ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/10270/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у м. Києві
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - позивач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій позивач просить стягнути кошти платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 130 472,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач є платником податку та перебуває на обліку в органах ДПС.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач станом на дату звернення має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 130 472, 08 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року №0042378-3314-2658 та податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року №0042384-3314-2658.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, останній направлено податкову вимогу від 20 листопада 2020 року за №50889-17 про сплату податкового боргу.
Станом на момент звернення до суду податковий борг відповідачем не погашений, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що два нежитлових приміщення, які наявні в базі даних ДПС та за які нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є одним й самим нежитловим приміщенням, адже фактично та юридично наявне лише одне нежитлове приміщення, яке було утворено з нежитлового приміщення, що належало відповідачу, шляхом уточнення фактичної площі та виділу його зі спільної в приватну власність у вигляді окремої одиниці.
Крім того, представник відповідача також зазначив про те, що з лютого 2020 року відповідач не є власником нежитлового приміщення загальною площею 1004,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з укладенням 26 лютого 2020 року договору купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольстеп-Текстиль».
Крім того, у додаткових письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що відповідно до відповіді органу ДПС податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, наразі відкликані та сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2021 року на суму 5931,50 грн, яке відповідачем сплачено в повному обсязі, у зв'язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів до 30 вересня 2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 вересня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06 вересня 2021 року клопотання представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - залишено без задоволення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року продовжено позивачу строк для виконання ухвали суду від 06 вересня 2021 року.
Станом на 29 листопада 2021 року вимоги ухвали суду від 06 вересня 2021 року про витребування додаткових доказів позивачем не виконані з невідомих суду причин.
Враховуючи неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, суд, керуючись частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідач перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно інтегрованої картки платника податків у відповідача станом на 04 березня 2021 року була наявна заборгованість у розмірі 130 472, 08 грн, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №0042378-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму податкового боргу 62889,20 грн та №0042384-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму 67582,88 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на адресу відповідача - платника податків направлено податкову вимогу форми «Ф» від 20 листопада 2020 року №40889-17 про сплату суми податкового боргу станом на 19 листопада року у розмірі 130472,08 грн, яка повернулась на адресу контролюючого органу.
Вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені суми грошового зобов'язання для стягнення суми податкового боргу з відповідача у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.
Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов'язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом податковий борг у відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0042378-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму податкового боргу 62889,20 грн та №0042384-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму 67582,88 грн, у зв'язку з несплатою вказаного боргу, контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» №40889-17 від 20 листопада 2020 року про наявність податкового боргу у розмірі 130472,08 грн.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 09 серпня 2021 року сплачено податковий борг у сумі 62899,20 грн, нарахований на підставі податкового повідомлення - рішення №0042378-3314-2658 від 17 березня 2020 року.
При цьому, як вбачається, з наданої відповідачем копії листа Головного управління ДПС у м. Києві №91320/6/26-15-24-08-23 від 30 вересня 2021 року, останнє повідомило відповідача про те, що відповідно до вимог законодавства податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2020 року №0042384-3314-2658 на суму 67582,47 грн разом з іншими податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими у 2021 році, вважаються відкликаними, а також повідомлено, що податковим органом сформовано нове податкове повідомлення-рішення №1012894-2408-2658 від 28 вересня 2021 року на суму 5931, 50 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №1146443105 від 07 жовтня 2021 року відповідачем сплачено до державного бюджету 5931,50 грн в рахунок погашення податкового боргу, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення №1012894-2408-2658 від 28 вересня 2021 року.
Тобто, станом на день ухвалення рішення суду по суті у даній адміністративній справі, у відповідача відсутній податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0042378-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму податкового боргу 62889,20 грн та №0042384-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму 67582,88 грн, у зв'язку зі сплатою боргу, нарахованого на підставі податкового повідомлення - рішення №0042378-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму податкового боргу 62889,20 грн, відкликанням податковим органом податкового повідомлення - рішення №0042384-3314-2658 від 17 березня 2020 року на суму 67582,88 грн та добровільною сплатою відповідачем податкового боргу у сумі 5931,50 грн, нарахованого на підставі нового податкового повідомлення-рішення №1012894-2408-2658 від 28 вересня 2021 року.
У зв'язку з тим, що у відповідача станом на 29 листопада 2021 року відсутній податковий борг, який є предметом даного позову, він не підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник