Справа № 320/2045/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
23 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Ганечко О.М., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
16.02.2021 ОСОБА_1 подано до Чернігівського окружного адміністративного суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, яким просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови №1084-1213/Г-02/8-1000/21 від 02.02.2021 у проведені перерахунку з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії та виплатити позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку - 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум..
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 р. позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відсутність поважності причин для поновлення йому строку для звернення до суду з позовними вимогами.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, має інвалідність ІІІ групи потерпілого від аварії на ЧАЕС.
21 січня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.50-54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.
Листом від 02.02.2021 №184-1213/Г-02/8-1000/21 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку її пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з огляду на те, що виплата пенсії проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивачка 16.02.2021 звернулася до суду з даним позовом.
Вищезазначені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду, виходив із того, що позивач своєчасно не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернулася до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні.
Отже, відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 повинна була звернутись до суду з позовом протягом 6 місяців, починаючи з 01 вересня 2014 року (після закінчення пенсійних виплат за серпень 2014 року) до 01 березня 2015 року, проте строк пропустила, із заявою про поновлення пропущеного строку з наведенням поважних причин, які перешкоджали їй реалізувати надане право, не звернулася.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 804/4217/18, який в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просила провести перерахунок пенсії з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а з даним позовом звернувся лише у лютому 2021 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені висновки, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30липня 2021 року слід залишити без змін.
Повний текст постанови виготовлено 29.11.2021.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.М. Ганечко
О.В. Епель