П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3084/21
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
В травні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2003 року по 31.12.2007 року від базового місяця січень 2003 року, з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року від базового місяця січень 2008 року - протиправною;
- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2003 року по 31.12.2017 року від базового місяця січень 2003 року, з січня 2008 року по 28.02.2018 року від базового місяця січень 2008 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.03.2003 року по 28.02.2018 року відповідач в порушення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями) не проводив взагалі або проводив частково нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 20.07.2001 року по 20.07.2020 року у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України позивачу не було виплачено в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2003 року по 28.02.2018 року.
В грудні 2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою, в якій просив надати інформацію про розміри грошового забезпечення за період проходження служби.
Листом від 23.12.2020 року №3/39/12-2674 відповідач надав інформацію згідно заяви позивача та копії особистих карток грошового забезпечення позивача за 2014-2020 роки. Інші картки відповідно до відповіді були передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України.
06.12.2020 року позивач звернувся із заявою до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, в якій просив надати інформацію про розміри грошового забезпечення за період проходження служби.
11.01.2021 року листом №24 Центральний архівний відділ Національної гвардії України надав інформацію згідно заяви позивача та копії особистих карток грошового забезпечення позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за оспорюванні періоди, проте позивач не згоден із нарахуванням та розміром виплаченої індексації грошового забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по лютий 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалось.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно ст.1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (101% до 2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року 103 відсотка).
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Як визначено п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів свідчить, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 року по справі №825/874/17, від 19.06.2019 року у справі №825/1987/17, а також в постанові від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані обставини не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що за період з 01.01.2003 року по 31.12.2007 року, та з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року позивачу не виплачувалась індексація лише з лютого 2017 року по лютий 2018 року.
При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що підставою для невиплати індексації грошового забезпечення позивача за вищевказаний період зазначено відсутність фінансування з державного бюджету на потреби перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідач індексацію грошового забезпечення не проводив, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З огляду на вказане, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Таким чином, твердження відповідача, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина 6 ст.5 Закону №1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, судова колегія зазначає наступне.
У довідці про збільшення грошового забезпечення за рахунок посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер - надбавки, доплати, винагороди, премії та інше під час проходження військової служби ОСОБА_1 (а.с.58) зазначено, який базовий місяць застосовувався відповідачем для конкретного періоду та підстава для застосування останнього.
А тому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2003 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по лютий 2017 року, оскільки відповідач в цей період у своїх діях керувався вимогами чинного на той час законодавства, про що помилково зазначено судом першої інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів звертає увагу, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі №806/2883/17.
Отже, наведені доводи висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2017 року по 01.02.2018 року.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2018 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.