29 листопада 2021 року справа №360/3081/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 360/3081/21 (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.), складену в повному обсязі 12 липня 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
14 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 4 діб та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій у кількості 14 діб, за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 4 діб та додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій у кількості 14 діб, за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції, за період з 16.07.2018 року по день ухвалення рішення судом, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
Ухвалою суду від 18.06.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду; доказів про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн на вказані реквізити або надати суду докази, які б підтвердили підстави для звільнення його від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку з невиконанням вищевказаної ухвали.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки спірним питанням є невиплата у повному обсязі грошового забезпечення у вигляді компенсаційних виплат за невикористані дні відпустки.
Зазначив, що строк звернення до суду не є граничним в спірних правовідносинах.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час а місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
В апеляційній скарзі позивач просила суд розглянути справи за її та її представника відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції вказав, що строк звернення до суду є пропущеним, оскільки даний спір є спором з проходження публічної служби, відтак строк звернення за відновленням порушених прав - 1 місяць та вказав, що за подання даного позову справляється судовий збір.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІІ установлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон № 580-VIII, Порядок № 260.
Такий висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Норми законодавства дають підставу для висновку, що нерозповсюдження на поліцейських норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейським, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною другою ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у справі N 1-18/2013 від 15.10.2013, згідно якої положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
У відповідності до Узагальненого Науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністравному суді України норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, відтак вони мають пріоритет над нормами частини третьої статті 99 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.92 встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, встановлюється тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП).
Зважаючи на викладене, позивачем строк звернення до суду не пропущено, оскільки під час вирішення публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці слід застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не КАС України.
Відтак, посилання суду першої інстанції на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду із спірними вимогами є необґрунтованим, оскільки позивач звернувся за захистом своїх прав на отримання належного йому грошового забезпечення, відтак строки звернення за КАС України на такі спори не розповсюджується.
При цьому, формальні обставини повернення позовної заяви не можуть бути підставою для порушення прав позивача в частині не розгляду позовних вимог по суті.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву діяв з порушення норм процесуального права та передчасно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 360/3081/21 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 360/3081/21 - скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
І.Д. Компанієць