25 листопада 2021 року
м.Суми
Справа №589/1343/20
Номер провадження 22-ц/816/1395/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року в складі судді Прачук О.В., постановленого в м. Шостка, повний текст судового рішення складено 13 липня 2021 року,
05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «Фольксваген Т-4» д.н.з. НОМЕР_1 від 10 вересня 2019 року дійсним та стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Фольксваген Т-4» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 1 850 доларів США.
Свої вимоги мотивує тим, що під час перебування з відповідачем у шлюбі, а саме 10 вересня 2019 року, за спільні кошти ними було придбано автомобіль «Фольксваген Т-4» д.н.з. НОМЕР_1 за 3 700 доларів США у ОСОБА_3 . Після передачі ОСОБА_3 спільних коштів, відповідач забрав автомобіль та став ним користуватися, на прохання позивачки оформити право власності на зазначений автомобіль, відповідач відмовлявся. У подальшому 21 січня 2020 року шлюб було розірвано, однак відповідач так і не оформив право власності і ухиляється від виплати компенсації 1/2 частини вартості автомобіля.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки «Фольксваген Т-4» д.н.з. НОМЕР_1 , укладений 10 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - дійсним.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Фольксваген Т-4» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 1850 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1838,88 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 вересня 2019 року було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, без належного його оформлення. При цьому автомобіль придбано за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні грошові кошти. Разом з тим, на приховування укладення вказаного договору та, враховуючи плани по розлученню з дружиною, ОСОБА_2 умисно попрохав ОСОБА_3 оформити довіреність на ОСОБА_4 , а згодом автомобіль Volkswagen Transporter 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 був відчужений без згоди позивачки, а тому остання має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки такий договір у передбаченому законом порядку не укладався, а надані позивачкою докази, зокрема і розписка про отримання ОСОБА_3 грошових коштів за автомобіль, не доводить факт укладення 10 вересня 2019 року договору купівлі-продажу автомобіля. Звертає увагу на те, що вказана розписка ОСОБА_3 датована 21 січням 2020 року, а при цьому, 23 грудня 2019 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4 , якою уповноважив останню на розпорядження, належним ОСОБА_3 вищевказаним автомобілем.
Сторони та третя особа до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні за місцем реєстрації постійного місця проживання.
Враховуючи відсутність клопотання з боку учасників справи щодо їх участі в судовому засіданні, не обов'язковість явки в судове засідання апеляційного суду та відсутність доказів, які б підтвердили поважність заявленої представником відповідача причини відкладення слухання справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що з 06 вересня 2016 року по 21 січня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. (а.с.9), який було розірвано за рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2020 р. (а.с.9), яке набрало законної сили на час звернення до суду.
З долучених до позовної заяви квитанцій та довідок вбачається, що ОСОБА_1 мала дохід від грошових переказів і 06.09.2019 та 10.09.2019 здійснювала обмін валюти, зокрема, купувала в банку долари США в сумі 1000 та 500 доларів. (а.с. 10 -14).
Згідно складеної нотаріально посвідченої довіреності від 23.12.2020 року ОСОБА_3 , якому належав автомобіль марки Volkswagen Transporter 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , передано у встановленому законом порядку у розпорядження ОСОБА_4 даний автомобіль, в т.ч. продавати, обмінювати, передати в оренду (позичку, в лізинг), у заставу.
У представленій позивачем розписці підписаною ОСОБА_3 , датованою 21.01.2020 року, зазначено, що він 10.09.2019р. отримав від ОСОБА_2 суму грошей 3700 доларів за продаж машини Фольксваген Т-4 НОМЕР_1 (а.с.15).
Як вбачається із заяви від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією про поділ спільного майна подружжя та виплату половини сплачених грошових коштів за автомобіль в сумі 1 850 доларів США. (а.с.16)
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу 5945/2020/2303706 від 18 листопада 2020 року ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , продала автомобіль Volkswagen Transporter 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 40000 грн. У цей самий день право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_5 .
Частина перша статті 316 ЦК України визначила, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За стаття 317 цього Кодексу власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцем знаходження майна. Правом володіння є право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Право володіння притаманне тим речам, які знаходяться у власності. Правом користування є можливість власника та / або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, принесених річчю для задоволення своїх потреб. Правом розпорядження є можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна, а саме: відчуження (продаж, дарування, рента і т.д.), передача іншим особам у володіння та / або користування (оренда, застава, позика тощо) , знищення або фізична відмови від майна.
Мотивуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що фактично, що фактично 10.09.2019р. відбулась купівля-продажу спірного автомобіля, за який були сплачені спільні кошти подружжя.
Із змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 цього Кодексу, серед яких: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Презумпция правомірності правочину передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст.204 ЦКУкраїни).
За змістом частини 3 ст. 206 цього Кодексу правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
За ст. 207 і ч.1 ст. 208 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, це правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Отже представлена позивачем розписка ОСОБА_3 доводить про отримання ним від ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 3700 доларів за продаж спірного автомобіля, чи був автомобіль переданий після отримання грошей саме ОСОБА_2 10.09.2019р. у розписці не зазначено. Однак, відповідно до представленої довіреності від 23.12.2019р. ОСОБА_3 , як власник цього автомобіля, розпорядився ним і передав у розпорядження ОСОБА_6 , яка 18.11.2020 р. його продала його уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_5 .
У своїх поясненнях ОСОБА_3 підтвердив що він після отримання грошей від ОСОБА_2 , який приходив до нього один, передав йому ключі та документи на автомобіль, проте ніякої розписки він не писав і запропонував йому оформити довіреність. Потім ОСОБА_2 сказав, що це його особисті гроші і за його пропозицією оформити довіреність на сестру ОСОБА_4 , що і відбулось 23.12.2019р.
Частинами 1,2 ст. 76,ст. 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Допустимість доказів, передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пояснення третьої сторони не є доказами у справі.
Представленою розпискою від 21.01.2020р. доведено, що 10.09.2020р. власнику авто були передані гроші, ОСОБА_2 отримав від нього ключі, проте відмовилися від оформлення договору купівлі-продажу автомобіля у встановленому законом порядку.
Таким чином, фізичні особи діючи недобросовісно, а саме і відповідач, який приховав факт передачу власнику автомобіля спільних з ОСОБА_1 грошей, одержаних в період шлюбу, і ОСОБА_3 , як власник автомобіля, який знаючи що здійснює продаж автомобіля, погодився і видав довіреність на розпорядження автомобіля іншій особі ОСОБА_4 , яка в подальшому продала добросовісному набувачу ОСОБА_5 .
За тих обставин, що 10.09.2020р. не відбулось належного оформлення у письмовій формі договору, а ОСОБА_2 на мав наміру його оформляти та підписувати, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що 10.09.2019р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen Transporter 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який визнав об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до норм статей 60,61,65 СК України грошові кошти можуть бути предметом спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснено у пунктах 24,25 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції при відсутності вимоги позивача визнати довіреність видану ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 удаваним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, помилково навів такий висновок в мотивах рішення, а отже відсутні підстави для сумніву у його правомірності.
Позивач визнає, що її згода на купівлю вказаного автомобіля у ОСОБА_3 була, однак незважаючи на передачу останньому узгодженої суми 3700 доларів продаж автомобіля не відбувся за наведених вище причин.
Проте, позивачем заявлена вимога про стягнення половини цієї суми як компенсація вартості майна, спільно нажитого у період шлюбу, що не відповідає обставинам справи. Сплачена грошова сума за автомобіль 3700 доларів може бути самостійним предметом поділу рухомого майна між подружжям, які вибули внаслідок недобросовісної поведінки одного з подружжя, однак оскільки таких вимог заявлено не було, колегія суддів дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, на підставі ст. 376 ЦПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, скасовує оскаржене рішення та ухвалює нове, яким відмовляє у задоволенні позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з позивача в рахунок відшкодування понесених відповідачем витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягає стягненню 2783грн. 33 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та поділ майна подружжя.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за апеляційний перегляд справи в сумі 2783грн. 33 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю.Кононенко
О.І.Собина