Справа № 640/2228/20
29 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, суддя Добрянська Я.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про:
- стягнення з Подiльсъкого районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користъ ОСОБА_1 , компенсацiю втрати частини доходiв у зв 'язку з порушенням строкiв їx виплати, а саме за перiоди з 14.12.2016р. по 01.02.2017р., у розмiрi 1413,37 гривень, з 01.02.2018р. по 05.04.2018р. у розмiрi 1 156,53 гривень, з 20.12.2018р. по 04.03.2019р. у розмiрi 363,47 гривень, а всього у загальному розмiрi 2933,37 гривень;
- стягнення з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в перiод часу з 15.08.2019р. по 20.08.2019р.;
- стягнення з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користь ОСОБА_1 середнiй заробiток за весь час затримки у розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 05.04.2018р. (Наказ ГУМВС України в м. Києвi №16о/с) по день фактичного розрахунку 24.12.2019р., що становить 629 календарних днів;
- стягнення з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Киевi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користь ОСОБА_1 середнiй заробiток за весь час затримки у розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 04.03.2019р. (Наказ ГУМВС України в м. Києвi №5о/с) по день фактичного розрахунку 24.12.2019р., що становить 296 календарних днiв;
- стягнення на користь позивача судовi витрати у розмiрi 5 000, 00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користъ ОСОБА_1 , компенсацiю втрати частини доходiв у зв 'язку з порушенням строкiв їx виплати, а саме за перiоди 01.02.2018р. по 05.04.2018р. та з 20.12.2018р. по 04.03.2019р.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.0.2021 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в частині позовні вимоги позивача, а саме:
- стягнути з Подільського РУ ГУ МВС у м. Києві на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме за період з 14.12.2016 по 01.02.2017 у розмірі 1413,37 грн; з 01.01.2018 по 05.04.2018 у розмірі 1156,53 грн; з 20.12.2018 по 04.03.2019 у розмірі 363,47 грн, а всього 2933,37 грн;
- стягнути з Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.ю за період з моменту звільнення з ОВС, а саме з 04.03.2019 по день фактичного розрахунку 24.12.2019, що становить 296 календарних днів у розмірі 69 130,8 грн;
- стягнути судові витрати на користь позивача у розмірі 8500 грн.
Окрім того, Подільське районне управління Головного управління МВС України у м Києві подало апеляційну скаргу, яка відповідо до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 повернута особі, яка її подала.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021, залишеної без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позовні вимоги в частині стягнення з Подільського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на період з 05.04.2018 по день фактичного розрахунку 24.12.2019, що становить 629 календарних днів залишено без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
З огляду на вищевикладене, клопотання позивача про розгляд справи у відкриторму судовому засіданні не підлягає задоволенню.
Окрім того, колегія суддів зважає на категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а такожт враховує, що дана справа н не ставить значного суспільного інтересу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1009 о/с "Щодо особового складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено майора міліції, ОСОБА_1 , начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності відділу Подільського районного управління, установивши щомісячну премію за жовтень та листопад 2015 року в розмірі 60 відсотків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року у справі №826/640/16 залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017р позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 №1009 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві та стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 55 584,90 грн (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні дев'яносто копійок).
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 14.12.2016р. №44о/с ОСОБА_1 поновлено із 06.11.2015 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві №5 о/с від 01.02.2017р. ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно пп. "г" (через скорочення штатів) п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2018р. у справі №826/3249/17, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві №5 о/с від 01.02.2017р., зобов'язано ГУМВС України в м. Києві поновити ОСОБА_1 на попередній посаді в органах внутрішніх справ, стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 71 232,75 грн. (сімдесят одна тисяча двісті тридцять дві гривні сімдесят п'ять копійок); зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" в іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 01.02.2018р. №5о/с ОСОБА_1 поновлено із 06.11.2015р. на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Наказом ГУМВС України в м. Києві від 05.04.2018р. №16о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та наказу МВС України від 06 листопада 2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018р. у справі №826/7123/18, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві №16 о/с від 05.04.2018р., поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 32 697,00 грн.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018р. у справі № 826/7123/18, відповідно до наказу № 52 ГУ МВС України в м. Києві від 20.12.2018р. ОСОБА_1 поновлено на посаді в органах внутрішніх справ.
В подальшому наказом ГУМВС України в м. Києві №5 від 04 березня 2019 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року у справі № 640/6271/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 04 березня 2019 року № 5 о/с в частині звільнення позивача з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ; поновлено позивача на вказаній посаді; стягнуто з Подільського РУ на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25924,05 грн, а також за періоди часу з 15 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року в розмірі 3269,70 грн та з 30 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року в розмірі 8874,90 грн. Стягнуто з Подільського РУ грошове забезпечення за період перебування на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а саме за період часу з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року в розмірі 10509,75 грн, а також з 20 грудня 2018 року по 04 березня 2019 року в розмірі 11677,50 грн; зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві розглянути рапорт, поданий позивачем 06 листопада 2015 року, про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в органах поліції; стягнуто з ГУ МВС в м. Києві 20000,00 грн відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Водночас, постановою Верховного Суду від 09.07.2020р. у справі № 640/6271/19 Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі № 640/6271/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04 березня 2019 року № 5 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві;
- стягнення з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25924,05 гривень;
- зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт, поданий 06 листопада 2015 року майором міліції ОСОБА_1, начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в органах поліції;
- стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі № 640/6271/19 залишено без змін.
Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацiю втрати частини доходiв у зв 'язку з порушенням строкiв їx виплати, середній заробiток за час вимушеного прогулу та середнiй заробiток за весь час затримки у розрахунку при звільненні у відповідні періоди, звернувся до суду з позовом для захисту свої прав, свобод та законних інтересів.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої іестанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi (04071, м. Київ, вул. Хорива, 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) на користъ ОСОБА_1 , компенсацiї втрати частини доходiв у зв 'язку з порушенням строкiв їx виплати, а саме за перiоди з 14.12.2016р. по 01.02.2017р., у розмiрi 1413,37 гривень.
Відповідно до рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2018р. у справі № 826/3249/17 серед іншого, стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 71 232,75 грн. (сімдесят одна тисяча двісті тридцять дві гривні сімдесят п'ять копійок).
У вищезазначеному рішенні зазначено: "Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку - з 06 листопада 2015 року по 15 січня 2018 року; разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року у справі №826/640/16 вже вирішено стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 06 листопада 2015 року по 27 жовтня 2016 року, тому періодом вимушеного прогулу вважається період з 28 жовтня 2016 року по 15 січня 2017 року, що становить 305 робочих днів".
Також, рішенням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, позов задоволено частково, стягнуто з Подільського РУ на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25924,05 грн, а також за періоди часу з 15 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року в розмірі 3269,70 грн та з 30 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року в розмірі 8874,90 грн. Стягнуто з Подільського РУ грошове забезпечення за період перебування на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а саме за період часу з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року в розмірі 10509,75 грн, а також з 20 грудня 2018 року по 04 березня 2019 року в розмірі 11677,50 грн.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2020р. у справі № 640/6271/19 рішення судів у вищезазначеній частині залишено в силі.
ЗТаким чином, період з 28 жовтня 2016 року по 15 січня 2017 року та з 15 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року є періодом вимушеного прогулу за який на підставі рішень судів, що набрали законної сили, на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а не грошове забезпечення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України "Про оплату праці", так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а тому не підлягає компенсації.
Правова позиція у подібній справі була викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2021р. у справі №1540/3742/18.
Що стосується стягнення компенсації втрати частини доходiв у зв 'язку з порушенням строкiв їx виплати за перiоди з 01.02.2018р. по 05.04.2018р. у розмiрi 1 156,53 гривень та з 20.12.2018р. по 04.03.2019р. у розмiрi 363,47 гривень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок №159).
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року №6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року №21-518а14, від 11 липня 2017 року №21-2003а16 та підтримана у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17, від 20.02.2018 року №336/4675/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
При цьому, дія зазначених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Таким чином, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що саме відповідач має здійснювати нарахування та виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Також колегія суддів зазначає, що за вищезазначений період відповідачем була сплачена сума, стягнута за рішенням суду, про що відповідач зазначив у поданій ним апеляційній скарзі, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даному випадку буде не стягнення компенсації без визначення її суми, а шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за період з 01.02.2018 року по 05.04.2018 року та з 20.12.2018 по 04.03.2019 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Тому в цій частині рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту:
«Зобов'язати Подільське районне управління Головного управління МВС України у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за період з 01.02.2018 року по 05.04.2018 року та з 20.12.2018 по 04.03.2019 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством».
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сум середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в перiод часу з 15.08.2019 по 20.08.2019 та середнього заробiтку за весь час затримки у розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 04.03.2019 (Наказ ГУМВС України в м. Києвi №5о/с) по день фактичного розрахунку 24.12.2019, що становить 296 календарних днiв, колегія суддів звертає увагу на наступне.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018 у справі № 826/7123/18, відповідно до наказу № 52 ГУ МВС України в м. Києві від 20.12.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді в органах внутрішніх справ.
Наказом ГУМВС України в м. Києві №5 від 04 березня 2019 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 04 березня 2019 року № 5 о/с в частині звільнення позивача з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ; поновлено позивача на вказаній посаді; стягнуто з Подільського РУ на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25924,05 грн, а також за періоди часу з 15 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року в розмірі 3269,70 грн та з 30 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року в розмірі 8874,90 грн. Стягнуто з Подільського РУ грошове забезпечення за період перебування на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а саме за період часу з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року в розмірі 10509,75 грн, а також з 20 грудня 2018 року по 04 березня 2019 року в розмірі 11677,50 грн; зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві розглянути рапорт, поданий позивачем 06 листопада 2015 року, про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в органах поліції; стягнуто з ГУ МВС в м. Києві 20000,00 грн відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2020р. у справі № 640/6271/19 Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі № 640/6271/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04 березня 2019 року № 5 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві;
- стягнення з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25924,05 гривень;
- зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт, поданий 06 листопада 2015 року майором міліції ОСОБА_1, начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в органах поліції;
- стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень відшкодування моральної шкоди.
В цій частині прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі № 640/6271/19 залишено без змін.
Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду від 09.07.2020р. у справі № 640/6271/19 рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04.03.2019р. № 5 о/с в частині звільнення позивача з посади та поновлення на посаді скасовано, а наказ про звільнення визнаний законним, позивач вважається таким, що на законних підставах був звільнений з 04.03.2019 року.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в перiод часу з 15.08.2019 року по 20.08.2019 року та середнiй заробiток за весь час затримки у розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 04.03.2019 року по день фактичного розрахунку 24.12.2019 року.
Відмовляючи у задоволенні прохання позивача про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів сплати адвокатського гонорару, пов'язаного з розглядом даної справи, а також, що у документах, поданих до справи, мають місце розбіжності.
Колегія суддів вважає помилковими такі доводи суду першої інстанції, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між Петришак Марією Ярославівною , як адвокатом, та ОСОБА_1, Клієнт, укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 02 грудня 2019 року (а.с.115-116).
Того ж дня між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору.
Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони на виконання пункту 6.1 основного договору погодили, що попередня вартість професійної правової (правничої) допомоги (гонорар Адвоката) складає 5 000 грн (а.с.117).
Оплата Клієнтом професійної правової (правничої) допомоги здійснюється на підставі рахунка Адвоката у строк не пізніше 5 банківських дній із дати отримання рахунка.
30 січня 2020 року між позивачем та адвокатом Петришак М.Я. складено акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової(правничої) допомоги від 02 січня 2020 відповідно до якого визначено послуги, які надав Адвокат, та які прийняв Клієнт, а також зазначено, що вартість послуг Адвоката за цим Актом складає 4000 грн (п.1.2) (а.с. 118).
Окрім того, позивачем до справи надано акт приймання-передачі послуг від 03 березня 2020 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.12.2019 року згідно якого зазначено які послуги надав Адвокат та прийняв Клієнт, вартість цих послуг.
У п.1.2 акту зазначено, що вартість полуг Адвоката за цим актом складає 1000 грн (а.с.171 зворотня сторона).
Також, було складено та підписано позивачем та адвокатом детальний опис №1 наданих послуг від 06 березня 2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.12.2019 та акти приймання-передачі послуг від 30.01.2020 та 03.03.2020 (а.с. 172).
У даному детальному описі №1 зазначано види послуг, що надані Адвокатом позивачу та вартість яких становить 4000 грн та 1000 грн. Опис підписано позивачем та Адвокатом.
На підтвердження оплати позивач надав квитанцію №25405524 від 17 лютого 2020 про сплату 4000 грн, отримувач Петришак М.Я. , та квитанцію №25767245 на суму 1000 грн, отримувач Петришак М.Я. (а.с.172 - 173).
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано до справи належним чином оформлені документи на підтвердження оплати послуг правничої допомоги, яка надавалась адвокатом.
Щодо суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінанрсовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що представник позивача просив суд розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником надано копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду № 1, акти приймання-передачі, квитанції про сплату коштів.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг".
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а також те, що розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження, виходячи з зат раченого представником позивача часу, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача 2000 грн, сплачених за надання парвничої допомоги.
Окрім того, судова колегія з огляду на подані представником позивача акт приймання-передачі послуг до Договору про надання правової (правничої ) допомоги від 02.12.2019 та додаткової угоди №4 від 07.10.2021 про визначення вартості послуг Адвоката за цим актом - 3500 грн, детальний опис наданих послуг та квитанції №35001071 про сплату на ім'я Адвоката 3500 грн, а також з урахуванням вищевикладених доводів суду, вважає за необхідне стягнути на користь позивача 3500,00 грн.
В іншій частині вимоги про стягнення витрат задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з огляду навищевикладені доводи, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні судових витрат та щодо стягнення компенсації втрати частини .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та в частині стягнення компенсації втрати частини доходів та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту:
Зобов'язати Подільське районне управління Головного управління МВС України у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за період з 01.02.2018 року по 05.04.2018 року та з 20.12.2018 по 04.03.2019 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Стягнути з Подільського районного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Хорива 20/3, код ЄДРПОУ 08672928) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 (три тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Файдюк В.В.