18 листопада 2021 р.Справа № 440/1763/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника відповідача Мосюк П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.06.21 року по справі № 440/1763/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) в якій з урахуванням уточненої просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-116523-50 У від 19 червня 2019 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754 грн. 18 коп.;
-визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50 У від 11 листопада 2019 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 5508 грн.36.;
-визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області №Ф- 116523-50 У від 11 лютого 2020 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754 грн.18 коп.;
-зобов'язати ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявні у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску;
-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 червня 2019 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок). Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2019 року №Ф-116523-50У на суму 5508 грн. 36 коп. (п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень тридцять шість копійок). Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок). Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) сум недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень сімдесят дві копійки). Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року, що були внесені до інтегрованої картки відповідно: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень). У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що отримання позивачем заробітної плати та сплата роботодавцем у визначеному Законом порядку єдиного внеску, нарахованого на суму такої заробітної плати, не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку сплачувати єдиний внесок за здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної із трудовою. Зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, а тому вважає, що органом доходів і зборів проведено розрахунок єдиного внеску та надіслано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116523-50 У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50 У від 11 листопада 2019 року,№Ф-116523-50 У від 11 лютого 2020 року правомірно, у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25 березня 2015 року на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 25.03.2015 № 3 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ПТ №1457, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.11).
14.05.2015 позивачка взята на облік як платник податків за №14887, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 14.05.2015 №1516010700325 (а.с. 12).
11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований 11.11.2014 за №16191400386 у Полтавському районному центі зайнятості де позивачка працювала в БПП «СТЛ Книга» на посаді юриста, що підтверджується договором копія якого долучена до справи (а.с. 10).
Наказом ФОП ОСОБА_2 №03 від 27.08.2017 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 27 серпня 2017 року по 11 липня 2020 року включно (а.с. 14).
З 27.08.2017 по 11.07.2020 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_2 вих. №001 від 25.02.2021 (а.с.13).
Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у 2019 р. за ОСОБА_1 сплачені страхові внески в сумі 100152.00 грн.(а.с. 20-21).
ГУ ДПС у Полтавській області у відношенні позивача винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.02.2020 № Ф-116523-50 на суму11016,72 грн.(зворот а.с.84); від 11. 11. 2019 № Ф-116523-50 на суму 8262,54 грн. (зворот а. с. 85); від 19.06.2019 № Ф-116523-50 на суму 2754,18 грн. (а. с. 86).
Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) були надіслані на адресу позивача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернуті поштовою організацією до контролюючого органу з відміткою"за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 84, 85, зворот а.с. 86).
В інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) контролюючим органом нараховано та обліковуються суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп., зокрема, до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за І, ІІ,ІІI, ІV квартали 2019 року: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (а.с. 61-62).
ГУ ДПС у Полтавській області винесено:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки)№ Ф-116523-50 У від 19 червня 2019 року на суму 2754,18 грн. (зворот а.с. 87)(за І квартал 2019 року);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50 У від 11 листопада 2019 року на суму 5508,36 грн.(зворот а.с. 88/)(за ІІ та ІІІ квартали 2019 року).
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50 У від 11 лютого 2020 року на суму 2754,18 грн. (зворот а.с. 89) (за ІV квартал 2019 року).
Позивачка не погодилася з вимогами про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року та №Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року, та з діями ГУ ДПС у Полтавській області щодо нарахування в інтегрованій картці заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року та №Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття не грунтуються на вимогах Закону № 2464-VI,прийняті без урахування усіх істотних обставин, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Отже, відповідачем неправомірно нараховано та обліковано в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 11016 грн. 72 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За визначенням пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Матеріалами справи підтверджено, що 11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований 11.11.2014 за №16191400386 у Полтавському районному центі зайнятості де позивачка працювала в БПП «СТЛ Книга» на посаді юриста.
Наказом ФОП ОСОБА_2 №03 від 27.08.2017 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 27 серпня 2017 року по 11 липня 2020 року включно (а.с. 14).
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2019 року від 16.05.2020 ОСОБА_1 не мала доходу у 2019 році (а.с. 17-19).
З 27.08.2017 по 11.07.2020 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_2 вих. №001 від 25.02.2021 (а.с. 13).
Тобто, протягом 2019 року позивачка перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , а отже була найманим працівником, та за кожен місяць 2019 року за ОСОБА_1 сплачено страхові внески у повному обсязі Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, що підтверджено відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 20-21).
Таким чином, підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивачку) сплачується страхувальником.
Відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивачка здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в період, за який позивачці нараховано недоїмку згідно з оскаржувальними вимогами (2019 р.) ОСОБА_1 не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доход від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи.
Сама по собі наявність у позивачки свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17.
Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як адвокатом.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.09.2019 року, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
Як правомірно враховано судом першої інстанції, у спірний період ОСОБА_1 одночасно була адвокатом та найманим працівником. У цей період роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідною довідкою.
Проте, відповідачем не надано доказів здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу за I, II, III, IV квартали 2019р., а також доказів на спростування висновків суду про сплату роботодавцями за найманого працівника ОСОБА_1 єдиного внеску в спірний період.
З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача щодо правомірності вимог ГУ ДПС у Полтавській області від 11.02.2020 № Ф-116523-50, від 11. 11. 2019 № Ф-116523-50, від 19.06.2019 № Ф-116523-50 є помилковими.
Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду у справі 826/11623/16, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані рішення ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, та стосуються інших правовідносин.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ОСОБА_1 за 2019 року здійснено 16.05.2020, тоді як до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено суми недоїмки єдиного внеску за І квартал 2019 року - 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., за ІІ квартал 2019 року - 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., за ІІІ квартал 2019 року - 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., ІV квартали 2019 року - 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (а.с. 61-62), тобто суми недоїмки контролюючий орган вніс до інтегрованої картки не на підставі цього звіту, який поданий значно пізніше - 16.05.2020.
Крім того, у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внески за 2019 рік, поданому 16.05.2020, вказано, що сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/самостійно визначена сума доходу/частка розподіленого доходу становить 0,00 грн., тобто дохід за 2019 року, на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у позивачки відсутній.
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року та №Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття не грунтуються на вимогах Закону № 2464-VI,прийняті без урахування усіх істотних обставин, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині-задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 11016.72 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (надалі - Порядок № 422).
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 422, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Згідно із п.п. 3, 5 розділу І Порядку № 422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 422, інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Тобто, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, з урахуванням чого, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань позивача перед бюджетом.
Як свідчать матеріали справи до інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску в розмірі 11016 грн. 72 коп. (а.с. 61-62).
Отже, інтегрована картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить помилкову інформацію та облікові показники про недоїмку єдиного внеску в розмірі 11016 грн. 72 коп., обов'язку щодо сплати якої позивачка не має.
З наведеного вбачається, що відповідачем протиправно нараховано та обліковано в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 11016 грн. 72 коп. без урахування всіх обставин справи, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 11016.72 грн.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. 139 КАС України, правомірно здійснив розподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 440/1763/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді А.О. Бегунц З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 29.11.2021 року