про залишення позовної заяви без руху
29 листопада 2021 року справа № 580/9905/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Будищенської сільської ради (вул. 30-річчя Перемоши, 42, с. Будище, Черкаський р-н, далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати відповідача здійснити належний контроль в межах повноважень за вищевказаною ситуацією та притягнути винних до відповідальності згідно чинного законодавства;
- надати вказівки відповідачу, а у разі задоволення клопотання про призначення судової експертизи, додати до вказівок висновок експертизи, що саме вони зобов'язані контролювати та які порушення в обов'язковому порядку усувати;
- у разі встановлення факту бездіяльності та неправомірних дій посадових осіб відповідача, стягнути з відповідача на користь позивача кошти за моральну (майнову) шкоду, розмір якої встановити судом самостійно.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з нижче зазначених підстав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Однак суддя зазначає, що прохальна частина позовної заяви не відповідає вимогам статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не конкретизовано за чим саме (якою вищевказаною ситуацією) необхідно зобов'язати відповідача здійснити належний контроль та не містить вимоги щодо визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними. Крім того, вимога позивача надати вказівки відповідачу також не відповідає вимогам КАС України.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. “Порушене право”, за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним”.
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
У позові не обґрунтовано, яке право особисто позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, позивачем вказано, що він представляє інтереси своєї матері за довіреністю, відповідно, позов подано в її інтересах, однак в порушення вимог КАС України Говорова І.М. не зазначена позивачем у позовній заяві.
Згідно до ч. ч. 1-2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 132, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали суду заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