Постанова від 18.11.2021 по справі 520/9541/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 р.Справа № 520/9541/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Трушкевич В.В.

представник відповідачів Крюкова А.О.

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.02.21 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.03.21 відповідно по справі № 520/9541/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області щодо видання наказу №155-к від 19.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " і наказу №322-к від 23.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області;

- зобов'язати Держпродспоживслужбу і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області утриматися від поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області або на іншій посаді за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області;

- визнати протиправним і скасувати наказ Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області або заступника начальника Головного управління - начальника Управління фітосанітарної безпеки, або іншій рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , без обмеження строку дії трудового договору, з 22.06.2020 року;

- стягнути з ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі посадового окладу 9690,00 гривень щомісяця, без утримання податків та зборів, починаючи з 22.06.2020 року і до дня поновлення на посаді;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць і поновлення ОСОБА_1 на посаді.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.03.2016 №212-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за результатами успішного стажування. 16 грудня 2019 року Держпродспоживслужбою видано наказ №577-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", за яким у зв'язку із отриманням негативної оцінки результатів службової діяльності, позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з 18 грудня 2019 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №520/510/2020 позивача було поновлено на посаді. 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про поновлення на посаді. Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.06.2020 №322-к "Про поновлення ОСОБА_1 " оголошено наказ Держпродспожислужби від 19 червня 2020 року №155-к "Про поновлення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. В подальшому Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийняла наказ від 22 червня 2020 року №161-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури державного орану, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23 червня 2020 року №323-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ", звільнено з займаної посади ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, 23 червня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає дані накази протиправними та незаконними, у зв'язку із чим просив суд їх скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області щодо видання наказу №155-к від 19.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " і наказу №322-к від 23.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Визнано протиправним і скасовано наказ Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 22.06.2020 року.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (проспект Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 80828,28 (вісімдесят тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 28 коп.) грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б та в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1261,20 (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (проспект Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1261,20 (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774).

Додатковим рішенням харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року заяву представника позивача про винесення додаткового рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (проспект Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774).

Відповідачі, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та додаткове рішення та прийняти нові, якими відмовити в задоволенні позовних вимог та в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на їх думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі відповідач 1 - Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що посада заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області скорочена, та втрутився цим у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Представник апелянта звертає увагу на те, що суд першої інстанції, вирішивши поновити позивача на рівнозначній посаді Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає його освіті, фаху і досвіду, вийшов за межі позовних вимог, адже вказаною вимогою позивач намагався змінити одночасно предмет та підставу позову, що є недопустимим з огляду на положення частини 1 статті 47 КАС України.

Представник відповідача 1 вважає, що заяви позивача від 07.09.2020 та від 06.10.2020 про зміну предмету позову містили вимоги, що фактично є новим позовом, який містить спір про право позивача щодо поновлення на рівнозначній посаді та має подаватися в порядку подання позовної заяви. На вказані заяви позивача Головним управлінням подавалися відповідні заперечення, однак суд першої інстанції не розглядав дані заяви під час судових засідань та не врахував вказаних заперечень. Вказане на думку апелянта, свідчить про порушення судом першої інстанції пункту 10 частини 2 статті 180 КАС України, відповідно до якої у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Представник відповідача - 1 наголошує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивача було поновлено на посаді не з дати звільнення, а з 19.06.2020, оскільки датою 19.06.2020 у наказі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.06.2020 №322-к було оголошено наказ Держпродспоживслужби від 19.06.2020 №155-к «Про поновлення ОСОБА_1 », у якому міститься вказівка на дату прийняття Держпродспоживслужбою рішення про таке поновлення.

Також, апелянт звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у даній справі не розглядалася та не задовольнялася позовна вимога щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень внести зміни до структури Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

