11 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/5379/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія спецпром-КР"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року
у справі №160/5379/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія спецпром-КР"
до Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,-
09 квітня 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія спецпром-КР" звернулось до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210003/2 від 08.02.2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу позивачем надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі контракту №01-08 від 20.08.2020р. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ резервний метод на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. На переконання позивача надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 р. у справі № 160/5379/21 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія спецпром-КР" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
Судом встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем з метою розмитнення ввезеного товару подано до митного органу декларацію та необхідний пакет товаросупровідних документів. Митний орган дослідивши надані документи, дійшов висновку про наявність розбіжностей та прийняв картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товару, яка визначена відповідачем за резервним методом. Дослідивши подані позивачем документи, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було подано банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару, то відповідно підприємством не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка фактично сплачена. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю " Компанія спецпром-КР" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 р. у справі № 160/5379/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд необґрунтовано підтримав доводи митного органу не дослідивши належним чином фактичні обставини по справі. Позивач наполягає на тому, що подане до суду платіжне доручення належним чином підтверджує та обґрунтовує заявлену митну вартість товару, що сплачена за ціною контракту. Також позивач зазначає, що до митного оформлення ним подавалось як платіжне доручення так і специфікація товару. Скаржник вказує на те, що суд жодним чином не дослідив підстави сумнівів митниці щодо визначення вартості товару та не надав оцінки обґрунтованості застосування митним органом резервного методу визначення вартості товару, під час коригування заявленої митної вартості.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін надавались пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, представниками підтримано визначені сторонами по справі правові позиції. Представник позивача, підтримуючи доводи апеляційної скарги, з посиланням на матеріали справи , зазначав про наявність підстав для скасування рішення суду. Представниця митного органу, з посиланням на додатково подані письмові пояснення зазначала про суттєві сумніви, які були наявні у митного органу з огляду на поданий позивачем пакет документів в якому не було банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та які повинні були бути у позивача з огляду на умови контракту № 01-08 від 20.08.20 р, відповідно позивачем не підтверджені числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни , що фактично сплачена за ці товари. З огляду на зазначене вказувала, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 20.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» та фірмою PW ART.MAS EXP-IMP JACEK BINCZYK, WOJCIECH BINCZYK Spolka Jawna, Радом, укладено контракт № 01-08 від 20.08.2020р.
Відповідно до п.3.7 Контракту № 01-08 від 20.08.2020р., Продавець передає покупцю разом з товаром наступні документи: - експортний інвойс; - Специфікацію; - міжнародну накладну.
Згідно п.4.1 Контракту, платежем за товар, продаваємий по даному Контракту, здійснюється в USD, EUR та PLN на рахунок Продавця. Платіж на суму вартості кожної партії товару, зазначену в експертному інвойсі, здійснюється банківським перерахуванням в системі C.В.И.Ф.Т на рахунок продавця. Умови платежу - передоплата (п.4.2 Контракту).
Відповідно до Контракту, 03.02.2021р. для позивача на територію України автомобільним транспортом надійшов товар - предмети одягу та спорядження захисту працівника, куртки робочі, захисні робочі штани, робочі комбінезони, взуття робоче захисне, захисні шапки, рукавички робочі захисні, одяг робочий, в асортименті (всього 36 найменувань).
04.02.2021 року позивачем до Галицької митниці Держмитслужби подана митна декларація №UA209140/2021/009222. Митна вартість товару підприємством визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом.
На підтвердження митної вартості товару підприємством надано:
- зовнішньоекономічний контракт № 01-08 від 20.08.2020р.;
- рахунок-фактура продавця № РЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р.;
- попередній рахунок продавця № ZO 001642/Н/21 від 15.01.2021р.;
- міжнародна автомобільна накладна (СМR) № 5985835 від 02.02.2021р.;
- договір про надання транспортних послуг № 14-10/2 від 14.10.2020р.;
- заявка на автоперевезення № 1-04/02/21 від 04.02.2021р.;
- рахунок-фактура за надання транспортних послуг № 6 від 04.02.2021р.;
-довідка перевізника про вартість перевезення б/н від 04.02.2021р.
