29 листопада 2021 р. Справа № 440/12387/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 (суддя М.В. Довгопол, м. Полтава) по справі № 440/12387/21
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа Вища рада правосуддя
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Вища рада правосуддя про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2021 у ВП № 66856476.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що закінчення виконавчого провадження № 66856476 є передчасним, оскільки постанова Великої палати Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 9901/235/20, на підставі якої видано виконавчий лист, що виконується у вказаному виконавчому провадженні, залишається не виконаною.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов'язання вчинити дії рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя задоволено частково. Зобов'язано Вищу раду правосуддя повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 3 серпня 2020 року про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, і які відбулись в період з 12 листопада 2019 року до 3 серпня 2020 року). В іншій частині позову відмовлено (а.с. 130 - 135).
На підставі вказаного судового рішення Верховним Судом, як судом першої інстанції, що розглядав справу, 30 серпня 2021 року видано виконавчий лист /а.с.83/ .
16.09.2021 до ВПВР Департаменту ДВС надійшла заява ОСОБА_1 про примусове виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (а.с. 88 - 89).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т. Є. від 17 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66856476 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30 серпня 2021 року Верховним Судом у справі № 9901/235/20 (а.с. 98 - 99).
01.10.2021 до ВПВР Департаменту ДВС надійшла заява Вищої ради правосуддя про закінчення виконавчого провадження № 26716/0/9-21 від 28.09.2021 (а.с. 116 - 117), в якій повідомлено, що листами від 31.08.2021 № 25708/0/9-21 та від 10.09.2021 № П-2463/2-26217/0/9-21 Рада повторно розглянула запит ОСОБА_1 від 03.08.2020 про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, і які відбулись в період з 12 листопада 2019 року до 3 серпня 2020 року) та повідомила ОСОБА_1 про варіанти доступу до запитуваної інформації з урахуванням норм Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», тобто ВРП до відкриття виконавчого провадження № 66856476 з примусового виконання виконавчого листа Верховного Суду від 30.08.2021 № 9901/235/20 добровільно виконала постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 9901/235/20. Враховуючи викладене, ВРП просила закінчити виконавче провадження № 66856476 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви додано копію запиту ОСОБА_1 від 03.08.2020 № 52/3-16-20 (а.с. 115), копію листа ВРП від 31.08.2021 № 25708/0/9-21 з додатками (а.с. 100 - 113), копію листа ВРП від 10.09.2021 № П-2463/2-26217/0/9-21 (а.с. 114).
Так, у листі від 31.08.2021 № 25708/0/9-21, адресованому ОСОБА_1 , ВРП зазначено, що на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 Вищою радою правосуддя повторно розглянуто запит від 03.08.2020, і за результатами повідомлено, що з урахуванням вимог частини 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 надсилається безкоштовно 10 сторінок запитуваної ним інформації у розрізі порушених у запиті питань, що містяться у протоколах засідань ВРП, проведених 14 та 21 листопада 2019 року, а також Рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій інших документів, що надаються за запитом на інформацію. Також у цій відповіді ВРП повідомила ОСОБА_1 про те, що технічні записи засідань ВРП і її дисциплінарних палат за вказаний у запиті період містять 55,5 ГБ оперативної пам'яті, а тому надання цієї інформації покладає на розпорядника інформації надмірний тягар, оскільки потребує за діяння працівників різних структурних підрозділів секретаріату Ради, на яких покладено виконання інших функціональних обов'язків. У зв'язку із цим ОСОБА_1 запропоновано обрати один із варіантів доступу до запитуваної інформації: забезпечення місця роботи за комп'ютером у приміщенні ВРП для прослуховування за відповідним графіком упродовж певного часу; здійснення технічного запису інформації у разі надання DVD-дисків (необхідних для запису такого об'єму інформації) або іншого носія інформації.
Листом від 10 вересня 2021 року № П-2463/2-26217/0/9-21 ВРП на звернення позивача від 1 вересня 2021 року повідомила, що на DVD-R та CD-R дисках відповідним структурним підрозділом секретаріату відтворено технічні записи засідань Ради та її дисциплінарних палат за період з 12 листопада 2019 року по 3 серпня 2020 року. Разом з тим, вказані технічні записи можуть містити інформацію з персональними даними учасників засідань. З огляду на це ОСОБА_1 запропоновано у приміщенні ВРП ознайомитись з Переліком відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП (у редакції наказу Голови ВРП від 25 лютого 2019 року № 23/0/1-19), засвідчити таке ознайомлення власним підписом та отримати підготовлені диски. Також зазначено, що у разі відмови ОСОБА_1 , у ВРП виникне потреба продовжити строк виконання у зв'язку з необхідністю знеособлення зазначених технічних записів великого об'єму.
4 жовтня 2021 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Сніжинський Т. Є. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 66856476 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Позивач, не погодившись із постановою державного виконавця від 04.10.2021 про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС правомірно закінчив виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2021 у ВП № 66856476 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законом, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мали значення для її прийняття.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII, згідно з частиною 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що примусове виконання судових рішень підлягає здійсненню на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.
Надаючи правову оцінку спірній постанові державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС від 4 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 66856476 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовими питаннями, які підлягають з'ясуванню для встановлення наявності підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, є зміст рішення згідно з виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, та підтвердження факту його повного виконання.
Колегія суддів бере до уваги, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, на виконання якої Верховним Судом видано 30 серпня 2021 року виконавчий лист, щодо примусового виконання якого відкрито виконавче провадження № 66856476, зобов'язано Вищу раду правосуддя повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 3 серпня 2020 року про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, і які відбулись в період з 12 листопада 2019 року до 3 серпня 2020 року). Зобов'язальна частина вказаного судового рішення викладена у відповідному виконавчому листі від 30 серпня 2021 року.
Із тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 слідує, що у своєму позові ОСОБА_1 , окрім зобов'язання ВРП повторно розглянути його запит від 3 серпня 2020 року, заявляв вимогу про зобов'язання відповідача надати йому публічну інформацію - електронні копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, які відбулись у період з 12 листопада 2019 року по 3 серпня 2020 року.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 липня 2021 року, задовольнивши позов ОСОБА_1 у частині зобов'язання ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 3 серпня 2020 року про надання публічної інформації, відмовила у задоволенні його позовних вимог про зобов'язання ВРП надати публічну інформацію - електронні копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, які відбулись у період з 12 листопада 2019 року по 3 серпня 2020 року.
Отже, обов'язок ВРП згідно з вказаним судовим рішенням окреслений лише щодо повторного розгляду запиту позивача про надання публічної інформації від 3 серпня 2020 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI (в редакції на час спірних правовідносин) доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом частини 1 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону № 2939-VI у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
За приписами частин 1, 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Системний аналіз наведених норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» свідчить, що розпорядник, отримавши запит на інформацію, повинен розглянути його у встановлені Законом строки та надати в межах цих строків відповідь заявнику. При цьому розпорядник за результатами розгляду запиту може надати інформацію з урахуванням вимог Закону, задовольнивши таким чином запит на інформацію, або відмовити в задоволенні запиту у визначених Законом випадках, або направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Колегія суддів бере до уваги, що Вищою радою правосуддя за наслідками повторного розгляду запиту ОСОБА_1 від 03.08.2020 на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 надіслано заявнику відповідь від 31.08.2021 № 25708/0/9-21, в якій повідомлено, що з урахуванням вимог частини 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 надсилається безкоштовно 10 сторінок запитуваної ним інформації у розрізі порушених у запиті питань, що містяться у протоколах засідань ВРП, проведених 14 та 21 листопада 2019 року, а також Рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій інших документів, що надаються за запитом на інформацію, а також ОСОБА_1 запропоновано обрати один із варіантів доступу до запитуваної інформації: забезпечення місця роботи за комп'ютером у приміщенні ВРП для прослуховування за відповідним графіком упродовж певного часу; здійснення технічного запису інформації у разі надання DVD-дисків (необхідних для запису такого об'єму інформації) або іншого носія інформації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП здійснено повторний розгляд запиту ОСОБА_1 від 03.08.2020, надано заявнику відповідь від 31.08.2021 № 25708/0/9-21 за результатами його розгляду, чим у повній мірі виконано постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Надалі на зверненням позивача від 1 вересня 2021 року ВРП надіслано позивачеві лист від 10 вересня 2021 року № П-2463/2-26217/0/9-21, а також лист від 08.10.2021 № 27010/0/9-21, як додаток до листа від 10 вересня 2021 року № П-2463/2-26217/0/9-21.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача про те, що наразі тривають правовідносини із виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, яка остаточно не виконана. Колегія суддів ще раз наголошує, що зобов'язання здійснити повторний розгляд запиту на інформацію, визначене постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, та відображене у виконавчому листі, ВРП виконано, водночас позивач фактично не згоден із результатом такого розгляду, не отримавши усю запитану ним інформацію.
Колегія суддів зазначає, що незгода позивача з результатом повторного розгляду ВРП його запиту від 3 серпня 2020 року про надання публічної інформації, та іншими діями ВРП як розпорядника інформації, може бути підставою для звернення його до адміністративного суду з окремим відповідним позовом.
Так, частинами 1, 2 статті 23 № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт повного виконання Вищою радою правосуддя постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, на підставі якої Верховним Судом видано 30 серпня 2021 року виконавчий лист.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС, отримавши заяву ВРП № 26716/0/9-21 від 28.09.2021 (а.с. 116 - 117), з повідомленням про добровільне виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 9901/235/20, на підтвердження чого додано копію запиту ОСОБА_1 від 03.08.2020 № 52/3-16-20 (а.с. 115), копію листа ВРП від 31.08.2021 № 25708/0/9-21 з додатками (а.с. 100 - 113), копію листа ВРП від 10.09.2021 № П-2463/2-26217/0/9-21 (а.с. 114), правомірно закінчив виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2021 у ВП № 66856476 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 по справі № 440/12387/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий