26 листопада 2021 р. № 814/1138/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши клопотання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за невиконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:зобов'язання вчинити дії,
Рішенням від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18 (далі - рішення суду від 05.09.2018) Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 (далі - позивач), а саме: зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії та виплачувати позивачу, з 01.12.2017, у розмірі 56% грошового забезпечення з урахуванням таких складових грошового забезпечення з врахуванням надбавки до посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці таємно - 10%, у розмірі 33,97 грн., згідно з Довідкою військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 15.03.2018 № 6 та з Витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу у військовій частині НОМЕР_1 за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року від 05.01.2018 № 6; щомісячної додаткової грошової винагороди, згідно з Витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу у військовій частині НОМЕР_1 за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року від 05.01.2018 № 6 та з Довідкою військової частини НОМЕР_1 про сплату єдиного соціального внеску з щомісячної додаткової грошової винагороди від 15.03.2018 № 9; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно з Витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу у військовій частині НОМЕР_1 за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року від 05.01.2018 № 6 та з Довідкою військової частини НОМЕР_1 про сплату єдиного соціального внеску з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 15.03.2018 № 10; грошової допомоги на оздоровлення згідно з Витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу у військовій частині НОМЕР_1 за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року від 05.01.2018 № 6 та з Довідкою військової частини НОМЕР_1 про сплату єдиного соціального внеску з грошової допомоги на оздоровлення від 15.03.2018 № 11.
Ухвалою від 23.10.2020 суд задовольнив заяву позивача про установлення судового контролю за виконанням рішення суду від 05.09.2018, зобов'язавши відповідача подати до суду звіт про його виконання.
20.11.2020 відповідач подав звіт від 16.11.2020 на виконання зазначеної вище ухвали суду, в якому зазначив, що на виконання рішення суду від 05.09.2018 він провів перерахунок пенсії позивача з 01.12.2017. Відповідач також вказує, що з 01.01.2018 він провів наступний перерахунок пенсії позивача за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Відповідач зазначив, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі № 21-293а13 та постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 № 8, що у випадку, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача пенсії.
28.12.2020 позивач подав заперечення на звіт відповідача, в якому посилався на невиплату йому доплати, обчисленої відповідачем на виконання рішення суду від 05.09.2018, та просив установити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 05.09.2018.
Розглядаючи звіт відповідача від 16.11.2020, суд установив таке.
На виконання рішення суду від 05.09.2018 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.12.2017.
Сума доплати за рішенням суду від 05.09.2018 за грудень 2017 року становила 2 103,79 грн, яка була виплачена позивачу.
Листом від 30.11.2018 № 3640-К-07 відповідач повідомив позивачу, що загальний розмір доплати різниці пенсії за період з 01.12.2017 по 31.10.2018 на виконання рішення суду становить 22 845,69 грн. Виплату різниці між отриманою ним пенсією та донарахованою за рішенням суду за період з 01.12.2017 по 05.10.2018 (до набрання рішенням суду законної сили) в сумі 21 106,05 грн. буде забезпечено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", а доплата різниці за період з 06.10.2018 по 31.10.2018 в сумі 1 739,64 грн. була проведена позивачу у листопаді 2018 року.
Листами від 10.05.2019 № 1943-К-07 та від 29.05.2019 № 2062-К-07 відповідач повідомив позивачу, серед іншого, аналогічну інформацію щодо виплати сум, нарахованих на виконня рішення суду від 05.09.2018.
У 2020 році відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 в порядку приведення пенсійної справи у відповідність до положень Постанови № 103, а саме: перерахував пенсію позивача з 01.01.2018 із грошового забезпечення, до складу якого враховано посадовий оклад, надбавку за вислугу років та військове звання відповідно до Постанови № 103.
Розглянувши звіт відповідача від 16.11.2020, суд дійшов переконання, що відповідач правомірно визначив суму доплати в розмірі 2 103,79 грн за грудень 2017 року, оскільки з 01.01.2018 змінилося правове регулювання пенсійного забезпечення колишніх військовослужбовців, яке було чинним до дати наступної зміни відповідного правового регулювання (05.03.2019 - дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103). Суд дійшов висновку, що рішення суду від 05.09.2018 відповідачем виконано, у зв'язку з чим ухвалою від 02.02.2021 суд відмовив у задоволенні позивача про установлення нового строку для подання відповідачем звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18.
Позивач оскаржив ухвалу Миколаївського окружного адміністративного від 02.02.2021 до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою від 21.07.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу позивача задовольнив; ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 скасував; ухвалив нове судове рішення, яким клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення задовольнив частково; установив відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18; зобов'язав відповідача подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18.
П'ятий апеляційний суд вказав, що доказів на вчинення боржником дій щодо виплати ОСОБА_1 вказаної різниці в сумі 19 002,26 грн до суду не надано, що свідчить про неповне виконання судового рішення.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 відповідач подав до суду звіт про виконання рішення суду від 05.09.2018, в якому повідомив ті самі обставини, що і в звіті від 16.11.2020 та стверджував про виконання ним цього рішення у повному обсязі.
Позивач подав до суду заперечення на звіт, в якому викладене клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штрафу за наслідками розгляду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18.
Клопотання обгрунтоване невиплатою позивачу доплати за перерахунком пенсії за рішенням суду у розмірі 19 002,26 грн.
У період з 03.11.2021 по 16.11.2021 суддя Птичкіна В.В. перебувала на лікарняному.
Ухвалою від 17.11.2021 суд прийняв до розгляду клопотання позивача, витребував у відповідача відомості про керівника відповідача, відповідального за виконання рішення суду від 05.09.2018.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача, в якому вказує, що при розрахунку доплати різниці пенсії на виконання рішення суду від 05.09.2018 було допущено методологічну помилку у визначенні періоду, за який розраховано доплату (початково було визначено за період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року на суму 22 845,69 грн), оскільки правильним є період з 01.12.2017 по 31.12.2017 та обчислена за грудень 2017 року сума доплати - 2 103,79 грн, що і було виплачено позивачу.
25.11.2021 до суду надійшла заява позивача, в якій він підтримав вимоги клопотання та просив про розгляд клопотання у його відсутність.
На підставі частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув клопотання в порядку письмового провадження.
Постановляючи ухвалу за результатами розгляду клопотання, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд відхиляє аргументи відповідача, наведені у звіті від 17.08.2021 та запереченні на клопотання позивача, оскільки оцінка цим доводам надана в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, який установив обставину неповного виконання відповідачем рішення, що полягає у невиплаті позивачу доплати в сумі 19 002,26 грн.
На підставі зазначеного відповідачу належить установити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 05.09.2018 - не пізніше 24.12.2021.
Щодо клопотання позивача про накладення штрафу суд бере до уваги таке.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є заходом покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція накладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час судового розгляду не установлено обставин та у справі відсутні докази, які б могли свідчити про умисне невиконання відповідачем рішення суду від 05.09.2018, недобросовісність у діях відповідача, які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду.
На підставі зазначеного у задоволенні клопотання про накладення на керівника відповідача штрафу належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 814/1138/18 - 24.12.2021.
2. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна