29 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/5926/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року у справі № 280/5926/20 (суддя І інстанції - Сіпака А.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3 групи, в перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796);
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача, обчисливши її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 етапі 50 Закону № 796 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2017, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною відмову позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796;
- зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25 квітня 2019 року та провести виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки в розумінні примітки до ст. 10 Закону № 796 позивач не є військовослужбовцем, а тому приписи статті 59 цього Закону на нього не розповсюджуються.
У частині відмови в позові рішення суду не оскаржено.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач є особою, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням від 15.08.2019 серії НОМЕР_1 . (а.с. 5), у зв'язку з чим отримує пенсію відповідно до Закону № 796, що відповідачем не заперечується.
Згідно з актом огляду МСЕК від 15.10.2003 серія АГ № 030154 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності із відміткою: «захворювання пов'язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», ступінь втрати професійної працездатності становить 30%. (а.с. 7)
Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 від 04.10.1996 позивач у період з 05.02.1979 по 01.09.1996 проходив військову службу, а саме: з 05.02.1979 по 13.05.1982 проходив службу в органах Держбезпеки на посадах оперативно-технічного складу; з 13.05.1982 по 01.09.1996 проходив службу в органах Держбезпеки на посадах технічного складу. (а.с. 8)
У період з 12.07.1986 по 02.08.1986 ОСОБА_1 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. Вказана інформація також підтверджується Довідкою від 02.08.1986, наданою до суду відповідачем. (а.с. 24)
Позивач звернувся до пенсійного органу із вимогою здійснити перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 04.05.2020 № 3242-3410/Ж-02/8-0800/20 йому було відмовлено у перерахунку, оскільки в пенсійній справі відсутні документи про те, що позивач був призваний на військові збори та інвалідність пов'язана з виконанням військових обов'язків. (а.с. 11)
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перебував на службі в органах Держбезпеки, а тому має право на обчислення пенсії відповідно до приписів ч. 3 ст. 59 Закону № 796.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Статтею 59 Закону № 796 врегульовані питання стосовно пенсій військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті в редакції, яка є чинною з 01.10.2017, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796 зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Згідно зі ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 25 квітня 2019 року приписи частини 3 статті 59 Закону № 796 застосовуються до всіх військовослужбовців, а не тільки для тих, хто під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проходив дійсну строкову службу.
Разом з тим, згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796 у цій статті і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, в розумінні Закону № 796 до військовослужбовців належить лише керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки.
Натомість, як зазначено у військовому квитку позивача з 13.05.1982 по 01.09.1996, тобто і в період з 12.07.1986 по 02.08.1986, коли позивач виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, він проходив службу в органах Держбезпеки на посадах технічного складу.
При цьому перебування позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі оперативної групи КДБ СРСР не має правового значення для вирішення спору, оскільки позивач у цій групі займав посаду технічного, а не оперативного складу. Відомості про обіймання ним в період з 12.07.1986 по 02.08.1986 посади оперативного складу органів Держбезпеки в матеріалах справи, зокрема військовому квитку та довідці від 2 серпня 1986 року, відсутні.
Таким чином, в розумінні Закону № 796 позивач не є військовослужбовцем, а тому на нього не розповсюджуються приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796, у зв'язку з чим відповідачем правомірно у перерахунку пенсії відмовлено.
Вказані обставини не враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Оскільки справа є справою незначної складності відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року у справі № 280/5926/20 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко