Номер провадження: 22-ц/813/8802/21
Номер справи місцевого суду: 522/15646/13-ц
Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
16.11.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 (за участі третьої особи - ОСОБА_3 ) про визнання поруки припиненою, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про заміну сторони виконавчого провадження, постановлену під головуванням судді Кузнєцової В.В. 20 квітня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 2-4).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21березня 2013 року передано цивільну справу до Приморського районного суду м. Одеси (т. 1 а.с. 51).
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 (за участі третьої особи - ОСОБА_3 ) про визнання поруки припиненою (т 1 а.с. 183-187).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року залишено без задоволення позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненою з 30 листопада 2007 року поруку, яка виникла на підставі Договору поруки № 02-66-07/МБ від 11 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (т. 2 а.с. 32-35).
Рішенням апеляційного суду від 17 березня 2015 року було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року. Позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268,77 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268,77 грн. В решті позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір по 1 722,66 грн. з кожного (т.2 а.с. 87-90).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін (т. 2 а.с. 128-129).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін (т. 3 а.с. 52-54).
У грудні 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява директора ТОВ «Олком - Лізинг» про заміну сторони у виконавчому провадженні, у якій заявник просив суд замінити сторону стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «Олком-Лізинг» (т. 3 а.с. 61-62).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року заяву ТОВ «Олком-Лізинг» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит» у справі 522/15646/13-ц щодо виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №66-07/МБ від 11 травня 2007 року, на правонаступника - ТОВ «Олком-Лізинг». Замінено стягувача - ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит» у виконавчому провадженні №55062359 щодо виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року у справі №522/15646/13-ц, на правонаступника - ТОВ «Олком-Лізинг» (т. 3 а.с. 220-223).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Олком-Лізинг» про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т. 4 а.с. 1-4).
Так, на думку апелянта, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Олком-Лізинг» набуло право вимоги за кредитним договором №66-07/МБ від 11 травня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року було залишено без задоволення позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано припиненою з 30 листопада 2007 року поруку, яка виникає на підставі Договору поруки № 02-66-07/МБ від 11.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856).
Рішенням апеляційного суду від 17 березня 2015 року було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок. В решті позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку за договором від 11.05.2007року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір по 1 722 гривень 66 копійок з кожного.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін.
14 вересня 2020 року ТОВ «Олком-Лізинг» стала переможцем електронного аукціону щодо купівлі Кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що складається з прав вимоги та інших майнових праві за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Лот №GL3N219036.
14 вересня 2020 року ТОВ «Олком-Лізинг», який є переможцем електронного аукціону, ТОВ «Укрінвестенергоконсалт», як оператор, через електронний майданчик якого переможець набув право участі в електронних торгах та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , як Замовником аукціону підписано Протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-09-03-000024-b від 14 вересня 2020 року.
09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» було укладено Договір про відступлення прав вимог за Кредитними договорами та порукою.
09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» було укладено Договір про відступлення прав вимог за договорами іпотеки та застави, посвідчений ПНКМНО Чайкою І.Г., зареєстровано в реєстрі 1262.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Олком - Лізинг» є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 №66-07/МБ від 11 травня 2007 року.
Окрім права вимоги за Кредитним договором №66-07/МБ від 11 травня 2007 року, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги за договорами забезпечення, а саме:
-Договором поруки 02-66-07/МБ від 11 травня 2007 року;
-Договором поруки 01-66-07/МБ від 11травня 2007 року.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст.55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від право попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язково тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява директора ТОВ «Олком-Лізинг» про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Олком-Лізинг» набуло право вимоги за кредитним договором №66-07/МБ від 11 травня 2007 року.
Колегія суддів, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, зазначає, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність заміни стягувача ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит» у справі 522/15646/13-ц щодо виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №66-07/МБ від 11 травня 2007 року, на правонаступника - ТОВ «Олком-Лізинг».
Крім того, колегія суддів враховує, що Договір про відступлення прав вимог за договорами іпотеки та застави, укладений 09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг», не був у встановленому законом порядку визнаний недійсним, а тому, в силу положень ст. 204 ЦК України, є чинним.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2021 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді О.В. Князюк
О.М. Таварткіладзе