П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3424/21
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 29 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В травні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії в повному обсязі та скасувати рішення ГУ ПФУ від 24.11.2020 року №6942-6800/л-02/8-1400/20 та протокол управління від 17.11.2020 року (лист від 28.01.2021 року №1400-0202-8/7223) щодо зменшення позивачу при перерахунку пенсії відсотку розміру місячного заробітку з 90% на 60% та з обмеженням максимального розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при її виплаті.
- зобов'язати ГУ ПФУ провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 10.11.2020 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону від 12.07.2001 року) виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури №21-442вих-20 від 20.10.2020 року без обмеження граничного розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову було зазначено, що позивач є пенсіонером органів прокуратури та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Постановою КМ України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» підвищено заробітну плату за аналогічною посадою, з якої позивач був звільнений. З метою перерахунку раніше призначеної йому пенсії, ним отримано довідку від Миколаївської обласної прокуратури про заробітну плату №21-442вих-20 від 20.10.2020 року та подано до відповідача заяву про проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови КМ України від 30.08.2017 року №657, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019. Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ про проведення перерахунку пенсії позивача за вислугу років із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) визначеної в довідці Миколаївської обласної прокуратури від 20.10.2020 року №21-442вих-20.
Зобов'язано ГУ ПФУ здійснити позивачу з 10.11.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно довідки Миколаївської обласної прокуратури від 20.10.2020 року №21-442вих-20.
У задоволенні вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру та прийняти в цій частині нове рішення, яким такі позовні вимоги задовольнити.
22.09.2021 року до суду апеляційної інстанції від ГУ ПФУ надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому пенсійний фонд зазначив, що доводи позивача про протиправність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру, є безпідставними, а висновок суду першої інстанції щодо вказаного питання є правомірним та обґрунтованим. Щодо інших висновків суду першої інстанції, ГУ ПФУ заперечення не надавало, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не зверталось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером та з 25.03.2009 року отримує пенсію за вислугу років, призначену довічно відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
20.10.2020 року Миколаївською обласною прокуратурою позивачу видано довідку №21-442вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
10.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої додав зазначену довідку.
Рішенням від 24.11.2020 року №6942-6800/Л-02/8-1400/20 відповідач повідомив, що пенсію позивача перераховано з 01.10.2020 року відповідно до довідки Миколаївської обласної прокуратури від 20.10.2020 року №21-442вих-20 та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)2019, від 26.03.2020 №6-р/2020.
Однак відповідач зазначив, що станом на дату звернення позивача із заявою про проведення перерахунку пенсії, пенсія перераховується у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, що становить 45645,63 грн. (75394,66 грн. х 60%). Також зазначено, що максимальний розмір пенсій не має перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому з 01.10.2020 року розмір пенсії позивача становить 17120,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років та визначити розмір пенсії у відсотках у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії тобто у розмірі 90% від місячної заробітної плати за аналогічною посадою з якої позивача було звільнено.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, є правомірним, оскільки на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, відповідними нормами законодавства було встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру, тому колегія суддів, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, тобто лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії без обмеження її граничним розміром.
Так, на час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції, що діяла на час призначення пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
В подальшому положення статті 50-1 Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ втратили чинність, окрім частин 3, 4, 6 та 11.
14.10.2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який в цілому набрав чинності 15.07.2015 року, із набранням чинності вказаного закону, втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року.
У Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Враховуючи, що перерахунок пенсії позивача слід здійснювати відповідно до положень чинного Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, то аналізу підлягають норми саме цього закону, які передбачають обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
Вказуючи про неможливість застосування до позивача обмеження його пенсії максимальним розміром, апелянт помилково надавав оцінку Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки даним Законом зміни, пов'язані із обмеженням виплати пенсії прокурорів максимальним розміром внесено саме до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який в цій частині втратив чинність.
Згідно положень абзацу 6 п.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року (в редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII частину 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року викладено в такій редакції, зокрема:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність».
Пунктом І прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII визначено, що в частині вищевказаних змін закон набирає чинність з 25.04.2015 року.
З наведеного слідує, що вказаними законодавчими положеннями встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнані, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України, а тому підстав для визначення протиправним обмеження пенсії позивачу максимальним розміром судова колегія не вбачає.
Також колегія суддів зауважує, що обмеження пенсій прокурорів максимальним розміром встановлювалося також і в попередньому Законі України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, а саме статтею 50-1 даного Закону, які не було визнано неконституційними.
Судова колегія усвідомлює, що чинні положення абзацу 6 п.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року йдуть в розріз із положеннями ст.81, ч.2 ст.86 даного Закону, оскільки вони по суті нівелюють можливість отримання прокурором пенсії в розмірі саме 60% (конкретному матеріальному (грошовому) виразі) від його заробітної плати.
В той же час колегія суддів вважає неможливим застосувати механізм, визначений ст.7 КАС України, а саме звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України, оскільки стосовно абз.6 п.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року таке подання до Конституційного Суду України вже здійснювалося Верховним Судом України 20.01.2017 року.
За наслідками розгляду вказаного подання ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України від 19.06.2018 року по справі №1-19/2018(172/17) відмовлено у відкритті конституційного провадження.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії без обмеження її граничним розміром.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 29 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.