Справа № 446/468/18 Головуючий у 1 інстанції: Коваль В.А.
Провадження № 22-ц/811/2915/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:63
15 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року, -
у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, орган опіки та піклування Кам'янка-Бузької райдержадміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та поновлення на квартирному обліку.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 1992 року по 21 червня 2017 року перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних Сил Збройних сил України. У 2003 році зарахований на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а після набуття статусу ветерана військової службу у 2017 році, отримав право на забезпечення житлом в позачерговому порядку. Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 56 від 02 березня 2018 року, його та членів його сім'ї знято з квартирного обліку у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Стверджує, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас, або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання ними житла з державного житлового фонду або за їх бажанням, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Зазначає, що право військовослужбовців, звільнених з військової служби в запас, залишатися на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду передбачено п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та п. 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та їх сімей жилими приміщеннями.
З наведених підстав просить:
-визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 56 від 02 березня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ;
-визнати за ним та членами його сім'ї право на перебування на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 з 14 лютого 2003 року, як громадян, які потребують поліпшення житлових умов, поновивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та члена його сім'ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.03.2018 року на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України зі збереженням черговості та пільг.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що проходив військову службу з 1992 року, має стаж військової служби більше двадцяти років, а відповідно до чинного законодавства військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. На думку апелянта суд не врахував вищенаведеного та вимог Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, який діє з 2006 року та не втратив чинності. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, орган опіки та піклування Кам'янка-Бузької райдержадміністрації належним чином своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 249-251), однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та орган опіки та піклування Кам'янка-Бузької райдержадміністрації, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та органу опіки та піклування Кам'янка-Бузької райдержадміністрації, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовці, які звільнені в запас за закінченням строку дії контракту, не входять до переліку звільнених військовослужбовців, які мають право залишитися на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, відтак права позивача рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 56 від 02 березня 2018 року,не порушені.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абз. 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
На виконання приписів ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок…).
Порядок… визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Відповідно до п. 24 Порядку… військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України за контрактом.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 13 від 14 лютого 2003 року ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 50 від 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 , складом сім'ї дві особи, зараховано до позачергової черги на отримання житла з 05 вересня 2017 року.
Відповідно до абз. 1 п. 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні за змістом положення закріплені в п. 29 Порядку…
При цьому дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов'язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.
Наказом командира Повітряного командування «Захід» (по особовому складу) від 22 травня 2017 року № 18 ОСОБА_1 звільнено у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з врахуванням вимог п.п. «ї» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент звільнення у запас позивача, його вислуга років на військовій службі у Збройних силах України становила близько 25 років, тобто значно більше, ніж встановлена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мінімальна вислуга на військовій службі, що дає право на отримання жилих приміщень для постійного проживання або за бажанням грошової компенсація за належне для отримання жиле приміщення, яка становить 20 років.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України (по стройовій частині) від 21 червня 2017 року № 130 ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформленим протоколом № 56 від 02 березня 2018 року ОСОБА_1 знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 .
Пунктом 30 Порядку… передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду від 17 березня .2020 року у справі № 487/5835/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18, від 19 травня 2020 року у справі № 683/2198/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 748/303/20.
Відповідно до п. 3 Порядку… військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
На момент зарахування позивача на квартирний облік, а саме, 14 лютого 2003 року, діяло Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року.
Відповідно до пункту 13 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; переміщення до нового місця служби в інший населений пункт; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; надання відомостей, що не відповідають дійсності, та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція…).
Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України приймаючи рішення, оформлене протоколом № 56 від 02 березня 2018 року, яким ОСОБА_1 знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 , керувалася наказом Міністерства оборони України від 19 червня 2014 року № 401 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», яким внесено зміни до Інструкції…, зокрема, в пункти 2.16 та 2.18 Інструкції…, які визначають підстави звільнення з військової служби, що надають право залишатися на квартирному обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби та підстави для зняття з обліку.
Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 1.4 Інструкції… військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 01 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Таким чином, норми Інструкції…, в тому числі і п. 2.16 та 2.18 Інструкції…, до яких внесено зміни наказом Міністерства оборони України від 19 червня 2014 року № 401 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями»,не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік 14 лютого 2003 року, тобто до 01 січня 2005 року.
Враховуючи те, що вислуга ОСОБА_1 на військовій службі у Збройних силах України складає більше ніж 20 років, а саме близько 25 років, беручи до уваги, що з 14 лютого 2003 року він зарахований на квартирний облік, а з 05 вересня 2017 року його зараховано до позачергової черги на отримання житла, звільнення позивача з військової служби відбулося у зв'язку із закінченням строку дії контракту, відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, а відтак слід визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформлене протоколом № 56 від 02 березня 2018 року в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 та поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та члена його сім'ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України з 14 лютого 2003 року зі збереженням черговості та пільг.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформлене протоколом № 56 від 02 березня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 та поновлення його та члена його сім'ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України з 14 лютого 2003 року зі збереженням черговості та пільг, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України на користь ОСОБА_1 1409.60 грн. судового збору за подання позову та 2114.40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року- скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України, оформлене протоколом № 56 від 02 березня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 .
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та члена його сім'ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України з 14 лютого 2003 року зі збереженням черговості та пільг.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Повітряних сил Збройних сил України на користь ОСОБА_1 1409.60 грн. судового збору за подання позову та 2114.40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2021 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк