Справа №760/22667/16-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8934/2021
26 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року (суддя Букіна О.М.) за заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення процентів за користування коштами за договором банківського вкладу, штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов'язання,
встановив:
ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» про стягнення процентів за користування коштами за договором банківського вкладу, штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов'язання, затверджено мирову угоду, за умовами якої ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» зобов'язався сплатити ОСОБА_1 150 000грн в строк не пізніше 5-ти робочих днів з дати набрання чинності ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди.
У березні 2020р. представник ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» - адвокат Панченко В.М. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 24-31 березня 2020 року ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» виконало мирову угоду та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 125 807грн 31коп. При перерахуванні позивачу грошових коштів на виконання вимог Податкового Кодексу України були утриманні податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 22 331грн 71коп. та військовий збір у розмірі 1 860грн 98коп. Дані кошти були перераховані до Держаного бюджету. Таким чином, ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» в повному обсязі виконано умови мирової угоди.
У подальшому представник банку стверджував, що ОСОБА_1 подала на примусове виконання ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 2 березня 2020 року щодо примусового стягнення з банку 24 192,70грн, що дорівнює сумі податків та зборів, утриманих та сплачених до бюджету при виплаті доходу ОСОБА_1 за мировою угодою і 26 травня 2020 року приватним виконавцем Овчаренком М.О. відкрито виконавче провадження № 62181051, тому просив визнати виконавчий документ - ухвалу
суду про затвердження мирової угоди, такою, що не підлягає виконанню.
Також представник банку посилався на те, що приватним виконавцем 26 травня 2020 року прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 220,16грн, про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 419,27грн та про арешт майна боржника на суму 26 832,13грн. ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подав приватному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду, однак приватний виконавець Овчаренко М.Ю. 28 травня 2020 року повідомив банк про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не визнавався таким, що не підлягає виконанню. З метою недопущення арешту рахунків банку та з метою оперативного виключення запису про АКБ «Індустріалбанк» із реєстру боржників, банк сплатив на рахунок приватного виконавця Овчаренка М.Ю. 26 832грн 13коп., тому на підставі ст. 432 ЦПК України просив вказану суму стягнути з ОСОБА_1 на користь банку.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого документу - ухвали Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/22667/16-ц від 2 березня 2020 року про затвердження мирової угоди - таким, що не підлягає виконанню; та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» коштів в сумі 26 832грн 13коп., як безпідставно одержаних за виконавчим документом.
Представник боржника посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, так як суд не врахував добровільне виконання банком умов мирової угоди та виконання вимог Податкового кодексу України.
Представник боржника стверджує, що 24-31 березня 2020 року ПАТ «АКБ «Індустріалбанк»було в добровільному порядку виконано мирову угоду, виплачено ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на її рахунок з одночасним утриманням суми податків та обов'язкових зборів із суми виплаченого ОСОБА_1 доходу та перерахуванням таких до бюджету відповідно до норм Податкового кодексу України.
Крім того, представник боржника зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви відповідача, суд дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги були пред'явлені до боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, а тому в силу п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України вони не підлягають оподаткуванню.
Представник боржника стверджує, що відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи-резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, згідно з п. 164 Кодексу включаються:
- пасивні доходи (п.п. 164.2.8. Кодексу); до яких зокрема, відносяться проценти на суму вкладу (згідно з п. 14.1.268 Кодексу):
- дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), крім відсотків отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 Кодексу).
Представник боржника вважає, що за умовами мирової угоди відповідач зобов'язався сплатити позивачу наступні платежі, що виникли за чотирма договорами вкладу:
- проценти, нараховані на суми вкладів (ч.2 ст. 1070 ЦК України) в загальній сумі 321,41 грн., що є пасивними доходами та підлягають оподаткуванню (згідно з
нормами п. 164.2.8, п. 14.1.268 Кодексу);
- суми інфляції та 3% річних, розрахованих на суми вкладів та на суми процентів по вкладам, в загальній сумі - 25 934,91 грн. як відповідальність за прострочення виплати відповідачем суми вкладів та процентів на вклад на підставі ст.625 ЦК України. Саме ці суми не підлягають оподаткування па підставі п.п. 164.2.14 Податкового кодексу, як виняток - відсотки отримані від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання;
- пеню на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», розраховану на суми вкладів та на суму процентів по вкладам, в загальній сумі 123 743,68 грн. Зазначена сума є доходом у вигляді неустойки (пені), яка підлягає оподаткуванню на підставі пп. 164.2.14 Кодексу.
