Справа № 560/10570/21
іменем України
29 листопада 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №0032090-2405-2209 від 02.06.2021 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить нежитлова нерухомість площею 4075,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та використовується для виробництва господарських і декоративних керамічних виробів. Позивачу спірним рішенням нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 126181,09 грн. Позивач вважає, що відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та рішення Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Хмельницької області від 15.06.2018 №48 вказана нерухомість не є об'єктом оподаткування, оскільки використовується для виготовлення промислової продукції.
У відзиві Головне управління ДПС у Хмельницькій області покликається на те, що позивач є власником нежитлової будівлі, яка не належала до будівель промисловості, визначених підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. 13.03.2020 року позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 151417,31 грн. ( податкове повідомлення-рішення №0027994-5305-2209) У подальшому проведений перерахунок суми податку та сформоване інше податкове повідомлення-рішення, яким визначене податкове зобов'язання за 2019 рік в сумі 126181,09 грн., яке відповідач вважає правомірним, відтак у задоволенні позову просить відмовити.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані ст. 266 ПК України.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктами оподаткування цим податком є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової або нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України)
Нормами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлена податкова пільга (звільнення від оподаткування) щодо визначених об'єктів нерухомості. Підпунктом "є" зазначеного підпункту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової (виробничої) будівлі загальною площею 4075,5 кв. м. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач 12.11.2019 припинив державну реєстрацію нежитлової будівлі площею 3628.5 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 . 18.11.2019 позивач здійснив державну реєстрацію виробничої будівлі площею 4075.5 кв. м.
Відповідно до довідки-характеристики від 22 жовтня 2019 площа нежитлової будівлі, належної позивачу, збільшилась за рахунок перепланування та оздоблювальних робіт. Таким чином, зміна призначення використання нежитлової будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , з нежитлового приміщення на будівлю промисловості була проведена у листопаді 2019 року.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.03.2020 №0027994-5305-2209 на суму 151 417,31 грн., згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2019 рік за нежитлову будівлю площею 3628,5 м. кв. У подальшому податковим органом проведений перерахунок суми податку на нерухоме майно за 2019 рік, податкове повідомлення рішення від 13.03.2020 скасоване, прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначене податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік від 02.06.2021 на суму 126181,09 гривень ( за період до дати припинення державної реєстрації 12.11.2019)
Також судом встановлено, що рішенням Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 15.06.2018 №48 були встановлені розміри податку на майно, у тому числі на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік. Згідно з додатком 2 цього рішення ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості за 2019 рік для фізичних осіб становлять:
- нежитлові приміщення - 1.0 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування;
- будівлі промисловості ( у тому числі для фізичних осіб, власників 1251.7 "будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості" ) - 0 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування. Будівлі промисловості, які належать до класу 1251 - Будівлі промисловості *5 (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та ін. за їх функціональним призначенням) та нежитлові приміщення - 127 сплачують податок у розмірі 1.0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування.
Відповідно до розділу 4 Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 від 01.01.2012, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (далі - ДК 009:2010), процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Відповідно до абзацу 4 розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно з абзацом 12 розділу 1 Державного класифікатора будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до розділу 2 Державного класифікатора належать до класу 1251 Будівлі промисловості, що включає підкласи:
1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості:
1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії;
1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;
1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості;
1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості;
1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;
1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;
1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Вирішуючи спір, суд звертає увагу на те, що законодавець у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. Крім того, звільнення від сплати податку пов'язане не лише зі статусом будівлі (придатністю її використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм), а й з обов'язковим використанням будівлі за її цільовим призначенням. Отже, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, промислові складські приміщення) - це ті будівлі, які фактично та активно задіяні у процесі промислового виробництва, тобто використовуються відповідними суб'єктами господарювання у виробництві промислової продукції, а не лише мають характеристики, що дозволяють використовувати їх для промислового виробництва.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням, тобто, для промислового виробництва. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що протягом 2019 року належна йому нежитлова будівля використовувалась ТОВ «Омега керамікс» для виробництва господарських і декоративних керамічних виробів.
Матеріали справи не містять доказів використання ТОВ «Омега керамікс» у господарській діяльності цієї будівлі для виготовлення промислової продукції (виробництва господарських і декоративних керамічних виробів)
Одночасно з цим, матеріали справи не містять і докази використання позивачем вказаного об'єкта нерухомості в процесі промислового виробництва, тобто з метою виготовлення промислової продукції.
Судом не встановлено неправильності розрахунку суми нарахованого податку, відтак не встановлено ознак протиправності оскарженого рішення. Оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 листопада 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя І.С. Козачок