07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 336/552/20 (2-а/336/3/2021)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2021 (суддя Щаслива О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне порушення,-
У січні 2020р. позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 5953/20500/18 від 31.10.2018 року, винесену виконуючим обов'язки начальника Волинської митниці ДФС Шелігацьким Є.С.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2021 адміністративний позов задоволено.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем порушенні права особи на надання особистих пояснень щодо правопорушення, які відповідно до вимог до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 256 КУпАП), що в силу ст. 487 МК України застосовуються і при притягненні особи до відповідальності за порушення митних правил
Не погодившись з рішенням суду , відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач знаючи про накладення на нього обов'язки умисно їх не виконував, та фактично, знаючи про складання протоколу, жодних дій не вчинив та документів не надав до винесення постанови.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, постановою виконуючого обов'язки начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України Шелігацького Є.С. від 31.10.2018 року в справі про порушення митних правил № 5953/20500/18 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правилі і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 статті 470 МК України .
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Митним кодексом України (МК України), Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Митний кодекс України визначає види митних режимів (стаття 70 МК України). Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим (стаття 71 МК України).
Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття 90 МК України).
Відповідно до статті 284 Митного кодексу України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V «Митні режими» цього кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митний режим «транзит».
Нормами Митного кодексу України встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму «транзит», що полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.
Відповідно до статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 276 Митного кодексу України платниками мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).
Пунктом першим частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 3 статті 470 Митного кодексу України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих документів -накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-VIII від 08.11.2018 року Розділ ХХІ МК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнені пунктом 9-3, відповідно до якого установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".
З наведного положення митного законодавства випливає, що сплата коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, впроваджена як обов'язкова передумова для митного оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Поряд з цим здійснення такої плати у відповідності до абзацу другого пункту 9-3 Розділу ХХІ МК України звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу.
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення митних правил.
Згідно зі статтею 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 487 цього ж Кодексу визначено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 526 Митного кодексу України також передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено що розгляд справи відбувся у відсутність особи, відносно якої винесено оскаржувану постанову. Крім того, фактичних даних про отримання ОСОБА_1 кореспонденції про розгляд справи немає.
Наведені обставини потягли за собою порушення права особи на надання особистих пояснень щодо правопорушення, які відповідно до вимог до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 256 КУпАП), що в силу ст. 487 МК України застосовуються і при притягненні особи до відповідальності за порушення митних правил, є обов'язковим.
Складання протоколу а також розгляд справи у відсутність особи, що притягується до відповідальності, кореспондується і з тим, що особі не було роз'яснено її прав при розгляді справи, що є безумовним порушенням права на захист і, на думку суду, є неприпустимим, тим більш, з огляду на суворість покарання, що передбачено відповідною санкцією статті законодавства про митні правила, і застосування якого припускалося.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що застосування до особи передбачених законодавством про митні правила суворих санкцій не повинно мати ознаки свавільності.
Оскільки наведені судом порушення потягли низку порушень права особи на справедливий розгляд справи щодо неї суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати.
За змістом ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а в силу ст. 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень тягар доведення правомірності рішень, дій чи бездіяльності покладений на відповідача.
Суд вважає, що відповідач всупереч наведених положень законодавства правомірність свого рішення не довів, розпорядившись своїм правом на власний розсуд.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 242, 243, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2021- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова