Дата документу 24.11.2021 Справа № 592/4127/20
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 592/4127/20Головуючий у 1-й інстанції Макаров В.О. Повний текст рішення складено 11.05.2021 року.
Пр. № 22-ц/807/3138/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
24 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Стадник Семена Валерійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (надалі - ТОВ «СМК») про визнання кредитного договору недійсним
У березні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із вищезазначеним позовом (а.с. 1-6), який в подальшому уточнив (а.с. 78-79) та в якому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 19.09.2019 року, ОСОБА_1 отримав численні смс - повідомлення щодо необхідності погашення кредитів від різних фінансово-кредитних установ та таким чином дізнався, що на його ім'я було оформлено більше десятка кредитних договорів, у той час коли позивач перебував на лікуванні у період з 29.05.2019 року по 19.09.2019 року, і навіть не мав фізичної можливості укласти кредитні договори.
ОСОБА_1 стверджував, що жодного кредитного договору, ані у письмовому вигляді, ані через мережі Інтернет, він не укладав, оскільки у період з 29.05.2019 року по 19.09.2019 року перебував на лікуванні у зв'язку із серцево-судинною хворобою - інфарктом міокарда, за результатом чого 19.09.2019 року отримав 2 (другу) групу інвалідності по загальному захворюванню довічно.
Таким чином, позивач не мав фізичної змоги здійснити укладання кредитного договору, оформити позику у ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Отже, відсутній факт укладання договору позивача із відповідачем в розумінні відправних положень цивільного законодавства, зокрема ст. 626 ЦК України, оскільки позивач не здійснив жодних спрямованих дій на укладання кредитного договору, оскільки на час надання кредитних коштів від відповідача 14.09.2019 року, позивач перебував на лікарні та жодних договорів з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не підписував. Електронного цифрового підпису у позивача ніколи не було, тому здійснити підписання кредитного договору у електронній формі позивач також не міг.
Зважаючи на те, що позивач жодних кредитів не отримував, він звертався до органів поліції із заявою про вчинення злочину, шахрайства, відповідно до якої було відкрито кримінальне провадження за № 12019200440003193 за ч. 1 ст. 190 КК України.
08.01.2020 року ОСОБА_1 дізнався від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що через його картковий рахунок внаслідок несанкціонованого доступу до такого було отримано від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитні кошти.
Однак ОСОБА_1 наголошував, що не мав фізичної змоги здійснити укладання кредитного договору, оформити позику у ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Оскільки позивач не підписував жодних кредитних договорів із ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ані нарочно, ані за допомогою електронного цифрового підпису (у зв'язку із відсутністю останнього), відсутність досягнення згоди з усіх істотних умов договору як для кредитного в належній формі між позивачем та відповідачем, він вимушений звернутися до суду із позовною заявою про визнання кредитного договору з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» недійсним.
Крім того, між позивачем та відповідачем не було узгоджено всіх істотних умов кредитного договору, не визначено предмет договору, не визначено ціну договору; умови та строк надання грошових коштів, умови та строк погашення кредиту боржником. Жодних кредитних коштів від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на картковий рахунок позивача надіслано не було.
Таким чином, враховуючи те, що позивач не підписував жодних кредитних договорів із ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ані нарочно, ані за допомогою електронного цифрового підпису (у зв'язку з відсутністю у останнього), згоди усіх істотних умов договору, в належній формі між позивачем та відповідачем не оговорювалася, не прописувалося та не погоджувалося, вказане є підставою для визнання правочину недійсним в порядку захисту прав споживача.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Катрич О.М. (а.с. 27).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року (а.с. 30) вищезазначену цивільну справу передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Постановою Сумського апеляційного суду від 09 червня 2020 року (головуючий суддя Ткачук С.С., судді Кононенко О.Ю., Собина О.І.) апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. (а.с. 32) на вищезазначену ухвалу залишено без задоволення, ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року залишено без змін.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макарова В.О. (а.с. 72).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 81) вищезазначену справу прийнято до провадження, відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2021 року (а.с. 153-158) в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 160-162) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 174).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 175), дану справу призначено до апеляційного розгляду в режимі відеоконференції (а.с. 176) в порядку задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стадник С.В. (п. 3 апеляційної скарги сторони позивача а.с. 161 зворот), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів) та додаткової відпустки судді-доповідача у жовтні 2021 року (а.с. 193).
Відповідач (ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ») подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (а.с. 185-190).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 182-184) всі учасники цієї справи, у тому числі позивач ОСОБА_1 та представник останнього - адвокат Стадник С.В. (а.с. 163-164) в режимі відеоконференції, не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки всіх учасників цієї справи у дане судове засідання і на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи.
В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у повному обсязі у цій справі, керувався ст.ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для задоволення останнього.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування», у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою з основним видом діяльності за КВЕД: 64.92 Інші види кредитування (а.с. 60-62).
14.09.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» укладено кредитний договір № 1925741179409 на суму кредиту 4100,00 грн., строком на 17 днів (копія а.с. 118), та кредитний договір № 1925747070391 від 14.09.2019 року на суму кредиту 300,00 грн., строком на - 17 днів (копія а.с.117).
Позивач у цій справі просив суд визнати кредитний договір недійсним з підстав його непідписання; неузгодження всіх істотних умов для кредитного договору, зокрема, таких як предмету договору, ціни договору, умови та строк надання кредитних коштів, умови та строк погашення кредиту боржником; не надіслання кредитних коштів на його карткових рахунок.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір є консенсуальним та він вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що кредитні договори 14.09.2019 року укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до них мають бути застосовані приписи цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із послідовністю укладення спірного кредитного договору, клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов'язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню https://bistrozaim.ua/oferta.pdf та підтвердженням своєї згоди на це шляхом проставлення відмітки у пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій».
Після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS. Після отримання СМС, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Після подачі заявки, позивач отримав на свій телефон, вказаний у заявці, СМС повідомлення з унікальним кодом, який ввела на сайті bistrozaim.ua. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою відповідача для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і тільки після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці.
Зазначений порядок укладення електронного договору узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, в якій визначено законність укладання кредитних договорів за мікрокредитами та встановлено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до ст. 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
На такі особливості укладення договорів про надання фінансових послуг, зокрема в електронному вигляді, звернула увагу піднаглядних фінансових установ в інформаційному повідомленні від 01.08.2017 року і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг».
Відповідно до Заяв-анкет для отримання кредиту «Ознайомившись з кредитним договором, додатком 2 - Умови надання та обслуговування кредитів, що розміщені на офіційному сайті, та погодившись з ними, ознайомившись із Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства, прошу Товариство надати мені кредит на особисті потреби у розмірі 300,00 грн. Розмір затвердженої суми 4400,00 грн.».
Згідно із п. 1.1. Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, за цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується Сторонами в Заяві-Анкеті, яка є Додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною (надалі за текстом - Заявка-Анкета), на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно умов цього Договору його Додатків та Правил. Отже, предмет договору визначений сторонами.
Відповідно до Заяв-анкет для отримання кредиту визначено ціни договору: №1925747070391 - 300,00 грн., № 1925741179409 - 4100,00 грн. Таким чином, ціну договорів визначено сторонами.
Згідно із п. 1.1. Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, за цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується Сторонами в Заяві-Анкеті, яка є Додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно умов цього Договору його Додатків та Правил.
Відповідно до п. 1.3 Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, кредит надається на строк визначений у Заявці-Анкеті, яка є Додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до Заяв-анкет для отримання кредиту визначено строки: № 1925747070391 - 17 днів, № 1925741179409 - 17 днів.
Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що умови та строк надання грошових кошті визначено сторонами. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Відповідно до п. 1.5 Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, з врахуванням положень п. 1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку відсотків річних, розмір яких зазначається та узгоджується Сторонами в Заявці-Анкеті, яка є Додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.7 Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, при видачі кредиту на суму, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати та /або) на строк, що не перевищує одного місця, то при внесенні суми, що є недостатньою для погашення кредиту повністю, кошти зараховуються у наступному порядку: 1) у першу чергу сплачується сума неустойки; 2) у другу чергу сплачуються проценти за кредитом; 3) у третю чергу сплачується сума кредиту.
Згідно із п. 1.8 Умов надання та обслуговування кредитів від 02.05.2019 року, при видачі кредиту на суму, що перевищує одну мінімальну заробітну плату та /або) якщо строк перевищує один місця, то при внесенні суми, що є недостатньою для погашення кредиту повністю, кошти зараховуються у наступному порядку: 1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що умови та строк надання грошових кошті визначено сторонами. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Згідно із детальним алгоритмом отримання позики із застосуванням електронного сервісу на сайті, перш ніж отримати позику, клієнт зобов'язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджує направлення оферти у відповідності до запропонованої позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій».
Відповідна галочка була проставлена під час укладання вищезазначених кредитних договорів, адже без цього подання заявки є неможливим.
Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що позивач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви, зокрема, П.І.Б, РНОКПП, місце проживання, телефон, е-mail, дані паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи, та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписав зазначені заяви (а.с. 119-122).
Заявки сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач здійснив всі дії, необхідні для ідентифікації себе в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, самостійно ввівши всі свої дані та підписавши спірні кредитні договори електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Положеннями про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011, встановлено, що підтвердженням укладання фінансовою установою зі споживачем електронного договору є послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ІТС, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
Згідно даних ІТС, наданих відповідачем до заперечення на відповідь на відзив (а.с. 107-127), ТОВ «Служба миттєвого кредитування» здійснило укладання електронних договорів, що підписані за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Підписання кредитних договорів здійснювалося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом внесення на сайті коду, отриманих на телефон позивача.
Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.119-122), і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи позивача щодо відсутності доказів підписання ним договору судом першої інстанції правильно не взято до уваги, оскільки кредитний договір позики укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.
Згідно із п. 7.1.5. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
В силу вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Так, відповідно до довідок Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 09.12.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 оформив кредитний договір № 1925747070391 від 14.09.2019 року 16:05:39 на суму 300,00 грн. в режимі он-лайн. (а.с.123). На його банківську кредитну карту були перераховані кошти за кредитним договором, на підтвердження вказаного є дані від ЗОД «Райффайзен Банк Аваль» з підтвердженням отримання на карту кредиту у сумі 300,00 грн.
Також, ОСОБА_1 оформив кредитний договір № 1925741179409 від 14.09.2019 року 16:05:38 на суму 4100,00 грн. в режимі он-лайн. На його банківську кредитну карту були перераховані кошти за кредитним договором, на підтвердження вказаного є дані від ЗОД «Райффайзен Банк Аваль» з підтвердженням отримання на карту кредиту у сумі 4100,00 грн.(а.с.124).
Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд першої інстанції правильно критично відносився до тверджень позивача, що він не підписував спірний кредитний договір. Оскільки, відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» позивач здійснив дії, описані вище, для укладення спірних кредитних договорів та отримання коштів (а.с.119-122), а відповідач, в свою чергу, виконав свої зобов'язання з надання грошових коштів, перерахованих платіжною системою «ВАЙ ФОР ПЕЙ», яка є учасником внутрішньодержавної системи «FLASHPAY», за допомогою якої також верифікується та додається банківська картка клієнта, реквізити якої позивач вніс особисто, зазначивши свою банківську картку АТ «Райффайзен Банк Аваль», то належить дійти висновку про додержання порядку укладання електронного договору зазначеного у ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та помилковість доводів позивача про їх неукладеність.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач у цій справі не заявляв у цій справі питання визнання спірного кредитного договору недійсним внаслідок визнання недійсним положення спірного кредитного договору стосовно відповідальності та жодним чином не обґрунтовував, яким чином визнання недійсним положення спірного кредитного договору стосовно відповідальності зумовлює зміну інших положень спірного кредитного договору.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував у цій справі постанову Верховного суду України від 04.09.2019 року по справі № 752/4239/15-ц стосовно визнання кредитного договору недійним на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
У даній справі судом першої інстанції було правильно встановлено, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, а відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Зважаючи на зазначену позицію Верховного суду України викладену у постанові від 04.09.2019 року по справі № 752/4239/15-ц, суд першої інстанції правильно у цій справі встановив, що підстав для визнання спірного кредитного договору з заявлених позивачем підстав порушення вимог законодавства про захист прав споживачів у цій справі немає.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. дублюють доводи позовної заяви сторони позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він та його представник вважають єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач ОСОБА_1 та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.
Так, стороною позивача належними, допустимими доказами у цій справі у тому числі не було доведено, що позивач ОСОБА_1 в силу свого стану здоров'я (кома, відсутність рухів тіла та мовлення тощо) не міг 14.09.2019 року, перебуваючи на лікуванні з 29.05.2019 року по 19.09.2019 року із діагнозом після перенесення інфаркту міокарда 28.05.2019 року та відповідної операції у зв'язку із цим 29.05.2019 року (а.с.14-20), фізично не міг укласти вищезазначений кредитний договір сторін, який позивач на теперішній час просить визнати у цій справі недійсним.
Також, будь-які відносини позивача із третіми особами не можуть впливати на дійсність вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі.
Само по собі звернення позивача до правоохоронних органів 25.10.2019 року із заявою про вчинення відносно нього 14.09.2019 року невстановленою особою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України (шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілиммайна чи права на нього, витяг із ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12019200440003193 від 26.10.2019 року а.с.21) нічого у цій справі не спростовує і не підтверджує.
Оскільки, в силу вимог ст. 82 ч. 6 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності …, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника Стадник С.В. не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Крім того, встановлено що позивач ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю 2 групи безстроково (а.с. 12) та споживач, в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Стадник Семена Валерійовича залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 26.11.2021 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.