26 листопада 2021 року справа № 580/6554/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
31.08.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 , ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС в перерахунку та виплаті пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.03.2020 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 , ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.03.2020 року перерахунок та виплату пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 , ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, починаючи з 01.03.2020 року недоплачену пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що починаючи з 01.03.2020р. року відповідачем було знято з пенсії позивача надбавку до пенсії за втрату здоров'я передбачену ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав набрання чинності постановою КМУ від 25.04.2014 року №112, положеннями якої встановлено отримання особою за її вибором надбавки, додаткової пенсії за однією із підстав. Вказану відмову позивач вважає протиправною та зазначає, що перебуває на пенсійному обліку з 2003 року, а отже, скасування раніше призначених надбавок є порушення законів України, а саме - Конституції України. Вказано, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенси у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи суперечить статтям 3, 8, 16, 22, 50 Конституції України.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.10.2021р., до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачу з 14.02.2020 проведено перерахунок пенсії та встановлено підвищення відповідно до Закону №3551-XII, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи. Вказано, що постановою №112 доповнено Порядок №1210 пунктом 15-1, відповідно до якого: особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Таким чином, оскільки позивачем було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то Головним управлінням, виходячи з положення пункту 15-1 Порядку №1210, правомірно припинено позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ. Вказано також, що Конституційним Судом України вказано умови, за яких пільги, встановлені Законом № 796-ХІІ, можуть бути змінені, а саме за умови запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту для осіб вказаних у Законі № 796-ХІІ. Після перерахунку позивачу пенсії на підставі частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та у зв'язку з встановленням статусу інваліда війни умови соціального захисту позивача покращились.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.05.2021р. №3051-3021/Г-02/8-2300/21 судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 14.02.2020 року отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
05.05.2021р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив перерахувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, починаючи 01.03.2020р., згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 17.05.2021р. №3051-3021/Г-02/8-2300/21 повідомило позивача, що особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до законодавства України, таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Повідомлено, що оскільки 14.02.2020р. проведено перерахунок пенсії та встановлено підвищення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи- 40 % від прожиткового мінімуму, розмір якого є більшим за розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (379,60 грн.), законодавчих підстав для виплати і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни немає.
Позивач, вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ, в редакції чинній з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону № 796-ХІІ встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно з Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.
З аналізу викладених норм слідує, що Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ.
Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ неконституційними не визнавались.
Конституційний Суд України рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
У зазначеному аспекті, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Пунктом 13 Порядку № 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; 2) інвалідам II групи - 379,6 гривні; 3) інвалідам III групи - 284,7 гривні; 4) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 14.02.2020 року отримує пенсію по II групі інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Положеннями частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (до яких прирівняно військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 15-1 Порядку № 1210 встановлено, що особи, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що якщо особа має право на отримання одночасно додаткової пенсії або підвищення до пенсії на підставі вищезазначених законів, то виплачуватись може лише один з зазначених видів підвищень за вибором особи.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач має право як на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно Закону №796-ХІІ так і на підвищення згідно Закону №3551-ХІІ, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, відповідач діяв правомірно, оскільки позивач отримує підвищення до пенсії, яке передбачено частиною четвертою статті 13 Закону №3551-ХІІ (розмір якого є більшим за розмір спірної додаткової пенсії), а тому вимоги останнього щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.03.2020 є безпідставними.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 21.01.2020р. у справі № 363/3520/16-а.
Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17.07.2018 року, як підставу заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Даним рішенням визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 року встановлено, що застосуванню підлягає стаття 53 та стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:
"Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу";
"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
Суд зазначає, що в статті 60 вказаного закону йде мова про пільги та компенсації, що в розумінні Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не є надбавкою, додатковою пенсією, підвищенням до пенсії або щомісячним довічним грошовим утриманням чи державною соціальною допомогою, що виплачується замість пенсії.
Судом також враховано, що в рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Також, в цьому рішенні вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідач діяв правомірно, оскільки позивач отримує підвищення до пенсії, яке передбачено частиною четвертою статті 13 Закону №3551-ХІІ (розмір якого є більшим за розмір спірної додаткової пенсії), а тому вимоги позивача щодо виплати, крім отримуваних виплат, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.03.2020р. суперечать приписам Пункту 15-1 Порядку №1210.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає необгрунтованими, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО