23 листопада 2021 р.Справа № 520/7945/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
представників сторін: позивача - Шемет О.В., відповідача - Гундар Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 13.08.21 року по справі № 520/7945/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранна"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міранна» (далі потексту - позивач, ТОВ «Міранна») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2021 року №00035620710, винесене Головним управлінням ДПС в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято за відсутності встановлення відповідачем під час перевірки факту зберігання позивачем пального в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу, які викладені в акті фактичної перевірки щодо порушення позивачем частини першої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі №520/7945/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранна" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2021 року №00035620710, винесене Головним управлінням ДПС в Харківській області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранна" (61106, м. Харків, просп. Московський, 297Б, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот двадцять гривень 00 копійок).
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 520/7945/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що оскільки за результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «Міранна" встановлено зберігання пального, яке було придбано останнім відповідно до акцизних накладних №81 від 04.05.2020, №86 від 07.05.2020, №92 від 13.05.2020, №97 від 19.05.2020 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Леорд», в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального, відповідач дійшов вірного висновку про допущення позивачем при здійсненні діяльності порушення ч.1 ст.15 Закону № 481/95-ВР, що і зумовило правомірне застосування штрафних санкцій відповідно до ст.17 вказаного закону за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Вказав на неможливість здійснення заправки транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 13.05.2020, як зазначено у заправній відомості від 13.05.2020 № 3, що була надана до фактичної перевірки, оскільки вказаний транспортний засіб відповідно до подорожнього листа № 70428, заявки на переведення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 0805, міжнародного транспортного документу CMR від 12.05.2020 № 067130 та роздруківки GPS- трекінгу не міг перебувати за адресою: пр-т Московський, буд. 297-Б, м. Харків.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 520/7945/21 залишити без змін, оскільки відповідачем не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість здійснення заправки транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 13.05.2020, як зазначено у заправній відомості від 13.05.2020 № 3, що була надана до фактичної перевірки, з огляду на те, що вказаний транспортний засіб відповідно до подорожнього листа № 70428, заявки на переведення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 0805, міжнародного транспортного документу CMR від 12.05.2020 № 067130 та роздруківки GPS- трекінгу не міг перебувати за адресою: пр-т Московський, буд. 297-Б, м. Харків, оскільки наведені обставини не були відображені в акті перевірки та не слугували підставою для встановлення порушення щодо зберігання пального. Зауважив, що вказана заправна відомсть не є обліковим документом та використовується лише для внутрішньої звітності позивача щодо використання паливно-мастильних матеріалів. Підсумовуючи вказав, що позивачем доведено та підтверджено відповідними доказами можливість розливу загальної кількості придбаного пального в паливні баки транспортних засобів ТОВ «Міранна», у зв'язку з чим вважає застосування штрафних санкцій до останнього за зберігання палива в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального необґрунтованим.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавський області не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу від 10.02.2021 № 851 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, проведено фактичну перевірку господарського об'єкта за адресою: просп. Московський, 297-Б, м.Харків, у якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Міранна", результати якої оформлені актом від 19.02.2021 (реєстраційний № 2924/20-36-РРО/25614246 від 22.02.2021).
Під час проведення перевірки, було встановлено порушення ч.1 ст.15 Закону № 481/95-ВР, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 18.03.2021 року № 00035620710 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 500000 гривень.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18.03.2021 року № 00035620710 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення 18.03.2021 року № 00035620710 та наявності підстав для його скасування, з огляду на недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту зберігання ТОВ «Міранна» пального без відповідної ліцензії та, як наслідок, порушення позивачем частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не враховано співмірності штрафу та виявленого порушення з урахуванням рівня доходів позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб'єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб'єкт не отримав відповідної ліцензії.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон №481/95-ВР.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: "Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії".
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за приписами якої до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Статтею 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з частиною 22 статті 18 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб'єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.
Під місцем зберігання пального, відповідно до ст.1 Закону № 481/95-ВР, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.
Разом з цим, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні, а відтак, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов'язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування висновку про зберігання пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, що зафіксований в акті № 2924/20/36/РРО/25614246 від 19.02.2021, відповідач наводить обставини придбання ТОВ «Міранна» у ТОВ «Паливна компанія «Леодр» пального, важких дистилятів (газойлів), код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у таких обсягах: 04.05.2020 - 2396,02 л.; 07.05.2020 року - 2377,38 л.; 13.05.2020 - 2007,75 л.; 19.05.2020 - 2994,59 л.
В свою чергу, позивач, не заперечуючи факт поставки пального, стверджує про відсутність події його зберігання у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, з підстав зберігання пального у паливних баках транспортних засобів, що не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.
Колегія суддів наголошує, що обов'язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону №481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в травні 2020 року (на час купівлі палива) у позивача перебували у користуванні та у власності наступні транспортні засоби: сідловий тягач-е VOLVO FH-12, д.н.з. НОМЕР_2 ; вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 440, д.н.з. НОМЕР_3 ; вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_4 ; вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_1 ; сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 380, д.н.з. НОМЕР_5 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_6 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_7 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 460 DXI, д.н.з. НОМЕР_8 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 460 DXI, д.н.з. НОМЕР_9 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_10 ; вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_11 ; сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 380, д.н.з НОМЕР_12 .
Згідно з наявної у матеріалах справи технічної характеристики вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, має паливні баки ємністю: основний - 510 літрів, додатковий - 490 літрів пального. Загальний об'єм паливних баків 1000 літрів.
З роздруківки, що містить технічні відомості, вбачається, що загальний об'єм паливних баків вантажного-спеціалізованого сідлового тягача-е RENAULT Т становить 1470 літрів.
Відповідно до технічної характеристики сідловий тягач-е VOLVO FH має паливні баки ємністю: з права - 730 літрів, з ліва - 630 літрів пального. Загальний об'єм паливних баків становить 1380 літрів.
Так, загальна кількість паливних баків транспортних засобів, що перебувають у власності та користуванні позивача становить 13320 л., що не заперечується відповідачем.
З акцизних накладних №81 від 04.05.2020, №86 від 07.05.2020, №92 від 13.05.2020, №97 від 19.05.2020 судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Паливна компанія «Леодр» пальне, важкі дистиляти (газойлі) 04.05.2020 року у кількості 2392 л. (2396,02 літрів пального приведених до 150 С), 07.05.2020 року у кількості 2392 л. (2377,38 літрів пального приведених до 150 С), 13.05.2020 року у кількості 2000 л. (2007,75 літрів пального приведених до 150 С), 19.05.2020 року у кількості 3000 л. (2994,59 літрів пального приведених до 15 0 С).
Наданими позивачем до матеріалів справи копіями заправних відомостей № 1 від 04.05.2020, №2 від 07.05.2020, №3 від 13.05.2020, №4 від 19.05.2020, які у тому числі були предметом фактичної перевірки, вбачається, що 04.05.2020 року пальне у загальній кількості 2392 л. (2396,02 літрів пального приведених до 150 С), було залито у вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_7 - 700 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_6 - 892 літрів, сідловий тягач-е VOLVO FH-12, д.н.з. НОМЕР_2 - 300 літрів, сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 380, д.н.з. НОМЕР_5 - 500 літрів.
07.05.2020 року в загальній кількості 2392 л. (2377,38 літрів пального приведених до 150 С), у сідловий тягач-е VOLVO FH-12, д.н.з. НОМЕР_2 - 700 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_6 - 500 літрів, вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_4 - 700 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 460 DXI, д.н.з. НОМЕР_8 - 492 літрів;
13.05.2020 року в загальній кількості 2000 л. (2007,75 літрів пального приведених до 150 С), у вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 460 DXI, д.н.з. НОМЕР_9 - 400 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_7 - 300 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_11 - 500 літрів, сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 380, д.н.з НОМЕР_12 - 500 літрів, вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 440, д.н.з. НОМЕР_3 - 300 літрів;
19.05.2020 року в загальній кількості 3000 л. (2994,59 літрів пального приведених до 15 0 С), у вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_6 - 400 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT Т430, д.н.з. НОМЕР_10 - 800 літрів, вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_1 - 700 літрів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_11 - 800 літрів, вантажний сідловий тягач-е RENAULT PREMIUM 440, д.н.з. НОМЕР_3 - 300 літрів.
Математичний розрахунок загальної місткості паливних баків транспортних засобів, що перебувають у власності та користуванні позивача, дозволяє колегії суддів встановити можливість зберігання загального обсягу поставленого до позивача палива без необхідності отримання відповідної ліцензії, у місцях які не є акцизними складами у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК України.
Однак, вказані обставини залишилися поза увагою контролюючого органу під час проведення перевірки, який обмежився лише посиланням на придбання ТОВ «Міранна» у ТОВ «Паливна компанія «Леодр» пального, важких дистилятів (газойлів).
Слід зазначити, що зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження відповідачем журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП та кількісного обліку нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, які є документами, встановленими для зберігання нафтопродуктів (дизельного палива), відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496.
Стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.
Крім того, під час перевірки взагалі не виявлено ані самого пального, ані ємностей для його зберігання. Вказане не заперечується відповідачем.
Слід відмітити, що зазначені відповідачем у заявах по суті справи акцизні накладні №81 від 04.05.2020, №86 від 07.05.2020, №92 від 13.05.2020, №97 від 19.05.2020 підтверджують саме факт придбання ТОВ «Міранна» у ТОВ «Паливна компанія «Леодр» та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР.
Процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).
Так, відповідно до п.п. 1, 2 розділу II Порядку акцизна накладна форми "П" складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального. Акцизні накладні реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Пунктом 4 розділу II Порядку передбачено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.
У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:
"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;
"2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;
"3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "З" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;
"4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.
Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".
Пунктом 12 розділу II Порядку встановлено, що в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб'єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):
зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0";
не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).
З аналізу вищенаведених норм Порядку слідує, що при заповненні акцизної накладної за результатами реалізації пального суб'єкту господарювання, напрями використання пального, які не підпадають під жодну із визначених в п.4 Порядку ознак, у верхній лівій частині акцизної накладної у відповідному рядку (напрям використання) зазначається цифра «0», та відповідно до п. 12 Порядку в такій накладній обов'язково вказується адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Таким чином, якщо при реєстрації вказаних акцизних накладних постачальники зазначали критерії: код операції " 3", умови оподаткування " 0", напрямок використання " 0", які використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відсутні підстави стверджувати про надходження палива для зберігання у місці, яке є акцизним складом.
З наявних в матеріалах справи копій акцизних накладних №81 від 04.05.2020, №86 від 07.05.2020, №92 від 13.05.2020, №97 від 19.05.2020, складених з придбання ТОВ «Міранна» у ТОВ «Паливна компанія «Леодр» пального, важких дистилятів (газойлів), колегією суддів встановлено, що в їх лівому верхньому куті в рядку «напрям використання» зазначено цифру «0» та в якості адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом зазначено адресу: 61106, м. Харків, пр. Московський, 297-Б, що є юридичною адресою здійснення позивачем господарської діяльності.
Вказане додатково свідчить, що поставлене на адресу позивача пальне не придбавалося для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання шляхом наливу палива безпосередньо в паливні баки транспортних засобів ТОВ «Міранна».
Посилання контролюючого органу на неможливість здійснення заправки транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 13.05.2020, як зазначено у заправній відомості від 13.05.2020 № 3, що була надана до фактичної перевірки, з огляду на те, що вказаний транспортний засіб відповідно до подорожнього листа № 70428, заявки на переведення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 0805, міжнародного транспортного документу CMR від 12.05.2020 № 067130 та роздруківки GPS- трекінгу не міг перебувати за адресою: пр-т Московський, буд. 297-Б, м. Харків, колегія суддів відхиляє оскільки наведені обставини не були відображені в акті перевірки та не слугували підставою для встановлення порушення щодо зберігання пального.
Крім того, вказана заправна відомость не є обліковим документом, первинним документом та використовується лише для внутрішньої звітності позивача щодо використання паливно-мастильних матеріалів.
Разом з цим з наданих пояснень представником позивача вбачається, що вказані розбіжності виникли внаслідок того, що 13.05.2020 року при відвантаженні палива від ТОВ «Паливна компанія "Леодр" 300 л. паливо спочатку було залито до паливного баку транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 , який повинен був виїхати в рейс 13.05.2020 року, проте, оскільки транспортний засіб став на ремонтні роботи на тривалий термін, що підтверджується довідкою, 14.05.2020 року 300 л. пального було перелито з паливного баку транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 до паливного баку транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 .
Відображення в заправній відомості № 3 від 13.05.2020 року, яка була надана до перевірки, відомостей про розлив пального в транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 , а не в транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_3 , яке фактично після переливання було використано водієм ОСОБА_1 не є підтвердженням зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, а лише вказує на знаходження пального в паливному баку пального іншого автомобіля ніж зазначено у відомості та не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
Із акту фактичної перевірки від від 19.02.2021 вбачається, що відповідач обмежився лише описом факту придбання ТОВ «Міранна» пального, не встановивши належними і допустимими доказами наявність або відсутність можливості його зберігання, факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. Фактичну, кількісну наявність пального в процесі проведення фактичної перевірки відповідач не перевіряв.
В той же час, окрім твердження про придбання, отримання та зберігання ТОВ «Міранна» палива, в акті перевірки відсутнє роз'яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо.
Таким чином, акт перевірки від від 19.02.2021 не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об'єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства.
Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання у ТОВ «Паливна компанія «Леодр», колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «Міранна» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.
Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати необґрунтованим належним чином, а спірне податкове повідомлення-рішення від 18.03.2021 року №00035620710 таким, що підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням 18.03.2021 року №00035620710 та були спростовані в ході судового розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 520/7945/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2021 року