Представник відповідача -1 зазначає, що наголошує на наявності інформації, що міститься у листі Держпродспоживслужби №24-9/13-586 від 03.12.2019 за результатами розгляду запиту про надання позивачу публічної інформації. У даному листі було вказано про таке. Харківська область, на території якої розташовано Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, має спільний кордон з Російською Федерацією. Через пункти пропуску на державному кордоні ввозиться продукція з Узбекистану, Казахстану, Таджикістану, Грузії, Російської Федерації, яка підлягає ветеринарному та фітосанітарному контролю. Належна безпека вантажів, які ввозяться на територію України, гарантує належний епізоотичний та фітосанітарний стани держави та забезпечує можливість експорту сільськогосподарської продукції. У зв'язку із вищезазначеним, зміни в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області здійснено з метою забезпечення організації роботи щодо реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини, у сферах карантину та захисту рослин, насінництва та розсадництва, охорони прав на сорти рослин, належного ветеринарного та фітосанітарного контролю на цій території та з метою оптимізації та ефективного використання кадрового потенціалу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено обставинами справи, що позивач був ознайомлений з даним листом. На думку апелянта, суд першої інстанції незаконно не прийняв до уваги дану інформацію, якою по суті 03.12.2020 було ознайомлено позивача із змінами у структурі Головного управління.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що «суд не приймає лист Держпродспоживслужби №24-9/13-586 від 03.12.2019, як належний та допустимий доказ по справі, оскільки зміст даного листа не розкриває доцільності змін в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області», є необгрнутованим з огляду на те, що не спростовує факту повідомлення позивача про зміни у структурі Головного управління до його звільнення 22.06.2020.

Крім того, представник відповідача - 1, звертає увагу, що жодною нормою права не передбачено повноваження керівника Держпродспоживслужби щодо отримання погодження міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на звільнення заступника керівника територіального органу даної служби як центрального органу виконавчої влади.

На момент видання Держпродспоживслужбою оскаржуваних наказів застосуванню підлягав абзац 1 частини 5 статті 21 Закону №3166-УІ у редакції Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ від 10.12.2015. Таким чином, Законом України «Про державну службу» не передбачено погодження звільнення заступника керівника територіального органу з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

На думку апелянта вказане свідчить про те, що позивач здійснює довільне тлумачення норм права, на власний розсуд, незважаючи на використання професійної правничої допомоги. Пункт 17 частини 4 статті 1, абзац 1 частини 5 статті 21 Закону № 3166-УІ спростовують доводи позивача про необхідність погодження наказу Держпродспоживслужби про звільнення ОСОБА_1 з міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. У зв'язку із вказаним позовні вимоги ОСОБА_1 не могли бути задоволені судом першої інстанції.

Також, представник Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №520/9541/2020, в обгрунтування якого зазначив, що на його думку суд першої інстанції зробив невірний та необгрунтований висновок про задоволення вимог позивача в частині витрат на правничу допомогу у повному обсязі, оскільки позивачем та його представником не доведено співмірність заявлених судових витрат із обсягом виконаної роботи, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Представник відповідача 2, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, також в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що на його думку, суд першої інстанції визнавши у оскаржуваному рішенні, що посада заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області скорочена, втрутився цим у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Натомість, внесення змін до структури та затвердження штатного розпису було проведено у відповідності до процедури визначеної законодавством України уповноваженою на те особою порядок проведення щодо внесення змін та їх затвердження був дотриманий.

Так, апелянт зазначає, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Апелянт вважає, що викладеними обставинами обгрунтовано мотивовано зміни у структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. У даних правовідносинах в частині права діяти на власний розсуд, а саме: вносити зміни до структури територіальних органів віднесено до дискреційних повноважень Держпродспоживслужби.

Апелянт наголошує, що Держпродспоживслужба ознайомила ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Проте, ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби відмовився.

Крім того, апелянт наголошує, що законодавчі акти не містить норми якою заборонено чи що перешкоджає ознайомили працівника про зміну істотних в період перебування його на лікарняному, або відсутності на робочому місці.

Представник Держпродспоживслужби в апеляційній скарзі також зазначає, що редакція якого діяла на момент звільнення позивача «державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

На думку апелянта, на момент видання Держпродспоживслужбою наказу № 577-к від 16.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » застосуванню підлягав абзац 1 частини 5 статті 21 Закону № 3166-VI у редакції Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ від 10.12.2015, яким не передбачено погодження звільнення заступника керівника територіального органу з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Законом України «Про державну службу» не передбачено погодження звільнення заступника керівника територіального органу з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких зазначає, що не є можливим ідентифікувати повідомлення, від підписання якого, як стверджують відповідачі, позивач відмовився, оскільки в Акті від 18.10.2019 про ознайомлення ОСОБА_1 з Повідомленням про зміну істотних умов державної служби року (а.с. 68) здійснено посилання на документ, який не має ні дати, ні вихідного номера, ні реєстраційного індексу, ні суб'єкта складання або будь-яких інших обов'язкових реквізитів для управлінського документа органу виконавчої влади.

Позивач наголошує, що відповідачі не надали будь-яких доказів ознайомлення позивача із зазначеним повідомленням, а також належних і допустимих доказів вручення або надсилання вілповілачами позивачу цього повідомлення. Тому твердження Держпродспоживслужби про те, що ними було вжито всіх можливих заходів для ознайомлення позивача зі зміною істотних умов державної служби, не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Позивач вважає, що суд першої інстанції на підставі положень чинного законодавства, що регулює порядок доведення інформації до відома державних службовців, а також доказів, що містяться в матеріалах справи, дійшов правильного висновку, що відповідачі не повідомили позивача про зміну істотних умов державної служби у порядку і строки, встановлені законом.

У день складання Акта позивач не був присутнім на робочому місці, а перебував на лікуванні, отже він не міг бути ознайомлений із будь-якими повідомленнями жодним іншим чином, окрім письмового (електронного). Проте, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачами позивача.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всупереч вимогам ч. 4 статті 43 ЗУ «Про державну службу» про зміну істотних умов державної служби відповідачі письмово не повідомили позивача не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби.

Неправомірний Наказ Держпродспоживслужби № 161-к від 19.06.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » винесений на підставі Акта про ознайомлення ОСОБА_1 із Повідомленням про зміну істотних умов державної служби, але зазначеним наказом позивача звільнено з посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», а не у зв'язку із незгодою позивача на проходження державної служби у зв'язку зі зміною її істотних умов.

Позивач вважає, що рішення суду у цій частині також повністю відповідає нормам законодавства, законним і обґрунтованим.

На думку позивача, суд першої інстанції, застосувавши законодавство, що підлягало застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку, що позивача не було завчасно повідомлено про зміну істотних умов державної служби ні в межах строків, визначених приписами ст. 49-2 КЗпП ні в межах строків, визначених ст. 43 ЗУ «Про державну службу».

Позивач наголошує, що з дня призначення позивача 01.03.2016 року і до звільнення 18.12.2019 року, він працював на посаді заступника начальника ГУ і Держпродспоживслужби в Харківській області. Жодного разу він не отримував чіткої інформації про скорочення його посади, не був звільнений з посади 18.12.2019 року з підстав її скорочення.

Позивач вважає, що оскільки повідомлення про скорочення посади не було надане позивачу у строки, встановлені законодавством, станом на день скорочення посади позивач не був звільнений із посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ “Про державну службу”, не подавав заяву про незгоду із переведенням на інші, як стверджують відповідачі, запропоновані посади і заяву про звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідачів підстав для видання наказу про звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст. 87 ЗУ “Про державну службу”.

Крім того, позивач погогоджується з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року та вважає, апеляційній скарги відповідачів безпідставними.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів підтримав апеляційні скарги, просив задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційні скарги відповідачів, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги відповідачів на рішення суду першої інстанції підлягають частковому, а апеляційні скарги відповідачів на додаткове рішення суду першої інстанції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.03.2016 року №212-к ОСОБА_1 , призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

16 грудня 2019 року Держпродспоживслужбою за підписом т.в.о. Голови Шевченко О.П. прийнято наказ № 577-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", за яким у зв'язку із отриманням негативної оцінки результатів службової діяльності, позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №520/510/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (61166, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 40, 6 пов., код ЄДРПОУ 40324829), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 39924774) про визнання протиправним та скасування висновку, наказу та поновлення на посаді - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б", "В", який затверджений Наказом Держпродспоживслужби "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівництва територіальних органів Держпродспоживслужби у 2019 році" №569-к від 11.12.2019 року, в частині, що стосується результатів оцінювання службової діяльності заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області Олександра Яковлевича.

Визнано протиправним та скасовано наказ Держпродспоживслужби №577-к від 16.12.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Звернуто рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області до негайного виконання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (61166, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 40, 6 пов., код ЄДРПОУ 40324829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 39924774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про поновлення на посаді (вх.-057/01-05/9450-20), в якій просив негайно поновити його на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з дати звільнення на підставі рішення суду, а також вчинити усі необхідні дії для поновлення його на посаді, виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.06.2020 про поновлення його на посаді, повідомило заявника листом №9.2-057/2/6355-20 від 03.06.2020 про те, що питання щодо негайного поновлення його на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області віднесено до компетенції Голови Держпродспоживслужби. У вказаному листі також зазначено, що Головним управлінням повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про наявність вступної та резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №520/510/20.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом №24.3-6/2/9300 від 23.06.2020 надіслала копії наказів Держпродспоживслужби: від 19.06.2020 №155 к "Про поновлення ОСОБА_1 " та від 22.06.2020 №161-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

На виконання вступної та резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №520/510/2020 та заяви позивача від 02.06.2020, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 червня 2020 року №155-к.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23.06.2020 №322-к "Про поновлення ОСОБА_1 " оголошено наказ Держпродспожислужби від 19 червня 2020 року №155-к "Про поновлення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 , 19 червня 2019 року на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області; скасовано п.2 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 18.12.2019 №651-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ".

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23 червня 2020 року №323-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ", керуючись підпунктом 11 пункту 11 Положення про Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №164, на підставі наказу Держпродспоживслужби від 22 червня 2020 року №161-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", звільнено з займаної посади ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, 23 червня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційні скарги Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі №520/510/20 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенню позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №520/510/20 набрала законної сили 28 жовтня 2020 року.

Постановою Верховного Суду від 31.08.2021 року по справі №520/510/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 520/510/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 року у справі №520/510/20 апеляційні скарги Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вище зазначеними наказами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі не попередивши позивача про зміну істотних умов державної служби не дотримались законодавчо встановлених вимог щодо одночасного повідомлення працівника (державного службовця) про наявність всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, та як наслідок отримання від державного службовця згоди/відмови про переведення на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України від 14.09.2006 року №137-V ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Відповідно до пункту 1 частини 1 Хартії, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209 затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, відповідно до присів пункту 1 якого Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачі споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно приписів пункту 2 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами міністерств, дорученнями Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Підпунктом 2 пункту 11 вищевказаного Положення передбачено, що начальник Головного управління: організовує та забезпечує виконання Головним управлінням Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України, наказів міністерств, доручень Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказів Держпродспоживслужби, доручень Голови Держпродспоживслужби та його заступників.

Відповідно до приписів пункту 14 вищевказаного Положення структура Головного управління затверджується Головою Держпродспоживслужби за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Штатний розпис та кошторис Головного управління затверджуються Головою Держпродспоживслужби.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII урегульовані принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Так, положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.3); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посада, з якої звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області).

Згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

У частині першій статті 83 Закону України "Про державну службу" №889-VIII наведені підстави припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2019 року Держпродспоживслужбою за підписом т.в.о. Голови ОСОБА_2 прийнято наказ № 577-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", за яким у зв'язку із отриманням негативної оцінки результатів службової діяльності, позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №520/510/2020 визнано протиправним та скасовано висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б", "В", який затверджений Наказом Держпродспоживслужби "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівництва територіальних органів Держпродспоживслужби у 2019 році" №569-к від 11.12.2019 року, в частині, що стосується результатів оцінювання службової діяльності заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_3 . Визнано протиправним та скасовано наказ Держпродспоживслужби №577-к від 16.12.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Так, 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою про поновлення на посаді (вх.-057/01-05/9450-20), в якій просив негайно поновити його на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з дати звільнення на підставі рішення суду, а також вчинити усі необхідні дії для поновлення його на посаді, виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 23 червня 2020 року №323-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ", керуючись підпунктом 11 пункту 11 Положення про Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №164, на підставі наказу Держпродспоживслужби від 22 червня 2020 року №161-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", звільнено з займаної посади ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, 23 червня 2020 року вже з інших підстав, а саме: у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправними дій Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області щодо видання наказу №155-к від 19.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " і наказу №322-к від 23.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області; визнання протиправним і скасування наказу Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнання протиправним і скасування наказу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " з підстав невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року по справі №520/510/2020, оскільки наведені питання підлягали вирішенню на етапі виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів досліджуючи спірні правовідносини та обгрунтованість винесення оскаржуваних наказу Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як свідчить зміст оскаржуваних наказів: №161-к від 22.06.2020 та №323-к від 23.06.2020, державна служба ОСОБА_1 припинилася за ініціативою суб'єкта призначення, що відповідає пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Дійсно, в матеріалах справи міститься повідомлення про зміну істотних умов державної служби стосовно ОСОБА_1 , з якого встановлено, що позивачу згідно вимог статі 49-2 Кодексу законів про працю запропоновано наступні посади: начальник Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (на період перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку); начальник відділу робот з персоналом Управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживсдужби в Харківській області; головний спеціаліст відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг, реклами дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживсдужби в Харківській області; головний спеціаліст Сектору контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

У вищевказаному повідомленні окрім зазначеного вище вказано, що згідно із статтею 43 Закону України "Про державну службу" позивачу необхідно подати заяву про переведення на одну із запропонованих посад або заяву про звільнення на підставі пункту 6 частин 1 статті 83 цього Закону не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим повідомленням.

Однак, повідомлення про зміну істотних умов державної служби не містить дати складання даного документу, а лише зазначено рік складання.

Крім того, колегія суддів підкреслює, що вищевказане повідомлення не містить підпису ОСОБА_1 про його ознайомлення зі змістом даного повідомлення.

Також, в матеріалах справи наявний акт Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 18 жовтня 2019 року, з якого судом встановлено, що начальник Управління кадрового забезпечення, в присутності: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ознайомила ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Проте, ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби відмовився. Акт підписано начальником Управління кадрового забезпечення та присутніми: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що позивач у період з 02 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АДР №505457. Згідно листка непрацездатності позивач повинен був стати до роботи 28 вересня 2019 року.

В період з 30 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДР №704247 та довідкою Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана" від 13 грудня 2019 року №800. Згідно довідки Міської клінічної лікарні №14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана, позивач дійсно з 30 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року знаходився на лікуванні з приводу увеїту правового ока (історія хвороби №9040).

Також, в період з 24 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДР №534683, згідно якого позивач повинен приступити до роботи 09 листопада 2019 року.

В період з 11 листопада 2019 року по 22 листопада 2019 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДР №560526, згідно якого позивач повинен приступити до роботи 23 листопада 2019 року.

Отже, відповідачі Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області та Держпродспоживслужба безпідставно зазначають в апеляційних скаргах про ознайомлення позивача із внесенням відповідних змін до структури Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, оскільки в період складання акту Державної Служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 18 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в підписані повідомлення про зміну істотних умов державної служби, позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, таким чином дані обставини спростовують факт належного повідомлення позивача про зміну істотних умов державної служби.

Згідно приписів статті 49-2 Кодексу законів про працю (в редакції чинній на момент введення в дію нового штатного розпису 01.10.2019) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 43 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент винесення спірних наказів про звільнення) врегульовано зміни істотних умов державної служби.

Так, згідно приписів вищевказаної статті про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

За правилами приписів статті 9-1 Закону України "Про державну службу" доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Надаючи правову оцінку вищевказаним нормам права, колегія суддів дійшла висновку, що належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби, як то передбачено законом, відповідачем, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області надано не було.

Поряд із тим, підпису ОСОБА_1 про ознайомлення зі зміною істотних умов державної служби, повідомлення датоване 2019 роком також не містить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII (в редакції чинній на момент винесення спірних наказів про звільнення) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент винесення спірних наказів про звільнення) визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що позивача не було завчасно повідомлено про зміну істотних умов державної служби ні в межах строків визначених приписами статті 49-2 Кодексу законів про працю, ні в межах строків визначених статтею 43 Закону України "Про державну службу", тоді як фактично позивача повідомлено про зміну істотних умов державної служби лише після їх настання.

Так, Верховний суд України в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що при змінах в організації виробництва і праці власник повинен додержуватися такого порядку. Спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін.

Матеріали справи містять лист Держпродспоживслужби №24-9/13-586 від 03.12.2019, зі змістом якого позивач ознайомлений, де позивачу роз'яснено, що Харківська область, на території якої розташовано Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, має спільний кордон з Російською Федерацією. Через пункти пропуску на державному кордоні ввозиться продукція з Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Грузії, Російської Федерації, яка підлягає ветеринарному та фітосанітарному контролю. Належна безпека вантажів, які ввозяться на територію України, гарантує належний епізоотичний та фітосанітарний стани держави та забезпечує можливість експорту сільськогосподарської продукції. У зв'язку із вищезазначеним, зміни в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області здійснено з метою забезпечення організації роботи щодо реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини, у сферах карантину та захисту рослин, насінництва та розсадництва, охорони прав на сорти рослин, належного ветеринарного та фітосанітарного контролю на цій території та з метою оптимізації та ефективного використання кадрового потенціалу.

Колегія суддів критично оцінює лист Держпродспоживслужби №24-9/13-586 від 03.12.2019, як належний та допустимий доказ по справі, оскільки зміст даного листа не розкриває доцільності змін в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

З урахуванням викладеного, а саме: відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби, складання акту про відмову ОСОБА_1 у підписані повідомлення про зміну істотних умов державної служби після спливу 18 днів з моменту внесення змін в структуру ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області та враховуючи позбавлення права позивача на погодження або непогодження переведення його на одну із запропонованих посад в повідомленні, системно аналізуючи вищевказані норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами порушено процедуру повідомлення державного службовця про зміну істотних умов праці, що призвело до порушення права позивача на працю.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачі не попередивши позивача про зміну істотних умов державної служби не дотримались законодавчо встановлених вимог щодо одночасного повідомлення працівника (державного службовця) про наявність всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, та як наслідок отримання від державного службовця згоди/відмови на переведення на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наказ Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, винесені поза межами та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підлягають скасуванню як незаконні, а позов в цій частині задоволенню.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстації щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 22.06.2020 року, з огляду на наступне.

Так, на момент звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Представнки відповідачів зазначають, що відповідно до штатного розпису від 30.07.2019, затвердженого Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, погодженого 14 серпня 2019 року в.о. Міністра аграрної політики та продовольства України, що введений в дію 01.10.2019, до структури Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області не входить штатна одиниця "заступник начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області".

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №9.0-057/2/15067-19, посада заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не передбачена (скорочена).

Апелянти наголошують на тому, що оскільки 01 жовтня 2019 року така посада як заступник начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області не передбачена, отже позовна вимога позивача про поновлення на посаді задоволенню не підлягає.

Натомість, відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зазначено, що з аналізу ст. 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується чи спрямований на виникнення певних юридичних наслідків. Індивідуальні акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких передбачені суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їхня юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, що підтверджується записами в трудовій книжці, то й відсутні правові підстави для покладення на ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області обов'язків щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає його освіті, фаху і досвіду.

Враховуючи вищенаведену судову практику Верховного Суду про поновлення незаконного звільненого працівника на попередній роботі, суд першої інстанції у справі № 520/6905/2020 при застосуванні ч. 1 ст. 235 КЗпП України дійшов помилкового висновку про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянтів стосовно винесення додаткового рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку і компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, інтереси позивача представляла адвокат Трушкевич Валерія Валеріївна, яка надавала правову допомогу на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019, копію Акту наданих послуг (прийому-передачі надання правничної (правової) допомоги) до Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019 від 22.07.2020 з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом, копію рахунку на оплату №21/07-01 від 21.07.2020 та квитанція №0.0.1778363870.1 від 22.07.2020.

Так, відповідно до підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019 Виконавець зобов'язується надавати Клієнту правничу (правову, юридичну) допомогу на умовах та в порядку, передбачених у цьому Договорі, а Клієнт зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити її. Під правничою (правовою, юридичною) допомогою сторони розуміють: правовий аналіз документів щодо звільнення Клієнта з посади заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області; складання та подання позовної заяви про визнання незаконними та скасування актів про звільнення та поновлення на роботі Клієнта; збір та оформлення доказів до позовної заяви; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства у Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді; представництво інтересів Клієнта у Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання адвокатських запитів, заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, складання інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, що спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення; надання інших видів правничої (правової) допомоги.

Підпунктом 6.2 пункту 6 Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019 визначено, що клієнт зобов'язаний здійснити оплату послуг за цим договором в національній валюті України протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку виконавцем.

Детальний опис наданої правової (правничої) допомоги вказаний сторонами в Акті наданих послуг (прийому-передачі надання правничної (правової) допомоги) до Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019 від 22.07.2020.

Згідно вказаного акту адвокат надав позивачу наступні послуги: юридичний аналіз документів, консультування Клієнта з питань трудового, адміністративного права і процесу, що стосуються справи за позовною заявою Клієнта до Держпродспоживслужби та ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 22.07.2020 - 2 години * 1 000,00 грн/год. = 2 000,00 гривень (без ПДВ); складання тексту позовної заяви Клієнта до Держпродспоживслужби та ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним дій суб'єктів владних повноважень, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу від 22.07.2020 - 5 годин * 1 000,00 грн/год. = 5 000,00 гривень (без ПДВ); збір та оформлення доказів до позовної заяви Клієнта до Держпродспоживслужби та ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 22.07.2020, підготовка справи до розгляду - 3 години * 1 000,00 грн/год. = 3 000,00 гривень (без ПДВ). Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги складає 10000,00 грн.

Сплата ОСОБА_1 вказаної суми на рахунок адвоката Трушкевич В.В. за Договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 26.12.2019 підтверджується копією рахунку на оплату №21/07-01 від 21.07.2020 та квитанцією №0.0.1778363870.1 від 22.07.2020.

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п. 23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок дій яких сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо протиправності додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року по справі № 520/9541/2020, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідачів.

Щодо розподілу судових витрат понесених сторонами у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України 'Про адвокатуру і адвокатську діяльність'.

Крім того, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було надано до суду: належним чином засвідчену копію договору про надання правничої допомоги від 11.05.2021 р., копію акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №1 від 11.05.2021 року датований 17.05.2021 року та копію меморіального ордеру №18039442SB.

Отже, договір про надання правової допомоги від 11.05.2021 року з відповідними додатками та актами укладений за домовленістю сторін між адвокатським об'єднанням "Тріолекс" та клієнтом ОСОБА_1 відповідно до принципу свободи договору, який полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Так, в акті наданих послуг від 17.05.2021 зазначено, що адвокатом надавалися такі послуги, як правовий аналіз апеляційних скарг Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області у справі №520/9541/2020, надання консультацій з адміністративного процесу, що стосуються розгляду справи у ДААС - 1 година *1000 гривень/год = 1000 гривень; складання і подання відзиву на апеляційні скарги відповідачів у справі - 4 години * 1000 гривень/год. = 4000 гривень, загальна вартість наданої правничої допомоги становить 5000 гривень.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Колегія суддів враховує, що акт наданих послуг від 17.05.2021 року містить детальний опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а надані заявником документи, на переконання колегії судів, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

Отже, проаналізувавши надані розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу надану у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року по справі № 520/9541/2020, в частині визнання протиправними дії Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області щодо видання наказу №155-к від 19.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " і наказу №322-к від 23.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області; визнання протиправним і скасування наказу Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнання протиправним і скасування наказу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "; поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 22.06.2020 року, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області , Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року по справі № 520/9541/2020 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 по справі № 520/9541/2020 скасувати в частині визнання протиправними дії Держпродспоживслужби і ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області щодо видання наказу №155-к від 19.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " і наказу №322-к від 23.06.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за відсутності такої посади у структурі ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області; визнання протиправним і скасування наказу Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнання протиправним і скасування наказу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "; поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області категорії Б, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 22.06.2020 року.

Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Держпродспоживслужби №161-к від 22.06.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №323-к від 23.06.2020 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, з 22.06.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року по справі № 520/9541/2020 залишити без змін.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 520/9541/2020 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Харківській області (проспект Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко

Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський

Повний текст постанови складено 29.11.2021 року

Попередній документ

101451985

Наступний документ

101451987

Інформація про рішення:

№ рішення:	101451986
№ справи:	520/9541/2020
Дата рішення:	18.11.2021
Дата публікації:	01.12.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (07.11.2022)
Дата надходження:	13.10.2022
Предмет позову:	про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказів

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

03.09.2020 10:30	Харківський окружний адміністративний суд
07.10.2020 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
12.10.2020 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
02.11.2020 16:00	Харківський окружний адміністративний суд
24.11.2020 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
10.12.2020 11:30	Харківський окружний адміністративний суд
28.12.2020 16:00	Харківський окружний адміністративний суд
14.01.2021 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
12.02.2021 10:30	Харківський окружний адміністративний суд
23.02.2021 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
16.03.2021 12:15	Харківський окружний адміністративний суд
10.06.2021 10:00	Другий апеляційний адміністративний суд
08.07.2021 11:00	Другий апеляційний адміністративний суд
09.09.2021 09:30	Другий апеляційний адміністративний суд
30.09.2021 10:00	Другий апеляційний адміністративний суд
28.10.2021 11:00	Другий апеляційний адміністративний суд
18.11.2021 13:30	Другий апеляційний адміністративний суд