Справа № 495/1931/20
№ провадження 2/495/193/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
29 листопада 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайоний суд Одеської області у складі
головуючої - одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Іванченко А.С.,
справа № 495/1931/20,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна,
Стислий виклад позиції позивача.
30 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, просить суд: виділити в натурі 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з перерахунком ідеальних часток співвласників, 75/100 яких належатимуть ОСОБА_1 та визнати за ним право власності як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншим співвласником об'єкту нерухомості є відповідач ОСОБА_2 .
Вказує на неможливості нотаріального оформлення договору про виділ/поділ/ майна із спільної часткової власності в натурі через відсутність з відповідачем будь-яких контактів та наявності непорозумінь щодо володіння та користування житловим будинком.
Разом з тим, стверджує, що з технічної точки зору можливо здійснити такий виділ, проте з відступленням від ідеальних часток з присудженням грошової компенсації іншому співвласнику згідно Висновку судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 164/2019.
За вказаних вище обставин, він і звернувся до суду з відповідним позовом.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
03 квітня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.
11 серпня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача неодноразово надавав клопотання про відкладання розгляду справи з різних причин, які задовольнялися судом, на судове засідання призначене на 29 листопада 2021 року об 09.50 годині надав клопотання про розгляд справи за його відсутність та відсутність позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причина неявки суду невідома.
Зі згоди представника позивача, про що свідчить його клопотання, суд ухвалою від 29 листопада 2021 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.
Згідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо.
Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутність сторін, відповідно наданого клопотання представника позивача, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що дійсно заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2013 року по справі № 495/194/13-ц, визнано за ОСОБА_3 /наразі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ «А», загальною площею 124 кв.м., житловою площею 71,9 кв.м, літньої кухні літ «Б», сараю літ «В» ,сараю літ «Г», убиральні літ «Д», огорожі №1, воріт №2, хвірстки 3 3, цистерни №4, цистерни №5, розташованої на земельній ділянці площею 0,15 га. /л.с. 31-33/
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 205504151 від 27.03.2020 року, право власності кожної із сторін по справі на вищенаведений житловий будинок є зареєстрованим у встановленому законом порядку в рівних частках, по 1/2 частині.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-будівельної експертизи, складеного судовим експертом 26.11.2019 року, виходячи з проведеного візуального огляду житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , враховуючи його об'ємно-планувальне рішення та технічний стан, експертом було встановлено, що розділити вищевказаний житловий будинок між співвласниками, у відповідності до їх ідеальних часток, а саме: по 1/2 частці кожному технічно не надасться можливим. /л.с. 12-28/
Розмір грошової компенсації за 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , по ринковій вартості, без врахування вартості земельного компоненту, на момент складання даного висновку, становить:4 836 доларів США (чотири тисячі вісімсот тридцять шість), що еквівалентно 166 324 грн. (сто шістдесят шість тисяч триста двадцять чотири).
Курс НБУ на дату оцінки 1 $ США = 24,0538 грн.
Виходячи з вищенаведеного, експерт пропонує один можливий варіант розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників, з виконанням будівельних робіт, з перерахунком часток та визначенням розміру грошової компенсації, відповідно до третього поставленого питання в Заяві від 14.11.2019 р. та в Договорі №110 від 14.11.2019 р.
Запропонований варіант розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1
Першому співвласнику при запропонованому варіанті розподілу пропонується виділити (див. графічне відображення, малюнки №3,4 - зазначено червоним кольором):
Частину житлового будинку літ. «А», площею 31.3 кв.м., інвентаризаційною вартістю 31 192 грн в складі наступних приміщень:
- приміщення №1-3 - житлова, площею 15,6 м2, інвентаризаційною вартістю 15546 грн;
- приміщення №1-4 - житлова, площею 15,7 м2, інвентаризаційною вартістю 15646 грн. Підвал літ, «а», площею 22.2 кв.м., інвентаризаційною вартістю 35 838 грн., в складі наступних приміщень:
-приміщення №1 - шийка підвалу, площею 5,2 м2, інвентаризаційною вартістю 8394 грн;
- приміщення №ІІ - підвал, площею 17,0 м , інвентаризаційною вартістю 27444 грн;
-прибудову «А1», площею 22,0 кв.м., інвентаризаційною вартістю 23 075 грн, в складі наступних приміщень:
-приміщення №1-1 - коридор, площею 5,0 м2, інвентаризаційною вартістю 5244 грн.;
- приміщення №1-2 - кухня, площею 12,6 м2, інвентаризаційною вартістю 13216 грн.;
- приміщення №1-5 - ванна, площею 4,4 м2, інвентаризаційною вартістю 4615 грн.;
з господарських будівель та споруд:
- навіс літ. «а1», інвентаризаційною вартістю 5704 грн.;
- веранду літ. «б», інвентаризаційною вартістю 998 грн.;
- літню кухню літ. «Б», інвентаризаційною вартістю 52 508 грн.;
- сарай літ. «В», інвентаризаційною вартістю 10 599 грн.;
- сарай літ. «Г», інвентаризаційною вартістю 2 488 грн.;
- убиральню літ. «Д», інвентаризаційною вартістю 1243 грн.;
- цистерну №5, інвентаризаційною вартістю 1645 грн.;
загальною інвентаризаційною вартістю 165 290 грн, що відповідає 75/100 частинам, що на 5/100 частин більше ідеально належної частини.
Розмір грошової компенсації за 25/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , яку повинен сплатити перший співвласник другому співвласнику, при запропонованому варіанті розподілу житлового будинку, на момент складання даного висновку, становить: 2 418 доларів США (дві тисячі чотириста вісімнадцять), що еквівалентно 58 162 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто шістдесят дві).
Курс НБУ на дату оцінки 1 $ США = 24,0538 грн.
Другому співвласнику при запропонованому варіанті розподілу пропонується виділити (див. графічне відображення, малюнки №3,4 - зазначено зеленим кольором):
Частину житлового будинку літ. «А», площею, 48,5 кв.м., інвентаризаційною вартістю 48 332 грн, в складі наступних приміщень:
- приміщення №2-1 - коридор, площею 7,9 м2, інвентаризаційною вартістю 7873 грн;
- приміщення №2-2 - житлова, площею 25,1 м2, інвентаризаційною вартістю 25013 грн;
- приміщення №2-3 - житлова, площею 15,5 м2, інвентаризаційною вартістю 15446 грн;
з господарських споруд:
- цистерну №4, інвентаризаційною вартістю 7152 грн;
загальною інвентаризаційною вартістю 55 484 грн, що відповідає 25/100 частинам, що на 25/100 частин менше ідеально належної частини.
При запропонованому варіанті розподілу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , до складу частини житлового будинку, запропонованої до виділу другому співвласнику, входять житлові та підсобні приміщення, без наявності кухні та санвузла, що не відповідає вимогам ДБН.
Згідно п. 3.17 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, та визначення порядку користування нерухомим майном, Київський НДІСЕ Міністерства юстиції України, вказано: «... 3.17 В місцевості, яка не забезпечена центральною каналізацією, при визначенні можливості поділу (виділу частки) житлового будинку необхідно виходити з того, що убиральня (туалет) може бути влаштована окремо на присадибній земельній ділянці... Надвірні убиральні ... повинні відповідати чинним нормам правилам, зокрема щодо їх технічного вирішення та розміщення на земельній ділянці, бути зручними в експлуатації...».
Згідно п. 3.19 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном, виданих Київським НДІСЕ Міністерства юстиції України, вказано: «... 3.19 Поділ горища житлового будинку зазвичай виконується по лінії поділу (виділу частки) першого поверху будинку, якщо будинок одноповерховий...».
Враховуючи вищенаведені вимоги нормативно-технічних актів, при запропонованому варіанті розподілу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , сторонам необхідно виконати наступні будівельні роботи: другому співвласнику в запропонованій йому до виділу частині житлового будинку організувати або добудувати приміщення кухні, відповідно до вимог нормативно-технічних актів; влаштувати на земельній ділянці надвірну убиральню (туалет), відповідно до чинних будівельних норм і правил, зокрема щодо її технічного вирішення та розміщення на земельній ділянці; поділ горища виконати по лінії поділу (виділу часток) першого поверху будинку.
Згідно п. 3.25 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділ та визначення порядку користування нерухомим майном, виданих Київським НДІСЕ Міністерства юстиції України, вказано: «...3.25 Перелік та вартість будівельних робіт, виконання яких необхідно для переобладнання (реконструкції) житлового будинку, в тому числі систем інженерного обладнання, у зв'язку з його поділом (виділом частки) і запропонованими варіантами, визначається та залежить від прийнятих конкретних рішень (об'ємно-планувальних, конструктивних тощо), способу виконання робіт та застосовані будівельних матеріалів і виробів, які обумовлюються розробленою, відповідно до вимог законодавства, проектною та технічною документацією і і виконання /розроблення/ якої не відноситься до завдань судової будівельно-технічної експертизи..».
Нормативне обґрунтування.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18 червня 2007 року № 55.
Оцінка аргументів сторін. Висновки суду.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03 квітня 2013 року, справа № 6-12цс13.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, розділити житловий будинок по АДРЕСА_1 між співвласниками, у відповідності до їх ідеальних часток , а саме по 1/2 частці технічно не надається можливим.
Запропонований експертом варіант поділу такого, може значним чином зачіпати права іншого співвласника, адже як вказано у самому Висновку № 1644/2019 від 26.11.2019 року: При запропонованому варіанті розподілу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , до складу частини житлового будинку, запропонованої до виділу другому співвласнику, входять житлові та підсобні приміщення, без наявності кухні та санвузла, що не відповідає вимогам ДБН.
Суд також звертає увагу, що позивачем, всупереч норм чинного законодавства, не надано жодних належних та достатніх доказів, що частка, яка йому має виділятись, та яка залишиться у другого співвласника є ізольованою одна від одної, має окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складає окремий об'єкт нерухомого майна.
Посилання у Висновку судового експерта на п.3.17 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном, з можливістю влаштування убиральні /туалету/ на присадибній ділянці, та рекомендації щодо організації добудови приміщення кухні є суперечливими, адже про виділ заявляє перший співвласник, а другий поза волею залишається у гіршому становищі, що враховуючи інститут захисту права власності є неприпустимим.
На підставі вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, враховуючи їх належність, достатність та логічний взаємозв'язок, виходячи з норм чинного законодавства та його правозастосування до фактичних обставин справи, прийнявши до уваги неможливість розподілу житлового будинку між співвласниками у відповідності до їх ідеальних часток, а запропонований варіант розподілу може зачіпати права та інтереси іншого співвласника, суд приходить до висновку, що вимоги про виділ позивачу в натурі 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , з перерахуванням ідеальних часток - 75/100, яких належатимуть ОСОБА_1 заявлені необґрунтовано, тому задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо визнання за ним права власності як на окремий об'єкт нерухомого майна у складі приміщень житлового будинку запропонованих судовим експертом з відхиленням від ідеальних часток є похідними вимогами, та у зв'язку із неможливістю виділу ОСОБА_1 заявленої частини будинку, також задоволенню не підлягають .
Керуючись ст.ст. 319, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263- 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 29 листопада 2021 року.
Суддя: