Справа № 944/1122/21
Провадження №2/944/929/21
20.10.2021 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
представника позивачів Ільківа М.М. ,
представника відповідача Гординюка В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» про відшкодування моральної шкоди,
09 березня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ТзОВ «Українські лінії», в якому просять стягнути з ТзОВ «Українські лінії» моральну шкоду, завданої смертю потерпілих, а саме: на користь ОСОБА_3 500000,00 грн., на користь ОСОБА_4 500000,00 грн., на користь ОСОБА_5 200000,00 грн., на користь ОСОБА_6 500000,00 грн., на користь ОСОБА_7 500000,00 грн., на користь ОСОБА_8 200000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 , який був працівником ТзОВ «Українські лінії», керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням Львів - Краківець у напрямку м. Львова, неподалік будинку № 28 по вул. Яворівській в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, що виразилося в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та без причин технічного характеру виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль марки «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_10 і такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами, внаслідок чого водій автомобіля «Volvo 340» ОСОБА_10 та пасажири цього транспортного засобу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 загинули на місці події. Порушення вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_9 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками - смертю потерпілих. Власником автобуса марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ТзОВ «Українські лінії», з яким водій ОСОБА_9 перебував на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах. Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року, залишеним без змін Львівським апеляційним судом в частині покарання, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України. В частині заявлених цивільних позовів, справу передано на новий розгляд до Яворівського районного суду Львівської області в порядку норм Цивільно-процесуального кодексу України. Позивачі вважають, що їм відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті брата і сина ОСОБА_13 та брата і сина ОСОБА_12 . Після їх сім'ї позивачів страждають розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування та неможливості змиритись із трагедією життя, що призвело до суттєвих та непоправних змін у їхніх життях. Відповідачем було завдано їм моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов'язаних з втратою братів та синів. У зв'язку із тим, що ними понесені сильний моральний стрес, розмір, а також моральної шкоди оцінюють у в 2400000,00 грн., з яких: для бать та матері ОСОБА_13 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - по 500000,00 грн., для рідної сестри ОСОБА_13 ОСОБА_8 - 200000,00 грн., для батька та матері ОСОБА_12 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 500000,00 грн., для рідного брата ОСОБА_12 ОСОБА_5 - 200000,00 грн. Вважають, що така сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної дорожньо-транспортної пригоди можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. Крім того, вони пережили сильний стрес, негативні емоції та хвилювання, що потягли подальші тривалі душевні страждання. Відповідачем було завдано позивачам моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов'язаних з втратою рідних. Також ОСОБА_12 і ОСОБА_13 загинули у молодому віці, не створивши власних сімей, а тому батьки та рідні загиблих не побачили ані успіхів у професії загиблих, ані внуків і племінників від них, ані майбутнього. До того ж, у зв'язку із тривалістю розгляду справи у суді, що становить два роки, позивачами неодноразово було понесено моральні страждання, оскільки про рідних людей слід було розповідати у судових засіданнях, що впливало на психічний стан позивачів. Тривалий час, під час якого проводився судовий розгляд справи, щодо притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності жодної матеріальної чи фінансової допомоги з боку обвинуваченого чи цивільного відповідача ТзОВ «Українські лінії» позивачам надано не було.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. від 11 березня 2021 оку відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. від 22 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката Ільківа М.М. про забезпечення позову.
01 липня 2021 року ТзОВ «Українські лінії» подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачами, є завищеним. Так, законодавством не визначено конкретного порядку або процесу оцінки чи вирахування розміру моральної шкоди, проте вказане не звільняє жодну сторону судового процесу від обов'язку доказування та збирання доказів. Позивач зобов'язаний довести як сам факт завдання такої шкоди, так і його розмір, що повинен бути підтверджений відповідними доказами. Абзацом 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В свою чергу, позивачі (вже вдруге) обґрунтовують розмір заподіяної моральної шкоди виключно словами, що містяться в тексті позовної заяви, не надавши належних та допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, які б підтвердили розмір чи принаймні розкрили механізм його визначення,заподіяння їм моральної шкоди в сумі саме 2400000,00 гри., яка, на думку відповідача, є явно завищеною. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 липня 2007 року вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ). Таким чином, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже, має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства і, зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України. В даному контексті необхідно зазначити та погодитися з твердженнями та доводами позивачів, що ТзОВ «Українські лінії» дійсно є суб'єктом відповідальності за спричинену шкоду. В той же час, безпосередньо відповідач не нехтував жодними нормами законодавства, пряма вина чи умисел відсутні, а будь-які його дії не могли б попередити виниклу трагедію. Крім того, за кермом перебувала фізична особа, найманий працівник. Відповідальність аідповідача пов'язана лише з перебуванням у трудових відносинах із ОСОБА_9 , однак жодні дії чи бездіяльність відповідача не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з ДТП та її наслідками. Також даний факт вже встановлений судами при розгляді в рамках кримінального та цивільного судочинства, не оспорюється та не заперечується і позивачами у позовній заяві що саме у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_9 сталася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої загинули ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , тобто винні діяння водія перебувають у прямому причинному зв'язку із ДТП та настанням трагічних наслідків. Відповідач у повній мірі виконав усі можливі дії задля безпеки та комфорту транспортних перевезень, але «людський фактор» неможливо контролювати та передбачити. Безсумнівно та зрозуміло, що позивачам дійсно завдані моральні страждання у зв'язку зі смертю близьких осіб, але винних дій чи порушень їх прав безпосередньо відповідачем у даному випадку немає, а тому розмір відшкодування має бути співмірним та враховувати конкретні обставини справи. Як вбачається із наведеної вище практики ЄСПЛ, відшкодування моральної шкоди має на меті не тільки покриття шкоди, завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав. Проте в даному випадку будь-який розмір моральної шкоди не буде засобом попередження для відповідача щодо вчинення порушень прав, оскільки ТзОВ «Українські лінії» нічиїх прав будь-якими діями не порушувало. Таким чином, в даному конкретному випадку суд має врахувати лише покриття шкоди, завданої саме потерпілім, і не може при визначені належного та справедливого розміру відшкодування брати до уваги міркування щодо виховного характеру заходів відшкодування стосовно ТзОВ «Українські лінії». Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів. Також згідно з судовою практикою Верховного Суду у справах даної категорії вбачаються такі розміри стягнутої моральної шкоди з осіб, безпосередньо винних у ДТП та осіб, з якими винні перебували в трудових чи інших правовідносинах - 90000,00 грн, 10000,00 грн, 50000,00 грн 150000,00 грн, 200000,00 грн, 85384,00 грн, 80000,00 грн. Таким чином, розмір грошової моральної шкоди визначається судом у кожному випадку індивідуально та з урахуванням конкретних обставин справи. Крім того, ТзОВ «Українські лінії» в індивідуальному досудовому порядку була виплачена якраз-таки родинам загиблих ОСОБА_12 та ОСОБА_14 матеріальна допомога на поховання в розмірі по 30003,96 грн на кожного, з яких сплачені також відповідні податки та збори. Із зазначених обставин відповідач вважає, що позивачами на підтвердження своїх позовних вимог не долучено належних та допустимих доказів в розумінні статей 76 - 78, 81 ЦПК України, які б підтвердили розмір (чи принаймні розкрили механізм його визначення) заподіяння їм моральної шкоди в загальній сумі саме 2400000,00 грн. Тому, на думку відповідача, за даних обставин співмірним, справедливим та таким, що у повній мірі відповідає заподіяній шкоді, буде визначення відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у розмірі 100000,00 грн для кожного з них. Разом з тим, для встановлення фактів проживання однією сім'єю загиблого ОСОБА_12 та його брата ОСОБА_5 , а також загиблого ОСОБА_13 та його сестри ОСОБА_8 , як того вимагає чинне законодавство, позивачами доказів не надано, а тому в позові ОСОБА_5 і ОСОБА_8 слід відмовити. Також при винесенні рішення просить врахувати факт, що фінансовий та економічний стан ТзОВ «Українські лінії» суттєво погіршився у зв'язку із пандемією коронавірусної хвороби COVID-19. Крім цього, відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачами, також є необґрунтованим, неспіврозмірним та недоведеним, а тому підлягає зменшенню або відмові у його стягненні.
20 липня 2021 року представник позивачів адвокат Ільків М.М. подав відповідь на відзив, який вважає необґрунтованим, а також таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що відповідачем не надано жодного належного аргументу, що вказував ба на те, що брат ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_8 не зазнали моральних страждань. Не враховано те, що із загиблими останні зростали в одному домі, все дитинство та свідоме життя перебували у моральній близькості, постійно спілкувались та допомагали у разі потреби. Позовні вимоги заявлено з урахуванням ступеня близькості позивачів із сином та регулярність спілкування з ним. Також позивачі позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки у подальшому житті, а внаслідок втрати близької людини понесли втрату психологічного та фізичного стану здоров'я. Перелічені негативі явища не можуть не турбувати позивачів, не можуть викликати переживання, страждання, стрес, депресію, відтак факт моральних страждань є очевидним і не потребує доведення іншими ми засобами доказування. Враховуючи, що порушення вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_9 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - смертю потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , а власником автобуса марки «Neoplan N1122/3L» є ТзОВ «Українські лінії», з яким водій ОСОБА_9 перебував на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником, у випадку визнання вини останнього судом. Також незрозумілю є позиція, зазначена у відзиві на позовну заяву, що відповідач у повній мірі виконав всі можливі дії для безпеки та комфорту транспортних перевезень, адже жодної інформації щодо дій з приводу безпеки перевезень не зазначено, а внаслідок ДТП загинуло декілька осіб, відтак у випадку реалізації перевізником усіх можливих заходів безпеки, в тому числі врахування завантаженості та відстані, яку подолав водій з урахуванням особливостей людського фактору останнього, можливо б вдалось уникнути ДТП, та таких непоправних втрат. Позивачі вважають, що заявлена сума моральної шкоди є спів розмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної порожньо-транспортної пригоди можуть знайти своє вираження на психо-фізичному рівні та моральному стані життя і здоров'я позивачів, навіть через тривалий проміжок часу, а це при поданні відзиву представником відповідача не враховано. Характер фізичного болю та моральних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку із смертю найрідніших людей, а також вимушених змін у їх житті, неможливо виміряти, а вимоги щодо виплати відшкодування у зв'язку із смертю ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заявлено відповідно до принципів розумності та справедливості. Крім того, доводи відповідача про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не проживали разом із загиблими братами, ґрунтуються лише на припущеннях, а тому не можуть братись судом до уваги. Також при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди слід врахувати норми ст. 1177 Цивільного кодексу України, де зазначається, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження були визнані потерпілими. Визнаючи позивачів потерпілими в рамках кримінального провадження, державою визнано факт завдання їм моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому припущення представника відповідача з даного приводу є недопустимим. Крім цього, на законодавчому рівні не встановлено меж та розміру відшкодування моральної шкоди. Посилання представника відповідача на те, що в позасудовому порядку та під час судових процесів ТзОВ «Українські лінії» неодноразово намагалось врегулювати спір, не може братись до уваги, адже такі доводи нічим не підтверджені. В той же час, ні обвинувачений ОСОБА_9 , ні відповідач, крім витрат на поховання жодним чином не відшкодували навіть частково моральної шкоди, завданої позивачам. Також нормами Цивільного кодексу України не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо її відшкодування та розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом. З приводу посилань відповідача на судову практику у справах щодо відшкодування моральної шкоди, вважає, що представником відповідача надано суду лише односторонню практику із заниженими сумами. Вважає, що таку практику не можна брати до уваги, оскільки питання моральної шкоди не може розглядатися однаково у різних випадках, а мають братися до уваги усі фактори. Крім того, дана практика є застарілою, оскільки останньою постанову винесено у 2018 році. Враховуючи, що кримінальним правопорушенням позивачам завдано моральну шкоду, що знаходить своє вираження у найважчій формі - втраті близької людини, вважає, що заявлені вимоги є відповідними відносно тяжкості такої втрати. Також представником відповідача не надано суду жодного належного підтвердження скрутного матеріального стану ТзОВ «Українські лінії». При цьому, ДТП відбулося ще у 2018 році і станом на дату ДТП жодних карантинних обмежень, пандемії чи інших обставин непереборної сили, які б погіршували матеріальний стан відповідача не було, тому посилання представника відповідача на карантинні обмеження, пов'язані з пандемією корона вірусної хвороби COVID-19, є безпідставним, оскільки відповідно до інформації з офіційного сайту відповідача фінансові показники підприємства у 2019 році лише зросли. Щодо судових витрат представник позивача зазначає, що відповідно до позиції, викладеній у додатковій постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
17.08.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив представника позивачів, в якому зазначив, що не погоджується з викладеними у відповіді на відзив поясненнями, міркуваннями та аргументами, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Карпин І.М. від 30.08.2021 задоволено заяву про самовідвід та на підставі повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу розподілено судді Поворознику Д.Б.
Ухвалою суду від 28.09.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату , час та місце розгляду справи.
Представник позивачів адвокат Ільків М.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях, просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача адвокат Городнюк В.В. в судовому засіданні проти позову частково заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та письмовій промові у судових дебітах, а саме в частині розміру моральної шкоди просив позов задовольнити частково: в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у розмірі 100000,00 грн кожному; в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_8 просив відмовити повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, суд дійшов такого висновку.
Як встановив суд, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8, приблизно о 03 годині 20 хвилин, керуючи рейсовим автобусом «Київ - Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням Львів - Краківець у напрямку м. Львова, в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28 по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги: п. п. 1.2, 1.5, 1.10 розділу 1 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); п. 2.3 (пп. «д») розділу 2; п. п. 12.1, 12.4 розділу 12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та, без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль марки «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами та смерть пасажирів, зокрема, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 .
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб) та призначено відповідне покарання.
Даний вирок залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в частині визнання винуватим ОСОБА_9 та призначення йому покарання.
Також судом встановлено, що ОСОБА_9 станом на день даної ДТП - ІНФОРМАЦІЯ_8 - перебував у трудових правовідносинах з ТзОВ «Українські лінії» та здійснював рейс Вроцлав-Київ по маршруту Дніпро-Згожелець у складі екіпажу.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками загиблого ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 .
Позивач ОСОБА_5 є братом загиблого ОСОБА_12 , що підтверджується копіями їхніх свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
Позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є батьками загиблого ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_5 .
Позивач ОСОБА_8 є сестрою загиблого ОСОБА_13 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .
Описані вище фактичні обставини сторони не заперечують.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТзОВ «Українські лінії» моральної шкоди на користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є батьками та братом загиблого ОСОБА_12 , та на користь позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , які є батьками та сестрою загиблого ОСОБА_13 .
Щодо обставин заподіяння шкоди батькам, а також братові та сестрі, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата дитини та брата для будь-якої людини, тим більше при наявності життєвих зв'язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.
Внаслідок смерті синів, як позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 так і позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили опору і підтримку. Самі спогади про дітей, як вони росли, виховувалися, розвивались, неможливість будь-яким способом повернути минуле, чи повернути своїх рідних завдає батькам невиправних душевних страждань. Втрата дитини, кожному з них спричинила глибоку душевну рану.
Без сумніву тяжкі наслідки втрати є також і для позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які втратили своїх братів, з якими жили разом, виховувались і така втрата супроводжуватиме їх протягом всього життя.
Передчасна смерть сина та брата, близької для позивачів людини, на переконання суду, однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв'язку, який не може бути поновлений та, відповідно, завдає довготривалих, глибоких та непоправних душевних страждань.
Також суд враховує, що відповідач також фактично не заперечує факту заподіяння позивачам моральної шкоди, спричиненої втратою (загибеллю) їх близьких людей.
Щодо розміру моральної шкоди, визначеного позивачами, суд зазначає таке.
Згідно з нормами Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Враховуючи описані вище обставини, встановлені судом, які сторонами не оспорюються і не заперечуються, принцип верховенства права, згідно з яким відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, принципи розумності і справедливості, зважаючи на глибину душевних страждань, яких позивачі зазнала у зв'язку із втратою близьких людей і непоправність такої втрати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьків загиблих), моральної шкоди підлягають задоволенню в повному розмір, а саме по 500000,00 грн кожному із вказаних позивачів, а на користь ОСОБА_17 та ОСОБА_8 (рідних брата і сестри загиблих) підлягають задоволенню частково, в розмірі по 100000,00 грн, що, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих їм моральних страждань.
Твердження представник відповідача про те, що позивачам ОСОБА_17 та ОСОБА_8 (рідним братові і сестрі загиблих) взагалі не належить виплачувати моральне відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування чого, представник відповідача посилається на те, що ці позивачі, крім того, що не обґрунтували розміру моральної шкоди, також не надали доказів того, що вони проживали разом із загиблими братами, а наявність лише родинних відносин не є підставою для виникнення у них права на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими і не бере відхиляє, зважаючи на таке.
Як суд уже зазначав вище, для позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 також настали тяжкі наслідки в результаті втрати своїх братів, з якими жили разом, виховувались і така втрата супроводжуватиме їх протягом всього життя. Також суд враховує невелику різницю у віці між ними, тобто вони все дитинство проводили разом, постійно комуні кували, мали спільні інтереси, в результаті чого між ними, очевидно, сформувались міцні емоційні зв'язки, незважаючи на місце проживання у дорослому віці. Крім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 були визнані потерпілими у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_9 .
При цьому, факт проживання ОСОБА_17 і ОСОБА_8 разом із загиблими братами підтверджується доданими до позовної заяви довідками Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільняннського району Запорізької області від 27 грудня 2018 року № 124 та Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 31 січня 2019 року № 153.
В свою чергу, відповідач жодними доказами не спростував відомостей, наведених у цих довідках, а лише заперечує такі відомості без будь-яких підтверджень, що не відповідає вимогам ст. ст. 12, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України.
Щодо доводів представника відповідача про те, що смерть ОСОБА_12 і ОСОБА_13 відповідно) сталася не з вини безпосередньо ТзОВ «Українські лінії», а ОСОБА_9 , що потрібно врахували при визначенні розміру відшкодування сім'ям потерпілих, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено спеціальну норму, якою безумовно встановлено, що саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, що така шкода була заподіяна з вини безпосередньо такого представника.
Відповідно, відсутність вини самого ТзОВ «Українські лінії» як юридичної особи у загибелі ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , у спірному випадку не лише не звільняє відповідача від відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті цих осіб членам їхніх сімей, а й не має юридичного значення при визначенні розміру моральної шкоди.
Щодо посилання відповідача на суттєве погіршення майнового стану ТзОВ «Українські лінії» через запровадження на території України і за її межами карантинних обмежень, пов'язаних з пандемією, спричиненою корона вірусною інфекцією COVID-19, суд зазначає, що дана обставина не має значення для вирішення справи, оскільки нормами законодавства не передбачено врахування майнового стану особи, на яку покладено обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, при визначенні розміру такої шкоди, а дана обставина може враховуватись вже в процесі виконання судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинули ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , мала місце ще ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто майже три роки тому, однак ТзОВ «Українські лінії» з того часу не вжило жодних дієвих заходів для добровільного відшкодування моральної шкоди позивачам в позасудовому порядку (доказів такого відповідач суду не надав).
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з ТзОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі по 500000,00 грн кожному, а на користь ОСОБА_17 і ОСОБА_8 - в розмірі по 100000,00 грн.
Також відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, позивачі від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до норм ч. ч. 1, 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог
Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, із відповідача ТзОВ Українські лінії» слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних, а саме у розмірі 22000,00 грн (1% суми задоволених позовних вимог).
Щодо відшкодування відповідачем понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до норм ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо
Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв'язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Судом встановлено, що між адвокатом Ільківом М.М. та ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 06.02.2019 року укладено договори про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання представляти інтереси останньої в судах усіх інстанцій.
Ордерами серії ВС № 106356, ВС № 1063257, ВС №1063261, ВС № 1063262, ВС № 1063260 від 03.03.2021 підтверджується надання правової допомоги та представництво інтересів всіх позивачів адвокатом Ільківом М.М.
При подачі до суду позову представником позивачів пред'явлено (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли, і які орієнтуються пронести.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки відповідачем не надано належних та вмотивованих доказів, які б доводили неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд не оцінює дані витрати на предмет їх співмірності.
Враховуючи складність справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на надання послуг, їх види і обсяг, значення справи для позивачів, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати є обґрунтованими і співмірними.
Доводи представника відповідача про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу завищені у шість разів, оскільки адвокат Ільків М.М. представляє інтереси всіх позивачів, суд вважає необґрунтованими і відхиляє, оскільки кожен з позивачів є окремим учасником справи, несе витрати самостійно і, відповідно, має право на їх відшкодування.
Зважаючи на наведене вище, а також враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задоволено в повному обсязі, суд вважає, що судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на їх користь у повному обсязі, а саме в розмірі по 4200,00 грн, а оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_8 задоволено частково (половину від ціни позову), на їх слід стягнути з відповідача половину витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а саме по 2100,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 137, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь держави судовий збір в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_3 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_4 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_5 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_6 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_7 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_8 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 року.
Повне найменування сторін:
позивачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_11 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_12 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», код ЄДРПОУ 30678480, адреса місцезнаходження: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б;
Суддя Д.Б. Поворозник