Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 листопада 2021 р. № 520/14334/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4), третя особа - Офіс Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність прокуратури Харківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку - 29 227,37 грн. .3обов'язати Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку 29 227,37 грн. Визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо непризначення ОСОБА_1 в Харківській обласній прокуратурі на рівнозначну тій посаді, яку він займав до тимчасового визначення йому робочого місця. 3обов'язати Харківську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області вакантну посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури. Зобов'язати керівника Харківської обласної прокуратури перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 03.06.2021 заробітну плату з розрахунку посадового окладу, встановленого для прокурора відділу Харківської обласної прокуратури. Зобов'язати Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої заробітної плати за період з 26.03.2020 по 18.08.2020 на підставі ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18).
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, він кому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що з 14.04.2005 року позивач працює в органах прокуратури України.
На підставі наказу від 05.01.2016 року №55к позивача переведено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області .
13.07.2020 року четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №16 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом прокуратури Харківської області №1888к від 18.08.2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року. Зазначено, що підставою звільнення слугувало рішення восьмої кадрової комісії від 13.07.2020 року №16.
Рішенням Харківського окружного адміністративного від 11 лютого 2021 р. (справа № 520/12484/2020) було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . адреса: АДРЕСА_2 ) до Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4), кадрової комісії №4 з атестації прокурорів регіональних прокуратур (адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), третя особа: Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №16 від 13.07.2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Харківської області №1888к від 18.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2020 року по 11.02.2021 року у розмірі 125259 (сто двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, звернуто до негайного виконання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 вказане рішення суду від 11.02.2021 залишено без змін.
Представником позивача було направлено запит до Харківської обласної прокуратури з проханням надати довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , повідомити про кількість відпрацьованих робочих днів за останні два місяці, що передували події звільнення, складові заробітної плати та повідомити, чи було виплачено вихідну допомогу при звільнені, що передбачена ст.44 КЗпП України.
30.06.2021 на адресу позивача надійшла відповідь Харківської обласної прокуратури, в якій повідомлено, що вихідна допомога позивачу не виплачувалась, надано розрахункові листи та довідку про середній заробіток.
Наказом №1501 від 03.06.2021 керівника обласної прокуратури ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області від 21.08.2020.
Наказом №1502 від 03.06.2021 керівника обласної прокуратури прокурору відділу Омельченку І.І. поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обличкування управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області, посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №46ш, тимчасово визначено робоч6е місц3е в управлінні нагляду за додержанням законів Національною Поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Харківської обласної прокуратури.
Цим же наказом ОСОБА_1 з 03.06.2020 встановлено надбавку за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи.
Листом Харківської обласної прокуратури від 15.07.2021 № 07-8008- 21 позивача повідомлено, що перевести (призначити) його на вакантну посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження ним атестації.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, не призначення позивача в Харківській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді, яку він займав до тимчасового визначення робочого місця, невиплату заробітної плати з розрахунку посадового окладу, встановленого для прокурора відділу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Як зазначалося, рішенням Харківського окружного адміністративного від 11 лютого 2021 р. (справа № 520/12484/2020) було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . адреса: АДРЕСА_2 ) до Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4), кадрової комісії №4 з атестації прокурорів регіональних прокуратур (адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), третя особа: Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №16 від 13.07.2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Харківської області №1888к від 18.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2020 року по 11.02.2021 року у розмірі 125259 (сто двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, звернуто до негайного виконання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 вказане рішення суду від 11.02.2021 залишено без змін.
Наказом №1501 від 03.06.2021 керівника обласної прокуратури ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області від 21.08.2020.
Наказом №1502 від 03.06.2021 керівника обласної прокуратури прокурору відділу Омельченку І.І. поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обличкування управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області, посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №46ш, тимчасово визначено робоч6е місц3е в управлінні нагляду за додержанням законів Національною Поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Харківської обласної прокуратури.
Цим же наказом ОСОБА_1 з 03.06.2020 встановлено надбавку за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи.
Листом Харківської обласної прокуратури від 15.07.2021 № 07-8008- 21 позивача повідомлено, що перевести (призначити) його на вакантну посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження ним атестації.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
До Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон №113), який набрав чинності з 25.09.2019.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
На підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктами 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Як зазначалося, позивача було звільнено у зв'язку з неуспішним проходженням атестації.
Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Закону України №113-IX, положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини 1 статті 39 Закону України "Про прокуратуру".
На підставі пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посади: першого заступника керівника обласної прокуратури.
Як зазначалося, позивач звільнений у зв'язку з неуспішним проходженням атестації.
Таким чином, оскільки позивач не був призначений на адміністративну посаду в Харківську обласну прокуратуру, на нього не можуть розповсюджуватися положення п.8 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Вказана норма стосується прокурорів, які призначені на адміністративні посади новостворених прокуратур відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Як визначено частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно пункту 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII.
На підставі пункту 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Відповідно до підпункту 6 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 7-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», а саме першого заступника керівника обласної прокуратури, здійснюється керівником обласної прокуратури - щодо адміністративних посад прокурорів у відповідній обласній прокуратурі та в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Під час вирішення питання щодо призначення на адміністративну посаду беруться до уваги професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності.
Призначення на посади, передбачені пунктами 4-15 частини 1 статті 39 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється після відповідного схвалення Комісією з добору керівного складу органів прокуратури, склад і положення про яку затверджуються Генеральним прокурором.
Отже, діючим законодавством чітко визначено процедуру призначення та процедуру переведення прокурорів, в тому числі на адміністративні посади.
При цьому, положення Закону України від 19.09.2019 № 113-IX щодо порядку проведення атестації не визнані неконституційними.
Суд не приймає доводи позивача, що відбулась тільки зміна назви юридичної особи, де він працював, оскільки ці доводи жодним чином не спростовують наявність процедури призначення та переведення прокурорів, визначеної законодавством. Тому твердження позивача, що разом з перейменуванням юридичної особи відбулось і перейменування його посади є помилковими
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
В цій справі відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо переведення прокурорів за наслідками проведення атестування.
Матеріали справи свідчать, що позивач атестацію не проходив, був поновлений за судовим рішенням та працює на посаді до проведення атестації.
Враховуючи факт подання позивачем заяви, відповідно до якої він є ознайомлений з умовами та порядком проходження атестації та погоджується з ними, положення п.19 ЗУ №113-ІХ, п.5 розділу ІІ та п.5 розділу ІІ Порядку №221, а також наявний у нього юридичний стаж - він є особою, яка належним чином повідомлена про наслідки неуспішного проходження атестації та усвідомлювала, що за неналежної підготовки чи відсутності належного кваліфікаційного рівня, невідповідності вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності, його буде звільнено з посади та з органів прокуратури, він з цим погоджується.
Разом з цим, оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, він не набув права на її отримання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності прокуратури Харківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку - 29 227,37 грн., зобов?язання Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку 29 227,37 грн. , визнання протиправною бездіяльності Харківської обласної прокуратури щодо непризначення ОСОБА_1 в Харківську обласну прокуратуру на рівнозначну тій посаді, яку він займав до тимчасового визначення йому робочого місця, зобов?язання Харківську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області вакантну посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог про зобов'язати керівника Харківської обласної прокуратури перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 03.06.2021 заробітну плату з розрахунку посадового окладу, встановленого для прокурора відділу Харківської обласної прокуратури.
Щодо позовних вимог в частини зобов'язати Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої заробітної плати за період з 26.03.2020 по 18.08.2020 на підставі ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18), суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У силу ч.1 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у редакції Закону України від 02.07.2015р. №578-VIII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Рішенням Конституційного суду України від 26.03.2020р. №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України в частині положення стосовно застосування норм ст.81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Водночас із цим, відповідно до абз.3 п.3 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
У ході розгляду справи судом достовірно установлено, що такою постановою КМУ є постанова КМУ від 31.05.2012р. №505.
Дана норма закону чинності не втрачала, неконституційною не визнавалась.
Отже, має місце колізія між приписами ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII та абз.3 п.3 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-ІХ, розв'язуючи яку суд віддає пріоритет у застосуванні нормі більш пізнього у часі акту права з регламентування однопредметних суспільних відносин, тобто абз.3 п.3 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-ІХ.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд зазначає, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено факт відсутності у заявника порушеного суб'єктивного права в частині застосування при нарахуванні та виплаті заробітної плати норм абз.3 п.3 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-ІХ та постанови КМУ від 31.05.2012р. №505, а не норм ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Відсутність у заявника порушеного суб'єктивного права зумовлює прийняття рішення про відмову у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину недоотриманої заробітної плати за період з 26.03.2020 по 18.08.2020 на підставі ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4), третя особа - Офіс Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко