29 листопада 2021 р. Справа № 520/16778/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. (ухвалене суддею Рубан В.В.) по справі № 520/16778/2020
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь державного бюджету суму податкового боргу в розмірі 84963,48 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, оскільки вона не знала про існування боргу, який утворився, у зв'язку з придбанням нею житлового будинку та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , а договір, на підставі якого придбано вищевказаний будинок, визнано недійсним у судовому порядку.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру фізичних осіб України за ідентифікаційним кодом 3293509442.
Контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, якими відповідачці визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: № 0003635-5606-2033 від 24.01.2019 р. за 2018 рік на суму 41485,44 грн. та № 0018643-5606-2033 від 02.03.2020 р. за 2019 рік на суму 43478,04 грн. та податкову вимогу про сплату боргу № 633-57 від 14.01.2020 р.
У зв'язку з несплатою відповідачкою вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу не скасовані, податковий борг узгоджений та відповідачкою самостійно не сплачений, у зв'язку з чим підлягає стягненню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 42.2. статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Згідно із п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу ( п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст.59 Податкового кодексу України).
Згідно із пп. 87.11. ст. 87 Податкового Кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.03.2017 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова про осіб місце проживання/перебування яких зареєстровано за вищевказаною адресою, яка сформована 21.09.2020 р.
Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на нежитловий будинок ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 02.11.2017 р. накладено арешт.
Відповідно до облікової картки платника податків та розрахунку суми податкового боргу відповідачка має податковий борг за 2018 рік у розмірі 41485,44 грн. та за 2019 рік у розмірі 43478,04 грн.
Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом відповідачці на адресу АДРЕСА_2 , надіслані рекомендованими листами з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення № 0003635-5606-2033 від 24.01.2019 р. (направлено 15.05.2019 р.) та № 0018643-5606-2033 від 02.03.2020 р. (направлено 18.03.2020 р.), та податкова вимога № 633-57 від 14.01.2020 р. (направлено 25.02.2020 р.), які повернулися до позивача за закінченням строку зберігання, що підтверджується відміткою АТ "Укрпошта".
Доказів оскарження вищевказаних рішень контролюючого органу відповідачкою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, грошове зобов'язання в розмірі 84963,48 грн. за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженим та набуло статусу податкового боргу, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідачки.
Доводи апелянтки, що вона з 2018 року мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим не отримувала вищевказані рішення контролюючого органу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки доказів повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси відповідачкою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Доводи апелянтки, що договір купівлі-продажу, на підставі якого вона придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний недійсним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р. по справі № 640/16780/17, у зв'язку з чим у неї відсутні обов'язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вищевказане рішення суду, згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 06.02.2019 р., та згідно із витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 10.11.2020 р. на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт, особа, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_1 , тобто, вказані обставини не спростовують обов'язку ОСОБА_1 , сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 роки.
Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Згідно із п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі № 520/16778/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін