22.03.2017 року провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» винесено припис №1708287, яким встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 п. 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1 та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди протягом 3-х днів або демонтувати об'єкт власними силами та відновити благоустрій. У приписі міститься застереження, що у разі його невиконання будуть вжиті заходи згідно законодавства (т. 1 а.с.11).
22.05.2017 року Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 року № 94, «Правил благоустрою міста Києва», затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 (зі змінами), видано КП «Київблагоустрій» доручення №004-5191, яким доручено вжити заходів шляхом демонтажу встановлених з порушенням тимчасових, засобів пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі та елементів благоустрою, зокрема, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13-19).
У серпні 2017 року КП «Київблагоустрій» демонтовано споруду за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акти проведення демонтажу №03-477/вк від 16.08.2017, №03-480/вк від 17.08.2017 року, №03-483/вк від 18.08.2017 року, №03-486/вк від 19.08.2017 року, №03-487/вк від 21.08.2017 (т. 1 а.с. 22-26).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 року по справі № 826/12953/17 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було задоволено та постановлено:
- Визнати протиправним і скасувати припис №1708287 від 22.03.2017 року Комунального підприємства «Київблагоустрій»;
- Визнати протиправним та скасувати доручення №064-5191 від 22.05.2017 року Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині демонтажу павільйону у АДРЕСА_1 ;
- Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу павільйону у АДРЕСА_1 ;
- Стягнути судові витрати на користь Окружного адміністративного суду міста Києва у розмірі 4 800 грн. за рахунок Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» солідарно (т. 1 а.с. 216-222).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 826/12953/17 апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - залишено без змін, відтак постанова Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/12953/17 набрала законної сили (т. 1 а.с.224-234).
Зокрема, Окружним адміністративним судом м. Києва у постанові № 826/12953/17 від 20.11.2017 року було встановлено, що включення відповідачем до переліку елементів благоустрою, щодо яких мають бути вжиті заходи шляхом демонтажу тимчасових споруд, об'єкту по АДРЕСА_1 є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, що свідчить про порушення КП «Київблагоустрій» порядку винесення припису.
Відтак, постановою Окружного адміністративного судом м. Києва по справі № 826/12953/17 від 20.11.2017 року встановлено, що відповідачами правомірність прийняття рішень та дій щодо демонтажу об'єкта по АДРЕСА_1 не доведено, що свідчить про неправомірність вказаних рішень та дій.
Відповідно до Акту про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта по АДРЕСА_1 загальна площа торгівельного павільйону складає 126 м.кв., та дана споруда має монолітний фундамент (т. 1 а.с. 26-27).
Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.03.2008 року було виготовлено Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), що по АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа приміщень становить 163,9 кв.м (т. 1 а.с. 28-31).
Відповідно до Технічного висновку про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам споруда має монолітний фундамент із бетону М-100 заглиблений в ґрунт на 1,3 м від поверхні, стіни по вісі є цегляні товщиною 2,5 см, перекриття металеві з покриттям азбесто-хвильовими листами по дерев'яному настилу і підвісною утепленою стелею (т. 1 а.с. 32).
Положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів» № 2807-IV, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради ІІ сесії VI скликання від 25.12.2008 року №1051/1051, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, визначено критерії, які відносять той чи інший об'єкт до тимчасової споруди, одним із яких є площа об'єкту, яка повинна бути не більшою 30 квадратних метрів, відсутність фундаменту та каркас з полегшених конструкцій.
Таким чином, адміністративним судом було встановлено що, матеріалами справи, зокрема, рішенням Київської міської ради від 27.04.2016 року №08/231-2016/пр., технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) від 05.03.2008 року та технічного висновку про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам вбачається, що позивач здійснював підприємницьку діяльність у нежилому приміщенні - торгівельний павільйон що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який не є тимчасовою спорудою, а є нежитловим приміщенням, тому включення його відповідачем до переліку елементів благоустрою, щодо яких мають бути вжиті заходи шляхом демонтажу тимчасових споруд є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначається, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженого Міністерством комунального господарства УPCP 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.
Згідно ЦК Української PCP 1963 року, який діяв на момент введення в експлуатацію торгівельного павільйону, належного позивачу, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно до ч. 4 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як вбачається з матеріалів справи, належний позивачу торгівельний павільйон було побудовано з додержанням всіх вимог та відповідно до ЦК Української PCP 1963 року, що підтверджується, зокрема, актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, технічним висновком про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам, дозволом на виконання будівельних робіт, договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на правах оренди) від 17.12.1996 року.
Отже, у ОСОБА_5 існувала вся необхідна документація, відповідно до законодавства, яке діяло на той час, що підтверджує право власності на торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 220/2018 (т. 2 а.с. 82-147).
Відповідно до довідки від 07.09.2020 року П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори спадкоємцями, які заявили свої права на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , є: мати померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках кожний (т. 2 а.с. 146 зворотній бік).
Вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 року в адміністративній справі № 826/12953/17 замінено позивача ОСОБА_5 на його правонаступників - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експертного дослідження № 24/94 від 08.04.2020 року, що проведене Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за заявою представника позивачів - ОСОБА_8 від 20.02.2020 року, об'єкт, який був розташований по АДРЕСА_1 , був нерухомим майном. Станом на даний час торгівельний павільйон є демонтованим. Вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для відновлення демонтованого об'єкту - торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_1 - станом на час складання висновку становить 530 430 грн. без ПДВ та 636 516 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 195-208, 209-210).
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень та дій відповідачів, безпосередньо не пов'язане з особою спадкодавця ОСОБА_5 , а тому в спірних правовідносинах допускається правонаступництво
Згідно з положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За нормою ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За таких обставин, оскільки неправомірність дій відповідачів внаслідок неправомірних рішень та дій відповідачів по демонтажу об'єкту нерухомого майна встановлена в адміністративній справі № 826/12953/17, чим позивачам завдано майнову шкоду у розмірі 530 430 грн. без ПДВ, що підтверджується висновком експертного дослідження № 24/94 від 08.04.2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову , так як шкода завдана неправомірними діями органів державної влади та місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що спадкодавець ОСОБА_3 не був власником споруди, яка буда демонтована за адресою АДРЕСА_1 , не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена обставина встановлена Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 року та Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 року , яка носить по даній справі преюдиційний характер та має той же предмет спору та у справі приймали участь ті ж самі сторони.
На час введення споруди в експлуатацію державна реєстрація об'єкту нерухомості не була обов'язковою, а тому колегія суддів не приймає доводи апелянтів щодо того, що право власності у ОСОБА_5 не виникло, так як нерухомість не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді