29 листопада 2021 р.Справа № 520/13116/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Іванов Д.А.
представник третьої особи Кезля М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, по справі № 520/13116/21
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) третя особа Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 02.07.2021 року про закінчення виконавчого провадження №6478808 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що державним виконавцем не вжито всіх заходів для належного виконання боржником судового рішення, не перевірено його виконання у повному обсязі, а фактично, на підставі формальної відповіді боржника, без належної перевірки стану виконання рішення суду у повному обсязі, витребування документальних підтверджень, винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 позов ОСОБА_1 до Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в прийнятті документів громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію. Зобов'язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирійської - Арабської Республіки - ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 залишено без змін.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 р. по справі №520/2690/2020 набрало законної сили 27.10.2020р., а 24.11.2020р. за ним було видано виконавчий лист.
05.03.2021р. за вказаним виконавчим листом державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Черкащенко В.В. (далі за текстом - державний виконавець) було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №6478808 і зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
За матеріалами справи встановлено, що до Відділу надійшов супровідний лист боржника №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р., яким було повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2690/2020 Харківським РВ ГУДМС України в Харківській області було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію та за результатами розгляду 19.01.2021р. надіслано повідомлення. Повторний розгляд заяви, як було зазначено в постанові суду, свідчить про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження. В додаток наданий лист про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 19.01.2021р. "Про надання відповіді".
Так, листом Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.01.2021р. «Про надання відповіді» заявника повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020р. повторно розглянуто заяву щодо надання дозволу на імміграцію в Україну. На підставі ст. 9 Закону України "По імміграцію", враховуючи відсутність документів згідно до п.11 Постанови №1983 "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", при повторному розгляді заяви заявника щодо надання дозволу на імміграцію в Україну встановлено, що прийняти документи для його оформлення не вбачається можливим.
02.07.2021р. державним виконавцем після отримання листа боржника за вих. №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64718808 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, здійснивши необхідні заходи щодо своєчасного, повного і належного виконання виконавчого документа.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Частинами 5, 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Пунктом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою зазначеної статті Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З системного аналізу наведених вище норм випливає, що державний виконавець зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного повного виконання рішення, у зв'язку з чим, наділений повноваженнями щодо накладення штрафів на боржника, повідомлення правоохоронних органів щодо притягнення боржника до відповідальності.
Судом, зі змісту з оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №64718808, встановлено, що державний виконавець прийшов до висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - за наявності фактичного виконання рішення суду, оскільки до відділу надійшов лист про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 , як було зазначено у вищевказаному виконавчому документі.
Зі змісту вказаного листа Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 11.12.2019 р. вбачається, що підставою повернення та не розгляду вперше заяви про надання дозволу на імміграцію стало твердження відповідача про те, що жодним нормативно актом України не передбачено наявність у іноземців та осіб без громадянства одразу двох статусів, які дають право на законне проживання на території України. Та зазначено, що у іноземця, який законно перебуває на території України на підставі посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, права звертатися до ДМС з документами на отримання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання не має.
Аналогічний висновок викладений в мотивувальній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2690/2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 зобов'язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирійської - Арабської Республіки - ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію.
При цьому, висновків про обов'язковість прийняття та задоволення вказаної заяви органом міграційної служби судом не зроблено, а навпаки посилаючись на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень в резолютивної частини рішення зобов'язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву.
Колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 не містить вказівки суб'єкту владних повноважень розглянути звернення зацікавленої особи з урахуванням висновків суду.
Водночас, вчинена при повторному розгляді заяви заявника відмова суб'єкта владних повноважень умотивована іншою, відмінною від рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 підставою, а саме: ненадання необхідних документів згідно затвердженому переліку.
Отже, фактично заявник не погоджується з рішенням Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, викладеним у формі в листа від 19.01.2021р. «Про надання відповіді».
При цьому, вказану відмову позивачем не оскаржено.
Окрім того, судом встановлено, що виконавче провадження закінчено вже після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 з урахуванням листа боржника №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р.
Дослідивши тексти судових рішень по справі №520/2690/2020 суд відзначає, що дані судові акти не містять висновку про те, що особа, яка потребує додаткового захисту при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію, в силу Закону України "Про імміграцію" та п.11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2002р. №1983 замість подання паспорту іноземця може подати документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
Щодо посилання позивача на те, що державний виконавець не пересвідчився у правильності виконання судового рішення, оскільки боржником не було здійснено розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію відповідно до вимог рішення суду від 25.06.2020, колегія суддів зазначає, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті останніми на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №805/2174/17-а.
Суд наголошує, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», і суд не вправі зобов'язувати відповідача виконати рішення суду, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення іншого рішення.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду спору суд вважає правомірними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та винесення оскаржуваної постанови.
При цьому колегія суддів зазначає, що в разі наявності протиправної бездіяльності (дій, рішень) боржника, щодо виконання судового рішення, позивач не є обмеженим в зверненні до суду в порядку ст. 383 КАС України з відповідних підстав.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 520/13116/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко