іменем України
25 листопада 2021 року справа 280/4767/20
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Семененко Я.В.,
при секретарі Замковій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 (суддя Новікова І.В.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання рішення суду
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі №280/4767/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та зобов'язано з 11.05.2017 провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди (ас32).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 залишено без змін (ас61).
Зобов'язуючи виплачувати судді у відставці довічне грошове утримання в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди з 11.05.2017, суди керувались положеннями статті 138 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» та виходячи з розміру суддівської винагороди, передбаченої статтею 133 цього Закону.
ГУ ПФУ в Запорізькій області виконано рішення у справі №280/4767/20, позивачці зарахований період навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та з 11.05.2017 проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди (ас105).
З прийняттям рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020, у позивачки виникло право на довічне грошове утримання виходячи з суддівської винагороди, передбаченої статтею 135 Закону України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №280/3944/20 визнана протиправною відмова ГУ ПФУ в Запорізькій області у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020 та зобов'язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (ас134).
Оскільки довідка ТУ ДСА в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020 містить відомості про розмір суддівської винагороди, передбачений статтею 135 Закону України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», ГУ ПФУ в Запорізькій області з 19.02.2020 здійснений перерахунок довічного грошового утримання виходячи із 52 відсотків суддівської винагороди у відповідності до статті 142 цього Закону (ас108).
ОСОБА_1 27.01.2021 звернулась з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, в якому просила визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди на підставі довідки ТУ ДСА в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020 та зобов'язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди на підставі довідки ТУ ДСА в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №280/757/21 позов задоволений частково та зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020 виходячи із 54 відсотків суддівської винагороди (ас136).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 та в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд зазначив, що звернення з позовом є неналежним способом захисту оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені та перейшли до стадії виконання судового рішення. Якщо позивачка вважає що її права порушені, вона має звертатись з заявою в порядку статті 383 КАС України (ас140).
ОСОБА_1 09.06.2021 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просить визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №298-11937/К-02/8-000/21 від 12.01.2021 про перерахунок довічного грошового утримання виходячи із 52 відсотків суддівської винагороди у відповідності до статті 142 Закону України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі №280/4767/20. Вказує, що довічне грошове утримання повинно виплачуватись із розрахунку 84 відсотки суддівської винагороди (ас87).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено оскільки рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №298-11937/К-02/8-000/21 від 12.01.2021 про перерахунок довічного грошового утримання виходячи із 52 відсотків суддівської винагороди прийнято не на виконання рішення суду у справі №280/4767/20, а на виконання іншого судового рішення (ас115).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу від 01.07.2021 та направити справу для продовження розгляду. Вказує, що окружний суд не взяв до уваги постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, в якій зазначено, що належним способом захисту є звернення в порядку статті 383 КАС України (ас120).
Вирішуючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
До 30.09.2016 діяв Закон України №2453 від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів».
З 30.09.2016 діє Закон України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів». Законами України №1774 від 06.12.2016 та №1798 від 21.12.2016 внесені зміни до Закон України №1402 від 02.6.2016 «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, суттєво підвищений розмір суддівської винагороди.
Пунктом 25 прикінцевих і перехідних положень Закону України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України №1798 від 21.12.2016 передбачалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453 від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» із наступними змінами. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Оскільки ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання не проходила, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі №280/4767/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020, зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області з 11.05.2017 провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди, передбаченої статтею 133 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів».
На виконання вказаних рішень позивачці зарахований період навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та з 11.05.2017 проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди, передбаченої статтею 133 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020, визнаний неконституційний пункт 25 прикінцевих і перехідних положень Законом України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів».
В абзацах 4 - 6 пункту 16 мотивувальної частини зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-річного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному Законом України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів». Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
В пункті 17 мотивувальної частини зазначено, що запровадження відповідно до пункту 25 прикінцевих і перехідних положень Законом України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Як правильно зазначив Запорізький окружний адміністративний суд в рішенні від 19.08.2020 у справі №280/3944/20, після прийняття рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 у позивачки виникло право на отримання довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 Закон України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», яка є значно вищою, ніж суддівська винагорода, яка була передбачена статтею 138 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» та за якою позивачці обчислюється довічне грошове утримання з 11.05.2017.
Оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінилось, при перерахунку довічного грошового утримання з 19.02.2020 ГУ ПФУ в Запорізькій області правильно керувалось частиною 3 статті 142 Закон України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Проте при прийняті рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №298-11937/К-02/8-000/21 від 12.01.2021 про перерахунок довічного грошового утримання не було враховано, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі №280/4767/20 зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та її загальний стаж роботи на посаді судді становить 22 роки 10 місяців 12 днів. Тобто, ГУ ПФУ в Запорізькі області при розрахунку довічного грошового утримання помилково виходив із 52 відсотків суддівської винагороди тоді як правильно необхідно було виходити з 54 відсотків.
Твердження ОСОБА_1 що довічне грошове утримання повинно виплачуватись із розрахунку 84 відсотки суддівської винагороди є безпідставними. Позивачка бажає, щоб стаж для довічного грошового утримання розраховувався відповідно до Закону України №2453 від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», а суддівська винагорода відповідно до Закону України №1402 від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», яка є значно вищою ніж була передбачена попереднім Законом.
Тобто позивачка, яка не брала участь в кваліфікаційному оцінюванні та не підтверджувала відповідність займаній посаді, бажає отримувати довічне грошове утримання у значно більшому розмірі ніж судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді та працювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання.
Вибіркове застосування двох різни законів для визначення стажу роботи на посаді судді та визначення розміру суддівської винагороди для розрахунку довічного грошового утримання є неприпустимим адже це є несправедливим по відношенню до суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та знову приведе до різних підходів при обчисленні розміру довічного грошового утримання, що за висновком Конституційного Суду України є порушенням статусу суддів, гарантій їх незалежності.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №280/757/21, для ОСОБА_1 єдиним можливим способом захисту прав та інтересів у перелічених правовідносинах залишилось звернення в порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 241-245, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 та прийняти нову постанову.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №298-11937/К-02/8-000/21 від 12.01.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 52 відсотків суддівської винагороди при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі №280/4767/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/978 від 17.03.2020 виходячи із 54 відсотків суддівської винагороди.
Постанова набирає законної сили з 25.11.2021 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді Я.В. Семененко