04 лютого 2021 року на адресу позивача надійшло повідомлення №1707927 про надання додаткових документів, а саме: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що верджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Товари 2,3,10».
На вищевказану вимогу позивачем надано Митниці додаткові документи:
- платіжне доручення №19685582 від 19.01.2021р.;
- пакувальний лист № FЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р.;
- копія митної декларації країни відправлення №21РL445010Е0218152 від 02.02.2021р.
Також позивачем зазначено, що більше документів подати не може. Позивач просив прийняти рішення або здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.
08.02.2021 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/210003/2, відповідно до якого, митна вартість частини оцінюваних товарів, визначених декларантом, скоригована митницею за резервним методом - 2-ґ, відповідно до вимог статті 64 МКУ.
Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено: « - у Контракті від 20.08.2020р. № 01-08 у пункті 4.1. Умови оплати зазначено, що оплата здійснюється відповідно умов, вказаних в додатку, проте декларантом до митного оформлення не надано таких додатків: відповідно до інформації, зазначеної у фактурі № FЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р., термін оплати збігає 05.02.2021р. Таким чином, жоден з документів не містив чітко визначених термінів оплати. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та відсутність доповнення, як підтвердження договірних відносин сторін, позбавлений для продавця мети та істотних умов - отримати за проданий товар кошти у визначені терміни та у певній формі. Це, зокрема, є порушення п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. № 201. Відповідно до платіжного доручення, у графі призначення платежу вказано, що оплата проводиться згідно контракту, проте контрактом така сума не передбачена.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
На вимогу митного органу не надано: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 08.02.2021 №UА209000/2020/210003/2 визначено митну вартість нарівні 7,51 доларів США за кг (графа 30 рішення). В якості джерела цієї вартості митним органом використано інформацію про вартість товару під №18 митної декларації №UА209140/2020/120518 від 16.12.2020р. (272,74 грн. вартість 1,31 кг, тобто за 1 кг. ~ 208,20 грн. та 7,51 доларів США) та товару під № 4 митної декларації №UА100020/2020/57694 від 28.12.2020р. (15076,42 грн вартість 70,8 кг., тобто за 1 кг ~ 212,94 грн. та 7,51 доларів США).
Зазначене рішення оскаржено позивачем до суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін та долучені письмові пояснення апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків митного органу.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значяться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.
Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Судова колегія зауважує, що суд першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення вірно послався на норми Митного Кодексу України, однак безпідставно не врахував доводи та аргументи позивача щодо спростування виявлених відповідачем розбіжностей числового значення заявленої митної вартості товару.
При проведенні декларування, заявлене позивачем числове значення митної вартості підтверджувалось наданими Митниці документами: зовнішньоекономічним контрактом, рахунком -фактурою продавця від 02.02.21 р., попереднім рахунком продавця від 15.01.21 р., СМR № 5985835 від 02.02.21 р. , договором на транспортні послуги та відповідними документами на перевезення.
Відповідно до умов Контракту від 20.08.2020р. № 01-08 у пункті 4.1. Умови оплати зазначено, що оплата товару здійснюється в USD, EUR, PLN на рахунок продавця. Платіж на суму вартості товару , здійснюється банківським перерахуванням в системі СВИФТ на рахунок продавця. Умови оплати - передоплата.
Пунктом 1.1. Контракту , додатками до нього , в яких визначаються види, кількість та асортимент товару слугують рахунки ( інвойси). Такий рахунок фактура продавця FEX 000011/Н/21 від 02.02.21 р. подано митному органу позивачем разом з іншими документами при митному оформленні. Також для митного оформлення позивачем надано платіжне доручення № 19685582 від 19.01.21 р. яким здійснена попередня оплата за товар на підставі попереднього рахунку продавця № ZO 001642/Н/21 від 15.01.21 р. Платіжне доручення містить посилання на Контракт, сума оплати збігається з сумою попереднього рахунку.
Суд апеляційної інстанції сприймає обґрунтованим і зрозумілим пояснення позивача з приводу того, що у вказаному платіжному дорученні відсутнє посилання на рахунок -фактуру продавця FEX 000011/Н/21 від 02.02.21 р., який в силу дати його складення фактично не існував в момент здійснення попередньої оплати позивачем.
В той же час наявність платіжного доручення з сумою попередньої оплати та посиланням на контракт, спростовує твердження митного органу, що « відповідно до платіжного доручення, у графі призначення платежу вказано, що оплата проводиться згідно контракту , проте контрактом така сума не передбачена».
На думку колегії суддів висновки суду першої інстанції, що у платіжному дорученні повинен був би зазначатися рахунок -проформа продавця № ZO 001642/Н/21 від 15.01.21 р. є хибними, оскільки зазначений рахунок- проформа не є розрахунковим документом та не містить вимогу про сплату зазначеної у ньому суми.
Зазначені обставини, які не враховані митним органом спричинили в подальшому низку дій, а саме вимогу відповідача про надання додаткових наявних у підприємства документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, та необґрунтованих сумнівів, а в подальшому помилкове визначення вартості товарів за резервним методом. Відповідач в процесі розгляду справи не довів, що виявлені ним на його думку розбіжності у наданих підприємством документах не дають можливість підтвердити числове значення заявленої митної вартості.
За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей було неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
Отже, нормами Митного Кодексу України визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не надав правильну правову оцінку доводам позивача, що мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Щодо поданого і наявного в матеріалах справи клопотання позивача, останнім порушено питання про відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Сума заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції складає 1500 гривень., на підтвердження чого до клопотання долучено рахунок на оплату № 85 від 29.09.21 р., акт надання послуг№ 85 від 30.09.21 р. на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачем заявлялася до стягнення сума у розмірі 6500 гривень, та підтверджувалась долученими до справи :додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 08.02.21 р., рахунку на оплату № 29, актами надання послуг.
Представником Львівської митниці з цього приводу подані заперечення щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат. Суть заперечень в тому, що відповідач вважає завищеною оплату послуг представника позивача за участь у судовому засіданні апеляційної інстанції. На переконання представника митниці не зрозуміло і жодним чином не підтверджено розумність витрат у розмірі 1500 грн. Львівська митниця не вважає належним чином обґрунтовану суму компенсації витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданої адвокатом послуги, і відповідно співмірності обсягу цих витрат і витраченого адвокатом часу, з огляду на що просить відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З урахуванням викладеного, судова колегія зауважує, що заперечення, викладені представником відповідача у судовому засіданні щодо завищеної суми відшкодування витрат на правничу допомогу, не можуть бути прийняті судом, оскільки заявлена сума витрат обумовлена договором з чітким зазначенням -супроводження справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції. Справа розглядалася апеляційним судом протягом трьох судових засідань, у яких представники приймали участь, надавали пояснення. Заявлена сума витрат позивача складає 1500 гривень. Думка представника сторони відповідача, що заявлена сума витрат є не співмірною, фактично не обґрунтована. Оскільки такі аргументи сторони, як доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, сприймаються критично з огляду на право кожної сторони, яка звертається до суду на отримання професійної правничої допомоги, незалежно від результату. Стосовно суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, то наявні у справі докази підтверджують заявлену у розмірі 6500 грн. суму.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, керуючись, принципами справедливості та верховенства права, вважає за необхідне задовольнити заяву позивача, ухвалити рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доводи апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справи в порядку письмового провадження підлягає скасуванню у відповідності до ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ « Компанія Спецпром КР».
З урахуванням прийнятого рішення судом апеляційної інстанції, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія спецпром-КР" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 р. у справі № 160/5379/21 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 р. у справі № 160/5379/21 - скасувати, прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Спецпром-КР" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2020/210003/2 від 08.02.2021 року.
Стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір по справі в розмірі 5675 грн. та витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи у загальному розмірі 8000 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко