Справа № 740/4275/21
Провадження № 2/740/1214/21
18 листопада 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
з участю секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лосинівської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Лосинівської об'єднаної територіальної громади Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько її чоловіка ОСОБА_2 . До складу спадкового майна померлого належав житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 був його син - її чоловік ОСОБА_3 . Останній спадщину після смерті батька прийняв, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до державного нотаріуса. 08.02.1991 ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок. Однак, за життя ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на вказаний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла. Однак, при зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, вона отримала відмову у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи та власником будинку є ОСОБА_2 . Тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, поданий позов підтримує, просить його задовольнитита визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач, в особі сільського голови Лосинівської селищної ради Ніжинського району в підготовче судове засідання не з'явився та на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі їх представника, позов визнає.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч.3 ст.211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 29.01.1986 (а.с.9).
Померлий ОСОБА_2 був батьком ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.10.1953 (а.с.6).
Із свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що його спадщину прийняв син ОСОБА_3 (а.с.10).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_3 від 18.06.2015 (а.с.7)
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 11.02.1974 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 11.02.1974 (а.с.5).
З довідки Лосинівської селищної ради Ніжинського району №193 від 21.07.2021 вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним та протягом шести місяців з дня смерті за вказаною адресою проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 - його дружина, та ОСОБА_4 - його син (а.с.8).
З постанови державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Шатунової С.М. №6401/02-31 від 24.12.2015 вбачається, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцю (а.с.11).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія спадкової справи №49/1991, надана Державним нотаріальним архівом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якій наявна заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини (а.с.31-38).
З копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_1 (а.с.25-29)
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За нормами ст.1216 ЦК України, ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Як роз'яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).
Положеннями ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач прийняла спадщину, але не може реалізувати своє право на оформлення спадкових прав в позасудовому порядку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі по 1 305 грн. 82 коп.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, позивачкою не заявлялося жодних клопотань про відшкодування понесених судових витрат. Таким чином, судові витрати підлягають залишенню за позивачкою.
Керуючись ст. ст. 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 111, 8 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повний текст складено 26.11.2021.
Суддя Т.О. Гагаріна