12 листопада 2021 року м. Київ
Справа №761/14477/21
Апеляційне провадження №33/824/4155/2021
Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Соколової В.В., за участі секретаря Федорчук Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року за матеріалами, які надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року визнано ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.
Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, обіймаючи посаду заступника начальника відділу забезпечення експлуатації електронних систем Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України, не своєчасно подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну) за 2019 рік, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доказів поважності причин несвоєчасного подання ним декларації не надав.
Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову 03 серпня 2021 року, однак йому не були відомі мотиви, якими керувався суд при постанові оскаржуваної постанови. У зв'язку з цим, він тричі звертався до суду першої інстанції з заявами про видачу судового рішення, та отримав оскаржувану постанову лише 18 серпня 2021 року. Беручи до уваги вищевикладене, просить поновити строк на подачу апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що вважає вказане правопорушення малозначним, оскільки останнім днем подачі декларації законом вказано кінець доби 31 травня 2020 року, а він подав декларацію 09 червня 2020 року, тобто пропустив строк менше ніж 9 днів. Також зазначає про те, що в його діях не було умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки він вважав, що ним уже було задекларовано всі отримані ним доходи за 2019 рік, в декларації, яка була подана ним 28 січня 2020 року. Також вказує на те, що при накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 8 КУпАП, та не застосував ч. 3 ст. 38 КУпАП. Вважає, що провадження у справі мало бути закрите у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Поліщук П.П. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор Сеник В.Г. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи 03 серпня 2021 року відбувся за участі ОСОБА_1 06 серпня 2021 року, 09 серпня 2021 року, 11 серпня 2021 року та 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 подані до суду першої інстанції заяви про видачу копії постанови від 03 серпня 2021 року /а.с. 68-74/. Однак, копія постанови суду першої інстанції в строк, передбачений на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 вручена не була, копію оскаржуваної постанови він отримав 18 серпня 2021 року в суді першої інстанції /а.с.75/.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно примітки ст. 56 Закону України «Про запобігання корупції» особа яка займає посаду державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону (ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до пп. «в» п.1 чт.1 ст. 3 Закону України «Про державну службу», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Згідно із ч.1 с. 45 вказаного Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 року №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною першою форми визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 01 червня.
За ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом та неповажності причин своєчасного неподання.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
У той же час, переліку поважних причин у розумінні ч.1 ст. 172-6 КУпАП законом не встановлено. Отже, поважність несвоєчасного подання декларацій у кожному окремому випадку має визначатись залежно від конкретних обставин кожної справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/_51_/21 від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно, 09 червня 2020 року, без поважних причин, подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну) за 2019 рік, що є порушенням вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення №47-01/_51_/21, складений 15 квітня 2021 року головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Романом Цюкало, відповідає вимогам ст. 255 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України від 04 лютого 2020 року призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу забезпечення експлуатації електронних систем Управління забезпечення документообігу Міністерства юстиції України /а.с. 21/.
Згідно п. 15.4 особової картки державного службовця, ОСОБА_1 ознайомився з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних» та зобов'язався їх дотримуватись /а.с. 22,23/.
Відповідно до посадової інструкції посада заступника начальника відділу забезпечення експлуатації електронних систем Управління забезпечення документообігу відноситься до категорії «Б» посад державної служби, а тому ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування та суб'єктом відповідальності за вчинення порушень, пов'язаних з корупцією.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, у 2020 році був зобов'язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру до 1 червня.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну) за 2019 рік 09 червня 2020 року о 14 год. 30 хв, а отже несвоєчасно.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП , суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.
Доводи апеляційної скарги про те, що в його діях не було умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки він вважав, що ним уже було задекларовано всі отримані ним доходи за 2019 рік, в декларації «кандидата на посаду», яка була подана ним 28 січня 2020 року, що на його думку свідчить про не спричинення державі збитків чи іншої суттєвої шкоди та за своїм змістом є малозначним правопорушенням, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, якщо особа, у якої виник обов'язок подати декларацію «кандидата на посаду», незалежно від обставин вже подала декларацію за минулий рік будь-якого типу, декларація «кандидата на посаду» за цей період не подається. Водночас якщо подана декларація «кандидата на посаду» охоплювала попередній звітний рік, а в особи виник обов'язок подати декларацію «щорічна» за той самий звітний період, то особа зобов'язана подати декларацію «щорічна».
Таким чином, подача декларації як кандидата на посаду державного службовця не звільняє особу, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», від обов'язку своєчасного подання декларації за рік «щорічна».
Посилання ОСОБА_1 про звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими, з огляду на те, що адміністративне правопорушення вчинене ним, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не може бути визнано малозначним, оскільки є корупційним правопорушенням, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що при накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції не врахував те, що на момент складання протоколу та розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
При перевірці дотримання строків накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення нею адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, підлягає з'ясуванню фактичний момент виявлення такого проступку, оскільки саме з дня такого виявлення повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, часом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є дата фактичного подання електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну) за минулий рік.
З матеріалів справи вбачається, що начальником Відділу з питань запобігання та виявлення корупції 18 червня 2020 року було виявлено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації (щорічної) за 2019 року, про що було надіслане відповідне повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції, яке останні отримали 23 липня 2020 року /а.с. 8/.
В.о. керівником управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агенства з питань запобігання корупції 16 лютого 2021 року у зв'язку з проведенням контролю за дотриманням вимог ч.1 ст. 45 Закону суб'єктом декларування ОСОБА_1 на адресу Міністерства юстиції України було надіслано лист про витребування копій документів /а.с. 16/.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення №47-01/_51_/21 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_2 був складений головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, лише 15 квітня 2021 року.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання декларації (щорічної) за 2019 рік було виявлено 23 липня 2020 року, коли орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, Національне агентство з питань запобігання корупції отримав матеріали про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації. День складання протоколу про адміністративне правопорушення 15 квітня 2021 року не може вважатися днем виявлення правопорушення, так як положення ч. 2 ст. 254 КУпАП передбачають, що протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи, що особа, яка вчинила правопорушення, була виявлена одразу, разом з виявленим правопорушенням і вказана у повідомленні, шестимісячний строк визначений ст. 38 КУпАП починає свій відлік від дати отримання компетентним органом відповідного повідомлення - 23 липня 2020 року і відповідно закінчення цього строку, як вже вказано вище, припадає на дату 23 січня 2021 року. А отже, станом на 15 квітня 2021 року протокол складено з порушенням строків встановлених ст. 38 КУпАП, тобто провадження не могло бути розпочато.
Таким чином, шестимісячний строк, передбачений статтею 38 КУпАП, для можливого накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 сплив 23 січня 2021 року.
Відтак, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд не врахував вимоги ст. 8 КУпАП, ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Згідно з вимогами п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Таким чином, враховуючи, що датою виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією необхідно рахувати 23 липня 2020 року, то на день винесення оскаржуваної постанови 03 серпня 2021 року - строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП закінчилися.
З огляду на викладене, переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції не врахував, що протокол складений з порушенням строків визначених ч.4 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі. У зв'язку з цим, постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків для притягнення до відповідальності.
Керуючись ст. 7, 38, 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.