Номер провадження: 22-ц/813/8062/21
Номер справи місцевого суду: 522/10972/20
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Погорєлова С. О.
16.11.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (за участі третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», Обслуговуючий кооператив «Граніт») про визнання договору № 613 про дольову участь у будівництві недійсним, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Бондар В.Я. 16 березня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 (за участі третіх осіб: ТОВ «Берег-Будгруп», ОК «Граніт») про визнання договору № 613 про дольову участь у будівництві недійсним (а.с. 1-7).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що 06 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп», в особі генерального директора Веселова С.Р., з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони (пайовик), було укладено договір за № 547 про дольову участь в будівництві житла. Згідно вказаного договору, ОСОБА_2 інвестував будівництво квартири під АДРЕСА_1 . Відповідно умов вказаного договору, ТОВ «Берег-Будгруп» зобов'язалась збудувати, а ОСОБА_2 прийняти дольову участь у будівництві квартири під № 314 та, по завершенню будівництва, передати позивачу квартиру згідно акту приймання-передачі для оформлення останнім права власності на вказану квартиру. 06 січня 2006 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Берег-Будгруп» 445 814 гривень на виконання умов договору та йому була видана ТОВ «Берег-Будгруп» довідка про те, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , восьмий поверх, належать гр. ОСОБА_2 згідно договору № 547 про дольову участь будівництва житла від 06 січня 2006 року, та сплачені в повному обсязі.
У 2007 році будівництво житла зупинилось та було заморожено.
20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» укладено договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва 2-ої черги житлового комплексу «Акапулько-2», включаючи в себе 5-ти секційний житловий будинок з підземним паркінгом по АДРЕСА_3 .
03 березня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеської області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкту будівництва житлового комплексу, за адресою: АДРЕСА_3 , із зазначенням замовника: ОК «Граніт».
25 липня 2016 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» була укладена додаткова угода № 2 до Договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 від 20 лютого 2012 року, згідно п. 2 якої сторони прийшли до взаємної домовленості доповнити Договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 від 20 лютого 2012 року наступними пунктами: - пунктом 4.1.10: згідно якого «Замовник уповноважує ОК «Граніт» підписувати акти приймання-передачі об'єктів нерухомості згідно договорів інвестування (про порядок викупу пая, про дольову участь у будівництві житла), укладених між Замовником та фізичними особами/юридичними особами, предметом яких є інвестування у будівництво житлового комплексу 2-ої черги «Акапулько 2», який складається з 5-ти секційного житлового будинку по АДРЕСА_3 .
13 вересня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - права власності квартиру АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна., серія та номер: 5, виданий 07 вересня 2016 року, видавник: ОК -Граніт», ОСОБА_2 ; договору про порядок викупу паю, серія та номер: 5, виданий 06 серпня 2013 року; свідоцтво, серія та номер: 5, виданий 06 серпня 2013 року, видавник ОК «Граніт».
ТОВ «Берег-Будгруп», як юридична особа, припинено 05 листопада 2018 року.
Після звернення 27 лютого 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси Маркунтовича В.Ф. з позовом до ОСОБА_2 , ОК «Граніт» про визнання недійсним договору № 5 від 06 серпня 2013 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, визнання права власності, ОСОБА_2 була отримана копія договору № 613 про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_3 , згідно п. 2.1. якого пайщик зобов'язався прийняти дольову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_1 .
Даний договір позивач вважає недійсним та таким, що порушує його законні права власника щодо квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано недійсним договір № 613 про дольову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» (код: 32432565) та ОСОБА_3 (а.с. 150-153).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 157-161).
Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 травня 2008 року ОСОБА_3 , правонаступником якого представник апелянта зазначає ОСОБА_1 , набув майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку апелянта, майнові права на вказану квартиру належать саме ОСОБА_1 , як правонаступнику ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , з огляду на що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп», в особі генерального директора Веселова С.Р., з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони (Пайовик), було укладено договір за № 547 про дольову участь в будівництві житла. Згідно вказаного договору, ОСОБА_2 інвестував будівництво квартири під АДРЕСА_1 . Відповідно умов вказаного договору, ТОВ «Берег-Будгруп» зобов'язалась збудувати, а ОСОБА_2 прийняти дольову участь у будівництві квартири під № 314 та, по завершенню будівництва, передати позивачу квартиру згідно акт приймання-передачі для оформлення останнім права власності на спірну квартиру. 06 січня 2006 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Берег-Будгруп» 445814 гривень на виконання умов договору, та йому була видана ТОВ «Берег-Будгруп» довідка про те, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , восьмий поверх, належать гр. ОСОБА_2 згідно договору № 547 про дольову участь будівництва житла від 06 січня 2006 року, та сплачені ним у повному обсязі.
09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_3 було укладено договір № 613 про дольову участь будівництва житла, згідно п. 2.1. якого пайщик зобов'язався прийняти дольову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2007 році будівництво житла зупинилось та було заморожено.
20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» укладено договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва 2-ої черги житлового комплексу «Акапулько-2», включаючи в себе 5-ти секційний житловий будинок з підземним паркінгом по АДРЕСА_3 .
03 березня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеської області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкту будівництва житлового комплексу, за адресою: АДРЕСА_3 , із зазначенням замовника: ОК «Граніт».
25 липня 2016 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» була укладена додаткова угода № 2 до Договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 від 20 лютого 2012 року, згідно п. 2 якої сторони прийшли до взаємної домовленості доповнити Договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 від 20 лютого 2012 року наступними пунктами: - пунктом 4.1.10: згідно якого «Замовник уповноважує ОК «Граніт» підписувати акти приймання-передачі об'єктів нерухомості згідно договорів інвестування (про порядок викупу пая, про дольову участь у будівництві житла), укладених між Замовником та фізичними особами/юридичними особами, предметом яких є інвестування у будівництво житлового комплексу 2-ої черги «Акапулько 2», який складається з 5-ти секційного житлового будинку по АДРЕСА_3 .
13 вересня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - право власності квартиру АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна., серія та номер: 5, виданий 07 вересня 2016 року, видавник: ОК -Граніт», ОСОБА_2 ; договору про порядок викупу паю, серія та номер: 5, виданий 06 серпня 2013 року, видавник: ОК «Граніт».
Юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», код ЄДРПОУ 32432565, припинено 05 листопада 2018 року.
За змістом ст. ст 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
З положень ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
При цьому, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, (ст. 876 ЦК України).
Положеннями п. 5.1.2. Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06 січня 2006 року ТОВ «Берег-Будгруп» гарантує пайовику, що квартира, яка будується, на момент підписання договору та до реєстрації права власності пайовика на неї: а) являє собою частку участі пайовика в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 ; не продана; не здана в оренду; не є заставою.
З чого слідує, що на момент укладення Договору № 537 та до безпосередньої реєстрації права власності на квартиру, забудовник гарантував відсутність прав на майно у третіх осіб, що в подальшому підтверджено договором про викуп паю №5 від 06 серпня 2013 року; актом №5 прийому передачі квартири від 07 вересня 2016 року, Довідкою ОК «Граніт» про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів на викуп паю.
ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Тобто, судам першої та апеляційної інстанцій доведено, що майнові права на квартиру у ОСОБА_2 виникли раніше (06 січня 2006 року), ніж у ОСОБА_3 (09 січня 2006 року), при цьому позивачем зареєстровано своє право власності на спірну квартиру.
Чинним законодавством України єдиним виключним випадком, за якого дозволяється інвестування та фінансування однієї квартири в об'єкті будівництва кількома інвесторами, є укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Однак, існування відповідних договірних відносин між сторонами суду першої інстанції не доведено.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Верховний Суд у своїй постанові по справі № 522/7233/16-ц вказує на законність права першого інвестора у будівництво спірної квартири (який діє на підставі чинних договорів, оплаченої вартості повного пакету облігацій, отриманого сертифікату цінних паперів) на оформлення права власності на зарезервовану забудовником квартиру після введення будинку в експлуатацію.
Разом з цим, суд підкреслює наявність правових підстав для визнання недійсним договору інвестування укладеного пізніше з іншим інвестором щодо того самого майна, зазначаючи, що забудовник, не ініціюючи розірвання договорів, укладених раніше, не мав права укладати договір інвестування щодо зарезервованого та оплаченого позивачем об'єкту будівництва, а оспорені договори були укладені сторонами пізніше і практичні дії щодо реалізації інвестицій не вчинялись і не могли бути вчинені, що мали усвідомлювати всі сторони спірних договорів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що договір № 613 про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року не відповідає загальним вимогам щодо чинності правочину, встановленим положеннями ст. 203 ЦК України, оскільки даний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Адже, права щодо його предмету належать не його сторонам, а третій особі, в даному випадку, ОСОБА_2 .
Згідно ст. 190 ЦК України, майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski V. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-Х; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн ВеліДевелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Положеннями ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів.
З вищенаведеного слідує, що Договір № 547 відповідає законодавчим вимогах щодо дійсності правочину, а ОСОБА_2 є єдиним належним інвестором та власником спірного майна.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що Договір № 613 про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Берег-Будгруп» порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 , як першочергового інвестора та власника майнових прав на квартиру № 314 , що знаходиться за вказаною адресою.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та необхідність задоволення їх у повному обсязі.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що 08 травня 2008 року ОСОБА_3 , правонаступником якого представник апелянта зазначає ОСОБА_1 , набув майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку апелянта, майнові права на вказану квартиру належать саме ОСОБА_1 , як правонаступнику ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , з огляду на що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову у справі
Колегія суддів зауважує, що у лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом у справі №522/3302/19, у якому просив:
- визнати недійсним договір про порядок викупу паю № 5 від 06 серпня 2013 року, укладений між обслуговуючим кооперативом «Граніт» та ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення 31374427 від 14 вересня 2016 року;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, яке набрало законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року - залишено без змін.
Таким чином, вищевказаними судовими рішення встановлено відсутність будь-яких майнових прав ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про заміну ОСОБА_3 його правонаступником
Також, ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення її в якості правонаступника відповідача - ОСОБА_3 , було відмовлено.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не є правонаступником відповідача у справі ОСОБА_3 , у зв'язку із чим Договір № 613 про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Берег-Будгруп», не може порушувати права та законні інтереси апелянта ОСОБА_1 .
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2021 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді О.В. Князюк
О.М. Таварткіладзе