Номер провадження: 11-кп/813/858/21
Номер справи місцевого суду: 496/4440/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160250000663 від 01 листопада 2019, відносно
ОСОБА_9 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, -
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк два роки, покладено обов'язки, передбачені п.2), 3) ч.1 ст.76 КК України.
Визначено рахувати початок призначеного ОСОБА_9 іспитового строку з 14 січня 2020 року.
Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 18 годин до 07 години за адресою: АДРЕСА_2 , продовжено до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти днів.
Відмовлено в задоволенні цивільного позову військової частини НОМЕР_1 до обвинуваченого ОСОБА_9 .
Також оскарженим вироком вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Оскарженим вироком встановлено, що 16 липня 2019 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, за адресою: Одеська область, Біляївський район, територія Великодальницької сільської ради, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , за попередньою змовою з невстановленими особами, виконав усі дії для таємного викрадення радіолокаційної станції, апаратного контейнера, антенного посту та електростанції, проте довести свої дії до кінця не зміг за обставин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_9 був затриманий патрульними військової частини.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, представник цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржений вирок в частині відмови у задоволенні цивільного позову, дослідити докази до цивільного позову та ухвали в цій частини новий вирок, яким задовольнити цивільний позов військової частини.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що оскаржений вирок ухвалено з порушенням вимог матеріального права, судом першої інстанції порушено істотні вимоги кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Представник зазначає, що суду першої інстанції надано завірені належним чином копії розрахунків, які підтверджують факт пошкодження майна, яке ОСОБА_9 намагався викрасти, а також вартість ремонту такого майна відповідно до дефектування пошкоджень.
Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені докази при вирішенні питання про відмову у задоволенні цивільного позову.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу представника цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 , в яких просила відмовити у задоволення апеляційної скарги, а оскаржений вирок залишити без змін.
Захисник погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні цивільного позову та зазначила, що розрахунки, які надав у суді першої інстанції представник цивільного позивача, свідчать лише про те, що відновлювальний ремонт було зроблено безкоштовно.
Також захисник вказала, що цивільний позивач не зміг надати суду першої інстанції будь-яких платіжних документів, які могли підтвердити вимоги цивільного позову щодо стягнення з ОСОБА_9 матеріальних збитків у розмірі 380 500,28 гривень.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 .
Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржений вирок без змін.
Від обвинуваченого ОСОБА_9 надійшла заява від 03 жовтня 2020 року, в якій він просив проводити апеляційний розгляд без його участі.
Представник військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до Одеського апеляційного суду не з'явився, звернувся із клопотанням про відкладення розгляду кримінального провадження за його апеляційною скаргою.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Представник ОСОБА_8 звернувся із апеляційною скаргою 20 лютого 2020 року.
При цьому, судові засідання апеляційного суду призначені на 17 листопада 2020 року, 03 лютого 2021 року, 27 квітня 2021 року, 06 липня 2021 року, 23 вересня 2021 року не відбулись, оскільки представник ОСОБА_8 звертався із клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду, посилаючись, зокрема, на карантинні обмеження.
Апеляційний суд звертає увагу, що рішення суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, на яке посилається представник військової частини НОМЕР_1 , не стосується судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду, відтак, не може слугувати підставою для численних перенесень розгляду кримінального провадження.
До початку судового засідання апеляційного суду, призначеного на 19 листопада 2021 року, засобами електронного поштового зв'язку, від представника ОСОБА_8 вшосте надійшла заява про перенесення апеляційного розгляду.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що представник був заздалегідь повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, призначених на 17 листопада 2020 року, 03 лютого 2021 року, 27 квітня 2021 року, 06 липня 2021 року, 23 вересня 2021 року та 19 листопада 2021 року.
Апеляційний суд розцінює таку поведінку представника ОСОБА_8 як свідоме зловживання своїми процесуальними правами.
При цьому, апеляційний суд враховує завантаженість Одеського апеляційного суду та вимоги ст.28 КПК України, якою регламентовано принцип розумності строків у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
ЄСПЛ у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), зазначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, зважаючи на необхідність дотримання принципу розумності строків, передбаченого п.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, який знайшов своє відображення у ст.28 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд даної апеляційної скарги за відсутності представника військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1)неповнота судового розгляду;
2)невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3)істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ураховуючи те, що в апеляційній скарзі представника цивільного позивача не ставиться під сумнів висновок суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України та призначене йому за цією статтею покарання, апеляційний суд не переглядає вирок суду першої інстанції в цій частині.
Так, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції встановив, що представник цивільного позивача не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння обвинуваченим ОСОБА_9 матеріальної шкоди військовій частині НОМЕР_1 .
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1,5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства
Відповідно ст.22 ЦК України, матеріальна шкода полягає у: втратах, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом
Згідно із ч.2 ст.22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Апеляційний суд дослідив матеріали кримінального провадження, а саме цивільний позов цивільного позивача - військової частини НОМЕР_1 , та встановив, що такий позов містить лише посилання на попередню оціночну вартість відновлювальних робіт пошкодженого майна військової частини.
Крім того, представник цивільного позивача - ОСОБА_8 посилається на необхідність залучення робочої групи підприємства-виготовлювача ПАТ «Зміна» з метою докладеного дефектування пошкоджень та встановлення вартості ремонту.
Будь-яких інших доказів завдання матеріальної шкоди матеріали кримінального провадження не містять.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року (справа № 522/16724/16-ц) зауважив, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача.
Між тим, цивільний позивач у суді першої інстанції та в своїй апеляційній скарзі не довів та не надав жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують заявлений розмір шкоди, в обґрунтування наведених ним у цивільному позові вимог.
Інших доводів апеляційному суду не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст.412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника цивільного позивача - ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, оскаржений вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року, яким ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160250000663 від 01 листопада 2019 - залишити без змін.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10