Таким чином, виплачені відповідачем позивачу кошти є різними за правовою природою та за нормами Податкового кодексу режим оподаткування таких доходів позивача також є різним. Не підлягають оподаткуванню тільки відсотки отримані від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 Податкового кодексу), а проценти на суму вкладу та пеня підлягають оподаткуванню за нормами Податкового кодексу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Лавренко О.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що суми, зазначені у мировій угоді, не підлягали оподаткуванню і з них не підлягав стягненню військовий збір, мировою угодою була визначена сума, яку повинен був сплатити банк і стягнення будь-яких податків не було обумовлено сторонами.
Представник позивача вважає, що заявником обраний неналежний спосіб захисту, так як ним фактично оскаржувалися неправомірні дії приватного виконавця.
ПАТ «АКБ «Індустріалбанк», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги шляхом направлення судового повідомлення на офіційну електронну адресу (с.с.78-79, 149-150, т.3), у судові засідання двічі свого представника не направило, представник банку-адвокат Фоменко Л.В. направила заяву про розгляд апеляційної скарги у її відсутність (с.с.122-124 т.3), тому колегія суддів відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянула справу у відсутність представника заявника.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренка O.A., який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги були пред'явлені до боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, а тому в силу п. 164.2.14. ст. 164 Податкового Кодексу України вони не підлягають оподаткуванню.
Також суд зазначив, що ухвалою суду від 2 березня 2020 року було чітко встановлено суму, яку повинен був перерахувати позивачу відповідач, судове рішення не містило застереження про зменшення виплати на 24 192,70грн, тому судове рішення підлягало обов'язковому виконанню у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» про стягнення процентів за користування коштами за договором банківського вкладу, штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов'язання, затверджено мирову угоду, відповідно до п. 2 якої відповідач сплачує позивачу грошові кошти в наступних розмірах та за наступними вимогами позивача:
за договором строкового банківського вкладу №67088 від 5 грудня 2013 року:
- проценти на суму банківського вкладу - 100,05грн;
- інфляційні втрати на суму банківського вкладу (ст. 625 ЦК України) - 6 200грн;
- 3% річних на суму вкладу (ст. 625 ЦК України) - 1 469,59грн;
- інфляційні втрати на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) - 512,90грн;
- 3% річних на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) - 121,57грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму вкладу - 25 000грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму процентів по вкладу - 7 243,68грн;
за договором строкового банківського вкладу №67088/09/209 від 31 січня 2014 року:
- проценти на суму банківського вкладу - 65грн;
- інфляційні втрати на суму банківського вкладу (ст. 625 ЦК України) - 3 875грн;
- 3% річних на суму вкладу (ст. 625 ЦК України) - 918,49грн;
- інфляційні втрати на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України)
162,43грн;
- 3% річних на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) 38,50грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму вкладу -
25 000грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму процентів
по вкладу - 5 500грн;
за договором строкового банківського вкладу №38088-10.09/0209 від 10 червня 2014 року:
- проценти на суму банківського вкладу - 96,22грн;
- інфляційні втрати на суму банківського вкладу (ст. 625 ЦК України) - 6 196грн;
- 3% річних на суму вкладу (ст. 625 ЦК України) - 1 469,59грн;
- інфляційні втрати на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) -
89,46грн;
- 3% річних на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) -
21,22грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму вкладу -
25 000грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму процентів
по вкладу - 5 500грн;
за договором строкового банківського вкладу №38088-10.09/0209 від 10 червня 2014 року:
- проценти на суму банківського вкладу - 60,14грн;
- інфляційні втрати на суму банківського вкладу (ст. 625 ЦК України) - 3872,50грн;
- 3% річних на суму вкладу (ст. 625 ЦК України) - 918,49грн;
- інфляційні втрати на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) -
55,91грн;
- 3% річних на суму процентів по банківському вкладу (ст. 625 ЦК України) -
13,26грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму вкладу -
25 000грн;
- пеню за п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму процентів
по вкладу - 5 500грн.
Всього: 150 000грн.
Відповідно до п. 3. вказаної мирової угоди відповідач зобов'язався сплатити
позивачу загальну суму коштів в розмірі 150 000грн в строк не пізніше 5-ти робочих днів з
дати набрання чинності ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди.
Згідно меморіального ордеру № 162 від 24 березня 2020 року на рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» перераховано 125 807грн 30коп.
Також меморіальними ордерами від 24 березня 2020 року підтверджено перерахування у прибуток держави 24 192грн 70коп. на підставі ст. 164.2.14 (б) та 170.4.1. ПК України. Утримання здійснені з суми пені та процентів по вкладу.
Після повернення грошових коштів, меморіальним ордером № 496 від 31 березня 2020 року ОСОБА_1 повторно перераховано 125 807грн 30коп.
Отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_1 не оспорюється.
26 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овчаренком М.О. відкрито виконавче провадження № 62181051 по виконанню ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року про затвердження мирової угоди.
Також 26 травня 2020 року постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка М.О. визначений для боржника мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 220,16грн; стягнуто з боржника основну винагороду у сумі 2 419,27грн та накладено арешт на майно боржника у межах суми стягнення 26 832,13грн.
28 травня 2020 року ПАТ АКБ «Індустріалбанк» подало до приватного виконавця Овчаренка М.О. заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням судового рішення, у якому повідомило про виплату грошових коштів з утриманням обов'язкових платежів з доходу ОСОБА_1 у вигляді податку на доходи та військового збору з суми пені та процентів на вклади.
У відповіді приватного виконавця Овчаренка М.О. зазначено, що стягувач подав заяву про часткову виплату боржником визначену у виконавчому документі суму, приватний виконавець не має законних підстав самостійно змінювати розмір суми, що підлягає стягненню, а виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, не визнавався.
Згідно меморіального ордеру № 310 від 28 травня 2020 року ПАТ АКБ «Індустріалбанк» перераховано на рахунок приватного виконавця 26 832,13грн.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, ухвал судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.
Отже, ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року є виконавчим документом та підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його
припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)
Згідно з пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункт 164.2.2.); дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування (підпункту 164.2.14).
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового
документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу (підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи проценти за вкладом та пеню, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Виходячи з викладеного, ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» при виконанні ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року в частині виплати процентів за вкладами та пені діяло відповідно до вимог податкового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми пені у загальному розмірі 123 743,68грн та суми процентів на вклади у розмірі 321,41грн податок на доходи фізичних осіб у розмірі 22 273,86грн (18%) та 57,85грн (18%), та військовий збір у розмірі 1 856грн 16коп. (1,5%) із вказаних сум.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягали стягненню тільки грошові кошти у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, які не підлягають оподаткуванню, оскільки з тексту ухвали суду про затвердження мирової угоди вбачається, що сторони погодили виплату і процентів за банківськими вкладами і пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за отримання яких діюче податкове законодавство передбачає сплату податків.
При цьому, банком не відрахований податок та військовий збір на виплачені 3% річних та інфляційні втрати, які не підлягають оподаткуванню, так як є відсотками, отриманими від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що в ухвалі Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року не зазначено, що визначена до сплати сума підлягає виплаті з вирахуванням податків та обов'язкових платежів, не є підставою для невиконання податкового законодавства, так як визначаючи розмір стягнення, сторони повинні були передбачити, що проценти за вкладом та пеня підлягають оподаткуванню.
При цьому, в ухвалі суду не зазначено, що погоджена сторонами сума підлягає виплаті без вирахування податку та обов'язкових платежів.
Таким чином, ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» було правильно перераховано ОСОБА_1 на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 2 березня 2020 року, грошові кошти у розмірі 125 807,30грн з вирахуванням податку та військового збору.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції безпідставно відмовив ПАТ АКБ «Індустріалбанк» у задоволенні його заяви про визнання виконавчого документа, ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 4 ст. 432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
З наданих суду документів вбачається, що за час розгляду судом першої інстанції заяви банку, ОСОБА_1 пред'явила виконавчий документ до виконання і приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження, на підставі якого з банку проведено стягнення у розмірі 26 832грн 13коп., з яких на користь ОСОБА_1 перераховано 24 192грн 70коп., що не заперечував її представник під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» підлягає
стягненню 24 192грн 70коп. безпідставно одержаних за виконавчим документом.
Разом з цим, вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 2 639грн 43коп. задоволенню не підлягають, так як вказані грошові кошти були стягненні, як мінімальні витрати приватного виконавця (220,16грн) та його основна винагорода (2 419,27грн), а відтак не перераховані на користь стягувача.
Доводи представника ОСОБА_1 , що банком обраний неправильний спосіб захисту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки банк звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, до відкриття виконавчого провадження, а відтак мав сподівання на розгляд судом його заяви протягом десяти днів з дня надходження заяви.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року скасувати.
Визнати виконавчий документ, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року (справа № 760/22667/16-ц), таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», ЄДРПОУ 13857564, яке знаходиться у м. Києві, вул. Генерала Алмазова, 18/7, 24 192грн 70коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк