465/5550/19
2/465/882/21
Іменем України
(заочне)
25.11.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі -
головуючого судді Мигаль Г.П.
при секретарі судового засідання Максимович М.М.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
01 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 09 грудня 2016 року відповідач отримав кредит у розмірі 17881,68 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоджу на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 12 серпня 2019 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 57100,83 грн., яка складається з: 13569,16 грн. - заборгованість за кредитом; 3844,24 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 14454,52 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 25232,91 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09 грудня 2016 року в розмірі 57100,83 грн. та судові витрати.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому останній просив справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечує.
У зв'язку з наведеним, суд вважав за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року відкритоспрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою від 25 листопада 2021 року справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вирішено слухати в порядку заочного розгляду на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено фактичні обставини справи.
08 липня 2010 року відповідач підписав анкету, в якій зазначено, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг./а.с. 4/
09 грудня 2016 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (яке змінило найменування на АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № SAMDN500ТС003449443 від 08 липня 2010 року укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, яка підписана відповідачем. /а.с. 8/
Згідно пунктів 1.1.1, 1.1.2 Генеральної угоди сторони узгодили по Договору зменшити розмір заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 21283,95 грн., комісії на 3545,38 грн., пеню на 0 грн., штраф на 403,58 грн.; заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 20151,69 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 525, 526, 546 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 09 грудня 2016 року визначено, що відповідно до ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день, за зобов'язаннями, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 25232,91 грн.
Відповідно до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Крім того, позивач просить суд стягнути заборгованість за пенею в розмірі 14454,52 грн.
В пункті 2.1 Генеральної угоди сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 17881,69 грн. на строк 12 місяців з 09 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 17881,69 грн. в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,08 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1597,14 грн. для погашення заборгованості за кредитом. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31 грудня 2017 року.
Згідно з п. 2.5. Генеральної угоди позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Генеральної угоди та Умов та правил.
Проте, в Генеральній угоді від 09 грудня 2016 року відсутні умови, щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а містяться лише посилання на «Умови та Правила надання банківських послуг». Відсутні такі умови і в анкеті від 08 жовтня 2010 року.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (п. 8.24).
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п. 8.25).
В постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 зазначено, що зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (п. 32).
В цій же постанові Верховний Судом зазначено, що в тому числі на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (п. 32).
Суд враховує, що нарахованих Позивачем штрафу в розмірі 25232,91 грн. значно перевищує розмір позики, яка становить 13569,16 грн.
Згідно ст. 2 ЦПК України завдання справедливого розгляду і вирішення цивільних справ превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи завдання справедливого вирішення даної цивільної справи, принципи добросовісності, розумності та пропорційності, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та вказані вище висновки щодо застосування норм права, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, стягнувши з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 13569 грн., оскільки стягнення штрафу в більшому розмірі, на переконання суду, набуло би ознак каральної санкції, суперечило засадам справедливості цивільного судочинства та фактично призвело би до необґрунтованого збагачення однієї із сторін за рахунок іншої.
За таких обставин, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих Позивачем доказів, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі в розмірі 30982,56 грн., що складається: заборгованість за кредитом 13569,16 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 3844,24 грн., штраф відповідно до п. 22 Генеральної угоди - 13569,16 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покласти на відповіда, який допустив заборгованість перед банком.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,273,274-279 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 грудня 2016 року в розмірі 30982,56 ( тридцять тисчя дев'ятсот вісімдесят дві гривні 56 коп.), що складається: заборгованість за кредитом 13569,16 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3844,24 грн., штраф відповідно до п. 22 Генеральної угоди - 13569,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1921 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судових витрат у виді судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30днів з дня проголошення судового рішення.
Сторони у справі -
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», МФО 351629, Код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.П. Мигаль