Постанова від 23.11.2021 по справі 520/1425/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 р.Справа № 520/1425/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.

представників сторін: позивача - Цвікевич О.А., відповідача - Красникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, по справі № 520/1425/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство "Новий стиль" (далі по тексту - ПАТ "Новий стиль", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі по тексту - Слобожанська митниця, відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020;

- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" витрати зі сплати судового збору 2270,00 грн. за звернення до суду та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у серпні та вересні 2020 року здійснював митне оформлення в режимі імпорту товару - тканина меблева оббивочна, офісна, з поліефірних ниток 100%, пофарбована, вартість якого за митною декларацією від 17.08.2020 становить 594160,92 грн, за митною декларацією від 21.09.2020 - 677481,98 грн, визначена за першим методом. Однак, відповідачем були прийняті рішення від 18.08.2020 №UA807000/2020/001610/2 та від 22.09.2020 №UA807000/2020/001835/2, якими митну вартість ввезеного позивачем товару відкориговано за другорядним методом, внаслідок чого збільшено вартість ввезеного товару на 168623,24 грн за митною декларацією від 17.08.2020 та на 39482,41 грн за декларацією від 21.09.2020, у зв'язку з чим видано картки відмови у прийнятті митних декларацій. Вказує, що позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні документи, які повністю підтверджують заявлену митну вартість декларованого товару і дають можливість митному органу перевірити числові значення складових заявленої митної вартості (контракт, специфікацію до контракту, платіжні доручення, інвойси, документи, що підтверджують вартість перевезення товару). З огляду на викладене, вважає вказані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суми митної вартості, заявлені позивачем у деклараціях, є обґрунтованими.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі №520/1425/21 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі № 520/1425/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на невідповідність дійсним обставинам справи посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем до митниці будь-яких документів щодо пролонгації контракту №150312-SINО від 12.03.2015 або про внесення змін до нього, оскільки до позовної заяви було надано додаткову угоду від 09.12.2019 про пролонгацію контракту до 31.12.2022, а також до відповіді на відзив надано попередні додаткові угоди про пролонгацію контракту від 29.12.2016 та від 01.02.2018. Також судом не надано жодної оцінки документам, які було додатково надано до митниці після отримання відповіді на запит позивача від 25.08.2020, в якій відповідачем було роз'яснено які саме розбіжності містяться в наданих декларантом документах. Також позивач незгоден з висновком суду першої інстанції щодо ненадання позивачем до митного оформлення інвойсу від 12.06.2020, посилання на який міститься в платіжному дорученні від 24.07.2020 №196, а також про те, що вказане платіжне доручення не відображає передбачену контрактом суму - 30% від вартості товару, оскільки позивачем було надано відповідачу інвойс, номер якого відповідає номеру інвойсу, зазначеному в платіжному дорученні №196, а сума, вказана в останньому відповідає сумі, вказаній у специфікації №63 від 12.06.2020. Зауважує, що вказані обставини підтверджуються також відповіддю постачальника товару, наданою на запит позивача, зокрема, в частині ціни за якою відбувалася поставка товару. Щодо посилань суду першої інстанції на визначені митницею розбіжності в документах, наданих позивачем на підтвердження перевезення вантажу та оплати за його транспортування, апелянт наполягає, що ним було надано до митниці всі, необхідні для підтвердження, зокрема, вартості перевезення, документи, в яких відсутні будь-які розбіжності, а саме договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.04.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №619 від 14.09.2020, довідка про вартість перевезення від 14.09.2020, автотранспортна накладна. Зауважує, що перевезення здійснювалось через експедитора, на умовах вказаного договору, за яким експедитор від свого імені і за дорученням клієнта забезпечує та організовує перевезення вантажів морським, залізничним, авіа або автомобільним транспортом. Висновок суду першої інстанції про відсутність документів, які підтверджують морське перевезення товару вважає необґрунтованим, оскільки поданий до митного оформлення товар взагалі не доставлявся засобами морського перевезення, що виключає можливість надання будь-яких транспортних документів в цій частині. Вказані обставини також підтверджуються наданими до матеріалів справи актом наданих послуг №619 від 23.09.2020 та звітом експедитора від 23.09.2020.

Зважаючи на викладене, позивач не погоджується з висновком суду щодо не підтвердження належними документами заявленого розміру витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, з огляду на ненадання ним рахунку-фактури та/або банківських та платіжних документів, оскільки законодавством не передбачено чіткого переліку документів, що підтверджують транспортні витрати. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14, в якій, зокрема, вказано, що розмір витрат на перевезення може підтверджуватись будь-якими доказами.

Враховуючи викладене, вважає, що оскільки позивачем було надано до митного оформлення всі, визначені митним законодавством документи, відповідач, застосувавши при здійсненні корегування митної вартості, ввезеного позивачем товару, другорядний метод (не за ціною договору) діяв протиправно, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості від 18.08.2020 та від 22.09.2020.

Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягав, що надані позивачем до митної декларації від 21.09.2020 документи щодо транспортних виплат, які є складовою митної вартості товару, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, та не відображають всіх відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів та відомостей про ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, як того вимагає п.2 ч.б ст.54 МКУ.

Наполягає, що до митної декларації від 17.08.2020 позивачем, окрім додаткової угоди від 29.12.2016 та додаткової угоди від 01.02.2018, не було надано будь-яких інших документів щодо пролонгації контракту №150312-SINO від 12.03.2015 або про внесення змін до умов такого контракту. Декларантом до митного оформлення подано платіжне доручення №196 від 24.07.2020, в якому призначення платежу зазначено Invoice L264of 12.06.2020, однак до митного оформлення інвойс від такої дати не подавався, як і не подавався обов'язковий документ - проформа інвойс, що передбачено умовами контракту №150312-SINO від 12.03.2015. Надане платіжне доручення не відображає передбачену контрактом суму - 30% від вартості товару. Крім того, транспортні документи, подані декларантом не відображають інформацію про взаємовідносини позивача з особою, що фактично здійснила перевезення та інформацію про вартість експедиторських послуг за межами території України.

Вважає, що судом в повній мірі надано оцінку доводам сторін та зроблено вірний висновок, що відсутність документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МК України, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, на страхування товарів, правомірно слугувало підставою для винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару була, у зв'язку з чим позов про скасування рішень відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 задоволено клопотання представника Слобожанської митниці Держмитслужби. Замінено відповідача по справі № 520/1425/21 з Слобожанської митниці Держмитслужби на Харківську митницю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем ввезено товар на підставі декларацій митної вартості ІМ № UA807170/2020/041322 від 17.08.2020 та № UA807170/2020/048263 від 21.09.2020 з додаванням таких документів: контракт № 150312-SINO від 12.03.2015 (далі за текстом - Контракт) з додатковими угодами від 29.12.16. 01.02.2018; специфікація № 63 від 12.06.2020 № 64 06.08.2020; інвойс (Рахунок - фактура) L264 від 18.06.2020, L317 від 06.08.2020 (з перекладом); платіжні доручення № 196 від 24.07.2020 та № 229 від 01.09.2020 (плата за товар); коносамент EURFLB2061404ОDS від 02.07.2020, ТНІА2008181 від 17.08.2020; сертифікат про походження товару 20С3325А0379/00077 від 29.06.2020, G205693936700001 18.08.2020; пакувальний лист б/н від 18.06.2020, 06.08.2020; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 408 від 14.08.2020, № 619 від 14.09.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 14/08-1 від 14.08.2020, 1409-3 від 14.09.2020; договір про надання транспортно-експедиційних послуг 32565288 від 15.04.2020; товарно-транспортна накладна № 149 від 15.08.2020; автотранспортна накладна (CMR) zl216.

Так, за умовами контракту, укладеного між позивачем, як покупцем, та фірмою ZHEJIANG SINO RICH INTERNATIONAL ЕNTERPRISE СО.. LTD. Китай, як продавцем:

1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступну продукцію: Вінілтканина.

1.2. Поставка Товару здійснюється партіями в межах загальної суми цього Контракту. Узгодження замовлень на конкретну партію товару здійснюється сторонами по електронній пошті. Підтвердженням замовлення Покупця є отримання повідомлення по електронній пошті і / або виставлення Продавцем проформи-інвойсу.

3.1. Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах: FOB Нінгбо.

Керуючись умовами укладеного Контракту Продавець поставив Покупцю вінілткнанину двома партіями, вартість першої, яка відбулася 17.08.2020, визначена за 1 методом: 594160,92 грн - ціна товару з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, з яких було заявлено та сплачено 8 % мита - 47532,87 грн та податок на додану вартість - 128338,76 грн; вартість другої, яка відбулася 21.09.2020, визначена за 1 методом: 677481,98 грн - ціна товару з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, з яких було заявлено та сплачено 8 % мита - 54198,56 грн та податок на додану вартість - 61677,15 грн..

Однак, рішенням митного органу № UA807170/2020/041773 від 18.08.2020 вартість вказаного товару по першій поставці внаслідок коригування визначена за 6 методом (перерахована) та становила: 762784,16 грн з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, нараховано 8% мита - 61022,73 грн та податок на додану вартість -164761.38 грн.

Підвищення вартості товару, при цьому склало: 168623,24 грн - ціна товару; 13489, 86 грн - (8 % мита); 36422,62 грн - податок на додану вартість.

Рішенням митного органу № UА807170/2020/048686 від 22.09.2020 вартість вказаного товару по другій поставці внаслідок коригування визначена також за 6 методом (перерахована) та становила: 770964,39 грн - ціна товару з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, нараховано 8% мита - 61677.15 грн та податок на додану вартість - 166528.31 грн. Підвищення вартості товару склало: 39482,41 грн - ціна товару; 7478. 59 грн - (8 % мита); 20 192, 20 грн - податок на додану вартість.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям митницею 18.08.2020 та 22.09.2020 року рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 та №UA807000/2020/001835/2 відповідно за другорядним методом (методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності до ст.ст. 60, 61 МК України, оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2020/00914 та UA807170/2020/01044.

Не погодившись з вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості, оскільки документи, подані декларантом до відповідача, разом з електронними митними деклараціями не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а заявлена декларантом митна вартість не є такою, що розрахована на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту - МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020 UA807000/2020/001610/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано невідповідність вартості товару, який надійшов на митну територію України, рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст.54, 55, 57-63 МК України, а саме невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного Кодексу України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Декларантом не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари. Відсутні дані щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару : понесені витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; розмір прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС: МД № UA100020/2020/33446. Розрахунок митної вартості складає - 3,96 $ за кг товару.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МК України.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митній декларації (далі по тексту - МД) № UA100020/2020/33446, що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер митної декларації (наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС: МД № UA100020/2020/33446), яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Неприйнятними є і посилання відповідача на ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну оскільки в контракті №150312-SINO від 12.03.2015 про купівлю-продаж товару, який було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних; договірні відносини взагалі не передбачають існування наведених в оскаржуваному рішенні витрат.

З приводу відсутності даних щодо витрат про навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, понесених в Україні та до місця перетинання митного кордону України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації №UA807071/2020/00914 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів зазначено про надання ним до митного оформлення автотранспортної накладної № 149 від 15.08.2020, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 408 від 14.08.2020, документу, що підтверджує вартість перевезення товару № 14/08-1 від 14.08.2020, договору про перевезення № 32565288 від 15.04.2020.

Дослідивши вказані документи, копії яких містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Консольлайн» було укладено договір №32565288 від 15.04.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг, на виконання умов якого останнім було забезпечено транспортування придбаного позивачем товару з порту FOB Ningbo (Китай) до порту Одеси (Україна), вартість якого, як вбачається з довідки про транспортні виплати № 14/08-1 від 14.08.2020 становила 21308,71 грн. Також, ТОВ «Консольлайн» було забезпечено подальше транспортування товару на території України, що підтверджується товаро-транспортною накладною №149 від 15.08.2020, в якій вказано, що в пункті навантаження: м. Одеса, вул. В. Стуса, 26, на замовлення АТ «Новий стиль» вантажовідправником ТОВ «Консольлайн», товар було завантажено на автомобіль (ДНЗ НОМЕР_1 , причіп з ДНЗ НОМЕР_2 ), пункт розвантаження: м. Харків, вул. Григорівське шоссе, 88. Вартість послуг з перевезення товару на території України становить 3985,62 грн (рахунок на оплату №408 від 14.08.2020).

Таким чином, посилання митного органу у рішенні про коригування митної вартості від 18.08.2020 про відсутність даних щодо витрат про навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, понесених в Україні та до місця перетинання митного кордону України спростовується наданими декларантом до митного оформлення документами, отримання митним органом яких підтверджується змістом вказаної вище картки відмови №UA807071/2020/00914.

З приводу посилань відповідача, викладених у відзиві на позов, щодо невідображення у наданому позивачем до митного оформлення платіжному дорученні №196 від 24.07.2020 передбаченої контрактом суми - 30% від вартості товару, колегією суддів встановлено таке.

Так, пунктом 4.1 контракту №150312-SINO від 12.03.2015 передбачено, що ціна товару по конкретній партії товару зазначається в інвойсах на конкретну партію товару.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії інвойсу №1264 від 18.06.2020 ціна партії товару (характеристики якого відповідають характеристиками товару, придбаного позивачем за вказаним контрактом) становить 20978,91 $ США, що повністю збігається із сумою, вказаною у платіжному дорученні №196 від 24.07.2020.

Твердження митного органу щодо невідображення у наданому позивачем до митного оформлення платіжному дорученні №196 від 24.07.2020 передбаченої контрактом суми - 30% від вартості товару, є хибним та ґрунтується на неповному дослідженні останнім наданих до митного оформлення позивачем документів, оскільки передоплата за товар згідно інвойсу №1264 від 18.06.2020 та платіжного доручення №196 від 24.07.2020 становила 100 відсотків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем у поясненнях від 18.08.2020, направлених до митного органу у відповідь на запит від 17.08.2020 про надання додаткових документів, було наведено вказану інформацію з приводу оплати товару, та повідомлено, що поставка здійснювалась на умовах комерційного інвойсу № L264 від 18.06.2020.

Хибними є також посилання відповідача щодо ненадання декларантом до митного оформлення передбаченого п.3 ч.2 ст. 53 МК України обов'язкового документу - проформи інвойс, оскільки вказаною нормою документу з найменуванням «проформа інвойс» не наведено, остання містить лише документи з назвою рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

При цьому, слід зауважити, що позивачем до митного оформлення, на виконання п.3 ч.2 ст. 53 МК України надавався інвойс № L264 від 18.06.2020, що підтверджується відповідною відміткою у картці відмови №UA807071/2020/00914.

Твердження митного органу про те, що платіжне доручення №196 від 24.07.2020 містить посилання на інший інвойс, ніж той, що подано до митного оформлення, є загальним та не конкретизує, чим саме відрізняються відповідні дані, як складові митної вартості.

Колегією суддів взято до уваги, що вказані обставини щодо невідображення у наданому позивачем до митного оформлення платіжному дорученні № 196 від 24.07.2020 передбаченої контрактом суми - 30% від вартості товару, ненадання декларантом до митного оформлення передбаченого п.3 ч.2 ст. 53 МК України обов'язкового документу - проформи інвойс та посилання в платіжному дорученні №196 від 24.07.2020 на інший інвойс, ніж той, що подано до митного оформлення, не були визначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 18.08.2020 в якості підстави для його прийняття, а наведені відповідачем вже під час судового розгляду даної справи у відзиві на позов, що в свою чергу також виключає їх врахування.

Щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 22.09.2020 № UA807000/2020/001835/2, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування також зазначено, що вартість товару не відповідає рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст. 54, 55, 57, 58 МК України, а саме невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально (не надано договір на перевезення вантажу, договір на здійснення транспортно-експедиційних послуг, документи щодо оплати за перевезення товару, документи, що підтверджують продовження дії договору №150312-SINO від 12.03.2015, митну декларацію країни відправлення вантажу), а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності (особа, яка здійснювала перевезення вантажу згідно CMRz 216 від 11.09.2020 та накладної ТНІА2008181 від 17.08.2020 відрізняється від особи, зазначеній в довідці №1409-8 від 14.09.2020, умови поставки, зазначені в митній декларації не співпадають з характером перевезення вантажу), які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Крім того вказано, що декларантом не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари. Відсутні дані щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування; завантаження, вивантаження страхування, транспортування до до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацювання ризику АСУР слугувала наявна в митному органі цінова інформація в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: МД № UA100020/2020/33446 та раніше прийняте рішення про визначення митної вартості № UA807000/2020/001610/2, розрахунок митної вартості за яким склав - 3,96 $ за кг (1,7334 $/м кв) товару.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 МК України.

Отже, в даному випадку так само фактичною підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митній декларації (далі по тексту - МД) № UA100020/2020/33446, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару, також винесення митницею попереднього рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020, оцінку якому судом надано вище.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 22.09.2020 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер митної декларації (наявна в митному органі цінова інформація в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: МД №UA100020/2020/33446), яку взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Посилання митного органу на ненадання договору на перевезення вантажу, договору на здійснення транспортно-експедиційних послуг, документів щодо оплати за перевезення товару, є суперечливими, оскільки, як вбачається зі змісту, виданої самим митним органом картки відмови №UA807170/2020/01044, серед переліку наданих позивачем до митного оформлення товарів, вказано, зокрема, про наявність договору (контракту) про перевезення №32565288 від 15.04.2020, яким є договір про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого експедитор (ТОВ «Консольлайн») від свого імені та за дорученням клієнта (ПАТ «Новий стиль») надає транспортно-експедиційні послуги по забезпеченню та організації перевезення вантажів клієнта морським, залізничним, авіа або автомобільним транспортом в прямому або змішаному сполученні по маршруту. Положеннями п. 3.5 вказаного договору передбачено, що експедитор зобов'язаний забезпечувати надання клієнту транспорту у відповідності до поданої останнім заявки.

Отже, наведений договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 32565288 від 15.04.2020 містить положення, якими встановлено умови перевезення вантажу (товару) позивача та передбачає при цьому надання ТОВ «Консольлайн» експедиторських послуг щодо товару, що в свою чергу свідчить про відсутність необхідності укладання позивачем окремого договору про перевезення вантажу та виключає обґрунтованість наведеного вище посилання митного органу на ненадання декларантом договору на перевезення вантажу та договору на здійснення транспортно-експедиційних послуг.

З приводу ненадання документів щодо оплати за перевезення товару, слід зазначити наступне.

Так, з наявної в матеріалах справи копії довідки про транспортні витрати № 1409-3 від 14.09.2020, яка відображена в картці відмови № UA807170/2020/01044 як документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу, судом встановлено, що транспортні витрати на адресу ПАТ «Новий стиль» з доставки вантажу по маршруту Ningbo (China) - п/п Рава-Руська (Україна) становили 69 029, 95 грн з ПДВ та включали: залізничне перевезення по маршруту за межами території України 54 529,95 грн та автоперевезення вантажу по маршруту PRUSZKOW (Poland) - п/п Рава-Руська за межами кордону України на суму 14 500 грн. Вказані відомості підтверджуються даними вказаними у рахунку на оплату від ТОВ «Консольлайн» №619 від 14.09.2020.

Пунктом 5.2 вказаного вище договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 32565288 від 15.04.2020, зафіксовано, що оплата винагороди експедитору здійснюється після надання ним документів, вказаних в п. 3.10 даного договору (рахунку на оплату, акту виконаних робіт, звіту експедитора, засвідченої експедитором копії коносаменту, CMR, авіа або з/д накладної з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та митних органів) та підписання сторонами акту виконаних робіт, протягом 30 банківських днів з моменту його підписання.

Так, на підтвердження дотримання сторонами виконання вказаних умов договору, позивачем було надано до матеріалів справи, зокрема, копію рахунку на оплату від ТОВ «Консольлайн» № 619 від 14.09.2020 за надані послуги з перевезення залізничним транспортом за межами території України (54 529,95 грн), транспортні послуги за межами території України (14500 грн), транспортні послуги на території України (6500 грн) та винагороду експедитора (97,20 грн) (т.1 а.с. 225), копію акту наданих послуг № 619 від 23.09.2020 за договором №32565288 від 15.04.2020 (перелік наданих послуг в якому збігається з переліком послуг, вказаних в рахунку від 14.09.2020) (т.1 а.с. 226), копію звіту експедитора від 23.09.2020 про надання ТОВ «Консольлайн» послуг, визначених у наведених вище документах (т.1 а.с. 227), а також копію платіжного доручення від 26.10.2020 № 13902 про перерахунок АТ «Новий стиль» на рахунок отримувача ТОВ «Консольлайн» грошових коштів у розмірі 138628,74 грн за надання транспортно-експедиторського обслуговування згідно з рахунками за № № 617, 619 від 14.09.2020 (т.1 а.с. 224).

Отже, з наведеного слідує, що за умовами вказаного договору про надання транспортно-експедиторських послуг №32565288 від 15.04.2020, який було надано позивачем до митного оформлення 21.09.2020, оплата за послуги з перевезення вантажу мала бути здійснена протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто (враховуючи дату підписання такого акту - 23.09.2020), відтак, висновок митного органу про необхідність надання декларантом документів щодо оплати за перевезення товару станом на 22.09.2020 (дата винесення рішення про коригування митної вартості) є передчасним, оскільки, визначений умовами договору строк на оплату за надання таких послуг ще не настав.

Твердження митного органу про ненадання позивачем документів, що підтверджують продовження дії договору №150312-SINO від 12.03.2015, колегія суддів не приймає з огляду на загальність його формулювання, тим більше, враховуючи, що декларантом, як вбачається зі змісту картки відмови від 22.09.2020, було надано до митного оформлення додаткову угоду до такого договору від 09.12.2019, в п.1 якої вказано, що даний договір діє до 31.12.2020 року (т.1 а.с. 45).

Крім того, наданими позивачем до матеріалів справи копіями додаткових угод від 29.12.2016 та від 01.02.2018 підтверджується продовження діє вказаного договору до 31.03.2018 та до 31.12.2019 відповідно (т. 1 а.с. 222, 223).

З приводу посилання митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 22.09.2020 про наявність в документах, поданих декларантом та зазначених у частині другій статті 53 МК України, розбіжностей, а саме: особа, яка здійснювала перевезення вантажу згідно CMRz 216 від 11.09.2020 та накладної ТНІА2008181 від 17.08.2020 відрізняється від особи, зазначеної в довідці №1409-8 від 14.09.2020; умови поставки, зазначені в митній декларації не співпадають з характером перевезення вантажу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в наведеній в CMRz 216 від 11.09.2020 (міжнародній товаро-транспортній накладній) в розділі 16 «Перевізник (найменування, адреса, країна) вказано - « НОМЕР_3 / НОМЕР_4 », державний номерний знак транспортного засобу, натомість в накладній ТНІА2008181 від 17.08.2020, копія якої наявна в матеріалах справи, взагалі відсутні дані щодо перевізника вантажу. При цьому слід зауважити, що вказана накладна ТНІА2008181 від 17.08.2020 викладена на англійській мові без перекладу.

Таким чином, за відсутності відомостей щодо перевізника вантажу в накладній ТНІА2008181 від 17.08.2020 в порівнянні з відомостями CMRz 216 від 11.09.2020, в якій зазначено таку інформацію, дійти висновку про розбіжності, на яких наполягає відповідач, неможливо.

З приводу доводів відповідача про неспівпадіння умов поставки, зазначених в митній декларації з характером перевезення вантажу, слід зазначити наступне.

Так, в митній декларації, поданій позивачем 21.09.2020, а також в пункті 3.1 договору №150312-SINO від 12.03.2015 встановлено, що продавець поставляє покупцю товар на умовах FOB Нінгбо, які відповідно до умов "Інкотермс-2010", передбачають, що продавець зобов'язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна покладаються на продавця. Тобто, вказаними умовами поставки передбачено, що продавець здійснює доставку товару за свій рахунок і саме на нього покладено обов'язок доставити товар у пункт призначення.

Зі змісту досліджених судом договору про надання транспортно-експедиторських послуг №32565288 від 15.04.2020 та відповідно вказаних вище акту наданих послуг №619 від 23.09.2020 та звіту експедитора від 23.09.2020 про надання ТОВ «Консольлайн» послуг вбачається, що перевезення вантажу, здійснене позивачем через експедитора, відбувалось залізничним та автомобільним транспортом.

Колегія суддів зауважує, що умови поставки, які зазначені в митній декларації та договорі встановлюють лише умови поставки товару до порту, де товар завантажується на вказане покупцем судно (продавець здійснює таку доставку товару за свій рахунок), що, враховуючи наведені обставини щодо подальшого перевезення товару за рахунок покупця, не може вважати невідповідністю характеру перевезення вантажу, здійсненого від порту і далі до кінцевого пункту вивантаження товару на території України, та в свою чергу свідчить про хибність твердження митного органу в цій частині.

Посилання відповідача, які викладені у відзиві на позов, щодо відмінності, зазначеного в довідці від 14.09.2020 № 1409-3 місця отримання вантажу для перевезення від місця завантаження, вказаного у залізничній накладній від 17.08.2020 №ТНІА2008181, а також про неспівпадіння місця отримання вантажу для перевезення, вказаного в CMR від 11.09.2020 «1216 з місцем доставки вантажу відповідно до залізничної накладної від 17.08.2020 № ТНІА2008181, колегія суддів не приймає, оскільки такі обставини наведені відповідачем вже під час судового розгляду даної справи, натомість оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 22.09.2020 не містить жодної згадки про останні, що в свою чергу також виключає їх взяття до уваги. Крім того, такі доводи спростовуються змістом наведених вище документів щодо транспортування товару, так як не відповідають дійсності.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не узгоджуються з вимогами ст. 53 МК України, за якими до вичерпного переліку документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, не віднесено подання такого виду документу.

Необґрунтованими також є посилання відповідача на ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну оскільки в контракті №150312-SINO від 12.03.2015 про купівлю-продаж товару, який було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних.

З приводу відсутності даних щодо витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, понесених в Україні та до місця перетинання митного кордону України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації №UA807071/2020/01044 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів містяться автотранспортна накладна №z1216 від 11.09.2020, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 619 від 14.09.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1409-3 від 14.09.2020, договір про перевезення № 32565288 від 15.04.2020.

Дослідивши вказані документи, копії яких містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що останні містять данні про вартість окремо по кожному виду перевезення (залізничне перевезення по маршруту за межами території України - 54 529,95 грн, автоперевезення вантажу по маршруту PRUSZKOW (Poland) - п/п Рава-Руська за межами кордону України - 14 500 грн, загальна вартість яких співпадає з відомостями довідки про транспортні виплати № 1409-1 від 14.09.2020.

Також, ТОВ «Консольлайн» було забезпечено транспортування товару на території України, що підтверджується вказаними вище копіями рахунку на оплату від ТОВ «Консольлайн» № 619 від 14.09.2020, акту наданих послуг № 619 від 23.09.2020 за договором № 32565288 від 15.04.2020, звіту експедитора від 23.09.2020, про надання ТОВ «Консольлайн» послуг, вказаних у наведених вище документах, а також копією платіжного доручення від 26.10.2020 № 13902 про перерахунок АТ «Новий стиль» на рахунок отримувача ТОВ «Консольлайн» грошових коштів у розмірі 138628,74 грн, за надання транспортно-експедиторського обслуговування згідно з рахунками за № № 617, 619 від 14.09.2020.

Таким чином, посилання митного органу у рішенні про коригування митної вартості від 22.09.2020 про відсутність даних щодо витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, понесених в Україні та до місця перетинання митного кордону України спростовується наданими декларантом до митного оформлення документами, отримання митним органом яких підтверджується змістом вказаної вище картки відмови №UA807071/2020/01044.

Твердження митного органу щодо невідображення у наданому позивачем до митного оформлення платіжному дорученні №229 від 01.09.2020 передбаченої контрактом суми - 30% від вартості товару, на переконання колегії суддів, є хибним та таким, що ґрунтується на неповному дослідженні останнім наданих до митного оформлення позивачем документів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії інвойсу №L317 від 06.08.2020 ціна партії товару (характеристики якого відповідають характеристикам товару, придбаного позивачем за вказаним контрактом) становить 21574,63 $ США, що повністю збігається із сумою, вказаною у платіжному дорученні №229 від 01.09.2020.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем у поясненнях від 22.09.2020, направлених до митного органу у відповідь на запит від 21.09.2020 про надання додаткових документів, було наведено пояснення з приводу оплати товару, та повідомлено, що така здійснювалась на умовах комерційного інвойсу № L317 від 06.08.2020.

Ненадання декларантом до митного оформлення такого документу, як проформи інвойс, з урахуванням інших наданих позивачем документів, які у своїй сукупності підтверджують правомірність обраного ним першого методу при визначенні митної вартості товару, не може бути підставою для коригування митної вартості.

При цьому, слід зауважити, що позивачем до митного оформлення, на виконання п.3 ч.2 ст. 53 МК України було надано інвойс №L317 від 06.08.2020, що підтверджується відповідною відміткою у картці відмови № UA807071/2020/01044.

Крім того, слід зауважити, що вказані обставини щодо невідображення у наданому позивачем до митного оформлення платіжному дорученні №229 від 01.09.2020 передбаченої контрактом суми - 30% від вартості товару, ненадання декларантом до митного оформлення передбаченого п.3 ч.2 ст. 53 МК України обов'язкового документу - проформи інвойс не були визначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 22.09.2020, а наведені відповідачем вже під час судового розгляду даної справи, що в свою чергу також виключає їх врахування.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваних рішеннях від 18.08.2020 та від 22.09.2020 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД №UA100020/2020/33446.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митну декларацію № UA100020/2020/33446, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на її номер та ціну товару за 1 кг, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваними рішеннями №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З приводу позовних вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги №0102/2021 від 01.02.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Цвікевич Оленою Андріївною (а.с.142 (зворот)), додаткової угоди №1 до вказаного договору від 01.02.2021, ордер серії ДН №054079 від 01.02.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5179.

Пунктом 1.1 вказаного договору №0102/2021 від 01.02.2021 року передбачено, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту щодо скасування в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020.

Правова допомога включає збір документів, їх аналіз з метою підготовки для складання позовної заяви, складання позовної заяви, участь в судовому розгляді справи (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється за додатковою домовленістю, що є його невід'ємною частиною.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 01.02.2021, судом встановлено, що сторони узгодили надання виконавцем наступних послуг:

- збір документів, їх аналіз з метою підготовки для складання позовної заяви про скасування у судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020 вартістю 4000 грн;

- участь в судовому розгляді справи в окружному адміністративному суді за позовом АТ «Новий стиль» про скасування у судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020 вартістю 5000 грн

Тобто, загальна вартість витрат на гонорар адвоката становить 9000 грн.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги отриманої при розгляді справи в суді першої інстанції, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг).

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем заперечень з приводу заявленого до відшкодування розміру судових витрат, не наведено жодного доводу, який би свідчив про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт або непідтвердження вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви 12.02.2021, в якій позивачем і було відображено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а також поданим відповідачем відзивом на позовну заяву ПАТ «Новий стиль» , в якому наведено лише доводи щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та відсутні будь-які заперечення щодо стягнення на користь позивача за рахунок Слобожанської митниці Держмитслужби витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, що в силу наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, свідчить про відсутність підстав у суду для відмови у відшкодуванні чи перегляду заявленої суми, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Новий стиль», колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі № 520/1425/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжного доручення №1445 від 29.01.2021 та платіжного доручення № 6737від 18.05.2021, вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн, що в загальному розмірі становить 5675,00 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 5675,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі № 520/1425/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001610/2 від 18.08.2020 та №UA807000/2020/001835/2 від 22.09.2020 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м. Харків, Григорівське шоссе, 88, код ЄДРПОУ 32565288) витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м. Харків, Григорівське шоссе, 88, код ЄДРПОУ 32565288) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 3405,00 (три тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова

Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2021 року

Попередній документ

101452038

Наступний документ

101452040

Інформація про рішення:

№ рішення:	101452039
№ справи:	520/1425/21
Дата рішення:	23.11.2021
Дата публікації:	01.12.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (04.01.2022)
Дата надходження:	04.01.2022
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

22.04.2021 09:20	Харківський окружний адміністративний суд
27.04.2021 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
17.05.2021 09:10	Харківський окружний адміністративний суд
01.10.2021 12:20	Другий апеляційний адміністративний суд
02.10.2021 12:20	Другий апеляційний адміністративний суд
29.10.2021 12:30	Другий апеляційний адміністративний суд
23.11.2021 10:30	Другий апеляційний адміністративний суд